Мама-дюймовочка

Коли Квітослава Максимишин прямує вулицею зі своєю донечкою Юлею, всі приймають її за старшу сестричку. Мамуся молодо виглядає не лише на обличчі. Її зріст — 1 м 40 см. А цими днями жінка вдруге пізнала радість материнства: у них з чоловіком Михайлом народився синочок.

—Такі ПОРОДІЛЛІ — на дзвичайна рідкість, — каже кореспонденту “ВЗ” завідуючий акушерським відділом фізіології та патології вагітних Львівської обласної клінічної лікарні Володимир Солощенко, який допоміг сину міні-мами з’явитися на світ. — Але Квітославі пощастило. Обидві вагітності минули без ускладнень. За її зросту та ваги 40 кг (під час вагітності жінка набрала ще дев’ять) виносити дитину — завдання нелегке, але майбутня мама зібрала всі свої сили у кулак.

- У Квітослави — вузький таз, нефункціональний для природних пологів, тому два з половиною роки тому, коли прийшла до нас народжувати першу дитину, зробили їй кесарів розтин, — розповідає акушер-гінеколог Наталія Дружиненко, яка приймала пологи у Квітослави перший раз. — Вдруге також довелося надати перевагу кесаревому розтину.

Дочка з’явилася на світ вагою 3 кг, а її братик важить 2 кг 700 г та має зріст 47 см. Вочевидь, піде у свого тата. Михайло зі зростом 1 м 75 см почувається біля дружини-дюймовочки справжнім чоловіком та ніжно називає її Квіточкою.

Квітославі — 27 років. Познайомилася з коханим вісім років тому, вже три роки живуть у щасливому шлюбі. Новоспечена мама народилася та виросла в селі Ременові Кам’янка-Бузького району. Вона — шоста дитина у сім’ї, сьомим став її молодший брат. Усі хлопці — високі та міцні, як соколи. А Квітка, єдина донечка, вдалася у тата — він такий же мініатюрний, як вона. З майбутнім чоловіком тендітна дівчина познайомилася у кафе, куди приходила разом із подругами послухати живу музику та потанцювати. Гарна, як лялька, вона відразу впала у вічі Михайлові.

Він забрав кохану до рідного Запитова — у батьківську хату. Батьки чоловіка виховали десятеро дітей і щасливі, що Квіточка подарувала їм 21-го онука!

Другу дитину молоді батьки планували, але пізніше — коли Юлечка піде в садочок. Та лелека влаштував їм сюрприз. Михайло завжди мріяв про сина, тож його народження — несподіване щастя. Татусь охоче забавляє малюка. Не виходить з лікарні, колише його, міняє памперси, подає дружині, щоб погодувала. Квітослава згадує, що так само Михайло допомагав, коли народилася дочка. Каже, їй на чоловіка нема чого нарікати: він у неї хазяйновитий, ходить по гриби, ловить рибу, готує їсти. Розбіжності мають лише у смаках щодо їжі: Михайло любить м’ясо, а дружина не вживає його взагалі.

Молодій мамі молока вистачає, тож сподівається, що синочок ростиме здоровим.