Під покровом Богоматері – святе сімейство Ющенків

Миколаївський район, Львівська область

Туристичною меккою можна вважати село Верин, що у Миколаївському районі. Тут є на що подивитися — і тисячолітній дуб, під яким відпочивав Богдан Хмельницький, і печера «Прийма», у якій жили неандертальці. Родзинкою туристичного маршруту є місцева церква Архістратига Михаїла. А знаменитою вона стала після того, як митець Микола Гаврилів зробив у ній унікальні розписи.

Відреставрована ЦЕРКВА досі пахне свіжою фарбою, оскільки тут тривають художні роботи. Окрім Ісуса Христа та Матері Божої, тут зображено 28 новопроголошених святих Української греко-католицької церкви. В образах апостолів художник зобразив реальних людей. Хто знав митця Романа Безпалківа, впізнає його в апостолі Марку. Художник євангелісту Луці «дав» і своє обличчя…

Під самісіньким куполом церкви Микола Гаврилів намалював Матір Божу з Дитятком на руках. Зліва від неї священнослу-жителі — Папа Римський Іван Павло ІІ і Папа Римський Венедикт ХVІ, поруч Андрей Шептицький, трохи далі Блаженнійший Кардинал Любомир Гузар і єпископи Стрийської єпархії. А з правого боку від Богоматері, тобто під її покровом і під синьо-жовтим прапором, припав на коліно екс-президент нашої держави Віктор Ющенко, біля нього схрестила руки його дружина Катерина у білій хустині і їхній син Тарас. Усіх художник «одягнув» у вишиванки. Біля родини Ющенків — сотники УПА.

Не БУДУ займатися моралізаторством і давати оцінки, чи мали право поруч зі святими на куполі церкви з’явитися світські особи. Це справа вищих церковних інстанцій. Але хотіла почути думку з цього приводу Миколи Гавриліва і священика церкви Архістратига Михаїла, отця Василя Говгери.

— Тут нема нічого особливого. Була ідея намалювати образ Покрови, — каже Микола Гаврилів. — Ідея розпису — показати триєдність Матері Божої, матері земної та матері-Батьківщини. Тому біля Богоматері — Катерина Ющенко — це образ земної матері зі своєю родиною. Образ матері-Батьківщини — земля навколо людей. Сім’ї Ющенків відведено символічну роль — вони прототип української родини. Малюнок на куполі робили під час чинності президента Ющенка. Це відображення історичного моменту. Якби церкву малювали при Кравчуку, можливо, отець Василь би захотів, щоб там був Кравчук. Світських осіб чи засновників храму часто малювали у церквах. Якби колись художники не намалювали гетьманів у церквах, ми би ніколи не дізналися, яким був Богдан Хмельницький.

— Як відреагували парафіяни, побачивши у церкві поруч з Богородицею Віктора Андрійовича з родиною?

— Якби їм ніхто не казав, що там намальований Ющенко, вони б і не звернули уваги. Підходили до мене люди і питали, для чого я їх намалював. Пояснював, що під покровом Богородиці споконвіку малювали, світських осіб. Зараз почав працювати над історичною темою — 1025 років Хрещення України-Русі. Там буде зображена сучасна історична постать — глава Української греко-католицької церкви Святослав Шевчук. Він буде у сучасному одязі — як представник нашої епохи. Окрім нього, буде ще кількадесят різних персонажів — грецькі, візантійські єпископи, князь Володимир і княгиня Ольга…

Отець Василь на мої запитання відповідав неохоче.

— Це вже старе. Не варто до цього повертатися, — сказав він.

— Я це побачила вперше. І була вражена цими розписами, а тому хотіла б почути ваш коментар, — не відступаю.

— Ідея зобразити Ющенка виникла у той час, коли він був президентом. Вважаю, це був правдивий президент України. Сюжет випливає зі самого купола. Наш художник побачив і зобразив Покрову не такою традиційною, як зазвичай бачимо Матір Божу з розпростертими руками і покровом над людьми. Як відомо, ще у Середньовіччі серед духовних осіб малювали і світських. Наша Богородиця стоїть на хмарах з Ісусом на руках, а під її покровом не лише святі, а й світські люди. Є на цьому розписі і Києво-Печерська лавра, і українські краєвиди.

— А сам Віктор Андрійович знає, де його увічнили, чи бачив він цю роботу?

— Ну що ви таке питаєте? Зрозуміло, він не поїде дивитися на те, як його намалювали. Дозволу на це ми у нього не питали, та й опротестувати він цього не може, бо він — людина публічна, яка не належить сама собі.

— Як люди відреагували на такий розпис?

— Та тисячу разів вже про це мене питали. Нормальні люди — нормально сприйняли. Спочатку це було щось нове, авангардне, незрозуміле для деяких священиків і єпископів. Але потім, коли стали досліджувати історію, з’ясували, що канонічні рамки витримано.