Передплата 2025 «Добрий господар»

«Кому і коли роздавати речі покійного, кожен вирішує особисто»

Що робити з одягом людини, яка відійшла у засвіти?

Фото pexels
Фото pexels

Недавно стала свідком розмови двох жінок у тролейбусі. Одна пані, вбрана у чорну хустину, просила поради в іншої. «Що маю робити з маминим одягом? Сама не буду носити. Кажуть, не можна. Викинути шкода…». — «Чого не можна носити? Хто тобі таке сказав? Я знаю, які гарні светри були у цьоці Стефи. То що, на смітник викинеш? Одягай і ходи на роботу», — відповіла інша.

А й справді, чому не можна? Пригадую, коли помер мій тато, мама роздала родичам його одяг. Зізнаюся: я обурювалася. Казала мамі, мовляв, як могла вона позбутися того, яке ще недавно одягав тато. А потім, коли вже відійшла мама, ми з чоловіком відвезли речі, які належали їй при житті, у село. Віддала дружині двоюрідного брата: «Роздай, кому вважаєш за потрібне. Нехай люди носять». І вона навіть словом не обмовилася, що цього нікому не треба. Бо речі були справді добротні.

Езотерики радять позбутися речей померлої особи

Хоча, як переконують езотерики, дещо з речей померлої людини не треба викидати чи роздавати. Головне не чіпати їх у перші три дні. Але у жодному разі не можна залишати речі, які контактували зі смертю.

Тобто якщо людина померла у своєму ліжку, то його треба… утилізувати. Також варто викинути матрац, подушки, постільну білизну та ковдру. Вважається, якщо залишити ці речі, то можна притягнути біду на своє здоров’я та близьких людей. Також краще викинути або спалити одяг, який був на небіжчику у день смерті.

Езотерики радять також позбутись речей, які дуже любила померла людина та викинути одяг, який найчастіше носила. Такі речі накопичують негативний енергетичний вплив після смерті власника.

За народним повір'ям вважається, що прибрати із помешкання речі померлого можна лише через 3 дні після смерті, а розбирати — викидати чи роздаровувати — не раніше, ніж через 40 днів.

Однак, є речі, які неможливо так просто викинути чи знищити. Це стосується ювелірних прикрас та інших дорогих предметів, таких, як комп’ютер, телефон та інше. На думку езотериків, щоб захистити себе від смертельної енергетики, варто провести обряд очищення речей:

  • предмети, які можна, варто полити свяченою водою
  • якщо це електроніка чи гаджети, достатньо протерти поверхню свяченою водою
  • також варто обкурити такі речі димом свічки із церкви
  • ювелірні прикраси краще віднести у ювелірну майстерню і переплавити

А що каже Церква?

За коментарем я звернулася до настоятеля храмів Покрову Пресвятої Богородиці у селі Новошичі та Воздвиження Чесного та Животворящого Хреста УГКЦ у селі Бистриця отця Василя Полянка.

— Не бачу у цьому нічого поганого. Після смерті мого батька я особисто одягав його речі. Особливо мені подобалася норкова шапка, яка була модною у той час. І я її носив з величезним задоволенням. Якщо хтось з рідних не хоче чи не може носити одяг померлого, його бажано не тримати у себе вдома. Але ж не викидати. Краще віддати тим, хто цього потребує. Але одяг має бути випраний-випрасуваний. Кому і коли роздавати (дарувати) речі покійного, кожен вирішує особисто. Хтось віддає через кілька днів після похорону, дехто — після 40 днів, інші ще пізніше. Простирадло, на якому людина відійшла, можна покласти у труну. Але ліжко, канапу чи матрац не варто викидати. Бо ж так можна позбутися усіх меблів, яких колись торкалася людина, яка відійшла…

Отець Іван Данилів, священник Святовоскресенського Новоафонського монастиря:

— Вказівок стосовно того, що робити з речами покійного, нема. Ті, хто вірить у забобони, можливо, речі людини, яка відійшла, викидають, а може, й спалюють. Насправді, можна вчинити по-іншому — віддати ці речі на благодійність. У Львові є багато контейнерів, куди можна віднести цей одяг. Бажано, звісно, щоб речі були чистими й у доброму стані. Не раз чув від людей, що віддають одяг. Дехто це робить, як мине 40 днів від дня смерті. Але все це забобони і вигадки людей. Це ж просто одяг. Знаєте, коли на фронті гине військовий, його бронежилет і каску віддають іншому захисникові. Я на цю тему спілкувався з військовими капеланами…