«Набирає їжі за щоки, а в садочку розжовує...»

“А ви до нас ще прийдете?”, “Я хочу какати”, “А мене Юрчик звати”, — діти безпосередні та щирі, за якихось п’ять хвилин засипали мене запитаннями та розповідями. За ті два дні, що провела у дитячому садочку вихователькою, і на дитячу наївність надивилася, і на байдужість родичів...

...Дитячий дошкільний заклад номер 43, що на вулиці Кирила і Мефодія, 11, за десять хвилин ходьби від центру міста. Оточений з усіх боків садами та парканами приватних садиб. Ні тобі вуличних криків, ані шуму авто.

О восьмій годині ранку виглядаю разом із виховательками батьків, які вже скоро приведуть своїх чад. Мені пояснюють, що літом, коли дітлахи і на море з батьками можуть гайнути, і в табір поїхати, а хто й просто в бабусі на селі відпочити, малюків у садку небагато. Традиційно у кожній із трьох груп 27 дітей, а от улітку групи об’єднують по 15-20 малюків. У групі із 27 дітлахів є дві виховательки і помічник — у його обов’язки також входить прибирання території і самого закладу. У молодшу групу ходять малюки 3-4 років, у середню — 4-5, старша група для дітлахів 5-6 років.

“Літній розклад у малечі трохи відрізняється від розпорядку навчального року, — розповідає вихователь, виконувач обов’язків завідуючої Віра Тимчик. — Після сніданку діти граються у приміщенні, далі, якщо погода хороша, — на вулиці. Після кількагодинної прогулянки діти ідуть обідати, а потім — спати. Опісля сну роблять невелику зарядку, їдять полуденок та займаються у приміщенні, а потім — на вулицю, за умови доброї погоди. З вечірньої прогулянки їх уже забирають дорослі”.

Один день перебування малюка у дитячому дошкільному закладі витягує із батьківських кишень вісім із половиною гривень.

Заробітна плата вихователя — 1 тисяча 474 гривні.

Меню закладу затверджує санепідслужба. Традиційно снідають малюки молочною кашею або ж рисом чи макаронами, хлібом із маслом чи печивом, запивають це чаєм. На обід суп або борщ, картопляне пюре чи тушена картопля або ж каша, котлета, салат, шматок хліба і компот. Двічі у тиждень на полуденок діти мають сирники або ж сирну запіканку, в інші дні — булочка з молоком або каша з салатом.

...Ось і перша матуся заводить хлопчика років 4-5 у заклад, малий одразу біжить вітатися з виховательками, ще одна дівчинка того ж віку, яку мама заносить на руках, трохи засмучена, не хоче з ненькою прощатися. Проте хвилин через десять і вона вже про щось весело щебече.

Мою увагу привернула автівка, яка під’їхала до брами дошкільного закладу. З неї вийшло дівча років 5-6 — і одразу ж у садок. Жодних не те що “цьомків-бомків”, елементарного “па-па” не було, з авто ніхто з дорослих так і не вийшов. Вихователька помітила моє здивування. Пояснила, що це лише з цією однією дитиною так “прощаються”. Її мати на заробітках, привозить та забирає дівчинку із садка рідний дядько...

...З кількох десятків дітей снідають манною кашею, молоком та хлібом лише шестеро-семеро. Мені пояснили, що на всіх сніданок і не готують. Це заздалегідь обговорюють із батьками, є малеча, яка зранку їсть лише вдома, і в закладі уже не хоче. У садку це знають, тож харчів дарма не переводять.

Після сніданку малі вивчають нові слова, а потім граються. Награвшись у приміщенні, діти виглядають у вікно. Вихователька це помічає, і пропонує малим збиратись на вулицю. І тут починається — хтось хоче у туалет, інший шукає одяг...

На дворі малеча кидається у різні боки, щоб зібрати їх докупи треба мати неабиякий талант організатора. Виховательці це вдається, поки вона з більшістю дітей придумує гру, я (яка не яка вихователька!) малюю за столиком із невеликою групою дітлахів.

Кількагодинна прогулянка пройшла “щасливо” — жодних тобі конфліктів, сварок, бійок і непорозумінь. Як і перед сніданком, малеча вирушає у приміщення. Тепер — на обід. За маленькими столиками уже розставлені тарілки з борщем, порції каші, овочів і м’яса та горнятка компоту. Цього разу обідають уже всі.

Поїли — спати. Після обіду на дітей чекає сон. Малеча роздягається до маєчок та трусиків, дівчатам ще й коси розплітають. Щоб вкласти їх спати, доводиться трохи пововтузитись, але гуляння на свіжому повітрі та ситний обід роблять свою справу — уже чути дитяче посапування. Усі дві з половиною години, що триває дитячий сон, вихователька повинна сидіти у тій же кімнаті — стежити, чи все добре. Якщо не брати з собою журналів та книг, буде нудно... За півгодини до просипання починається рух. Хтось захотів у туалет, а за ним і всі інші вирішили, що і їм туди треба. Тож останні хвилин зо двадцять “сонного часу” малеча ходить туди-сюди. Рукомийники та унітази у садку маленьких розмірів, адаптовані для дітлахів. Перед самим прокиданням — зарядка. Не встаючи з ліжка, дітлахи піднімають руки-ноги, розминають шию, потягують спинку. Тільки після цього підйом — одягання, взування, заплітання.

На полуденок — чашка молока та добряча ватрушка. От тільки їдять малюки неохоче — чи то не прокинулись остаточно, чи не смакує...

“Люблю дітей, ось і обрала таку прорфесію, — розповідає вихователька Анастасія Василишин. — Маємо у садочку одного хлопчика, який відвідує їхній садочок. Малий снідає удома, їсть він дуже повільно. Мама дитини чекає до останнього, вірить, що пережує все, але. ... Коли хлопчику кажуть, що зараз він піде в садочок, малюк набирає повнісінький рот їжі. А вже в садочку, починає жувати “защічні запаси”. Цей процес може тривати й півгодини (!)”. Спочатку вихователі просили дитину виплюнути “їжу”. Зрозумівши, що на жодні умовляння хлопчина не піддається — змирилися, тепер сидять поряд, пильнують, чи добре пережовує.

...Коли малі спали, я мала час подивитись кухню. Пускали мене туди неохоче. Заходжу у невелику кімнату — посере­дині стіл, з двох боків раковини та шафи із мисками і дощечками. Усе підписано — це для риби, це для м’яса, на цій дошці ріжуть хліб, у цій мисці — сир. Інвентар старенький, проте чистий і акуратний.

...Після недовгого полуденку та збирання дітлахи знову гасають надворі, дехто вже й батьків виглядає, знають, за годину-півтори прийдуть...