Юрате ВИШНЕВСЬКА: "Клієнтів лише питаю, з чим повинен асоціюватися виріб..."

Кожна сукня чи блуза Вишневської присвячена певній людині. Юрате переїхала з рідного Вільнюса до Львова більш як двадцять років тому. Десять з них дизайнерка працює зі шкірою, два — з повстю (рос. «войлок»).

«СВОЇ МОДЕЛІ не підглядаю ні в модних журналах, ні в іменитих дизайнерів — це політ фантазії, усі речі неповторні, — розповідає Юрате. — Сідаючи до роботи, не знаю, куди заведе мене уява. Єдиний принцип, яким послуговуюсь, — комбіную матеріали. Наприклад, елементи шкіри обв’язую гачком. Таким чином позбуваюсь громіздкості шкіряного виробу, сукні виходять ніжні і пластичні».

Справжнім відкриттям для модельєрки стало знайомство з повстю. Матеріал — на піку популярності, тому оригінальний виріб з валяної шерсті знайти непросто. Проте Юрате й у цьому випадку підійшла до матеріалу по-своєму. “Мені не імпонував стереотип стосовно повсті, мовляв, це матеріал для теплих виробів, що обмежуються сезоном осінь-зима, — каже дизайнерка. — Поставила собі за мету розширити діапазон одягу з валяної шерсті. Загляньте у магазини хенд-мейду: іграшки з повсті, брошки, коралі, рідше рукавички чи капелюшки... І все! Мені ж цікаво було створити щось оригінальне. Як і зі шкірою, вирішила не робити елементи одягу суцільними. Спробувала полегшити моделі, надати їм «повітряності».

М

ОДЕЛЬЄРКА витягує зі солом’яного ящичка трикутний шматок вже сплутаної повсті — на чорному тлі червоні та зелені розводи формують квітку маку. Пояснює, як з таких елементів створює сукню, дає мені розглянути “маківку”. Знаючи підступність валяних виробів, спробувала розтягнути річ. Зазвичай після таких маніпуляцій вовна розходиться, виріб місцями тоншає, а то й дірками світить. На мій подив, форма трикутника не змінилась! Випитую у дизайнерки творчі секрети. “Якщо придивитися з виворітного боку, то помітите, що вовна насаджена на полотно. Використовую і метод сухої голки, і мокре валяння. Ось подивіться на лляну сукню, над якою зараз працюю: посередині роблю пояс з повсті. Зараз сукня широка, але після завершення повсть сяде втричі і сформує “талію”. На полотні малюю приблизний орнамент, в процесі роботи він може змінюватись, спеціальною голкою насад-жую на тканину вовну. Після цього вона ще погано тримається, надто об’ємна, тому змочую пояс гарячою намиленою водою і роблю так зване мокре валяння. Останнім етапом є вирівнювання повстяного виробу. З цією метою використовую бамбукові серветки — просто закручую у них виріб, і так він лежить ще кілька годин”.

З ПОВСТІ виходять чудові сумочки, туніки, сукні та поя-си. Модельєрка приміряє свою сукню “Вечірній джаз”. “Ця сукня на вішаку виглядає буденно, найбільше її краса розкривається на фігурі. Уявляю людину, яка буде носити ту чи іншу сукню, і завжди вгадую. Інколи приїздять туристи, якимось чином дізнаються про мої роботи, приходять і описують, як вони уявляють ідеальну сукню. Лише питаю, з чим повинен асоціюватися виріб, — з морем чи якимось містом... Після завершення роботи (буває, працюю чотири доби підряд), висилаю сукню за кордон. Кожна річ, яку створила, має свою назву. Було таке, що туніка лежала у мене рік, а тоді прийшла людина, котра сказала, що саме про таку все життя мріяла”.

Дизайнерка готує кілька поясів для німецьких замовників. Хвилюється, бо не може в Україні знайти потрібних відтінків вовни. Відкриває ще одну солом’яну скриньку. Одразу вид-но, що Юрате любить систематизувати роботу — показує свої запаси кольорової повсті, серед яких тільки зеленого чотири відтінки. “Не люблю повсті, що продається в Україні. Вона пасмована, надто м’яка, ще й паліт-ра кольорів мінімальна. Купую матеріали, або мені передають, у Литві — ціна така ж, але повсть жорсткіша, невичесана, відповідно, речі з неї фактурніші. Тло зроблю темне, воно добре обрамлює деталі, а основ-ний тон буде бірюзовий — німецькі жінки люблять холодні приглушені відтінки. Купила нашу вовну — колір брудний, ближчий до синього — нікуди не годиться, доведеться замовляти з-за кордону. Якби робила пояс для литовок, — взяла би болотистий хакі чи глибокий коричневий. А для українок така палітра не годиться — обирають насичені кольори. Яскрава сукня для українки за кордоном не продасться, там обирають мінімалізм”.