Передплата 2024 «Добре здоров’я»

«Якщо схудну – стану щасливою!»

У хворих на анорексію страх перед їжею сильніший від страху смерті

У реанімаційному відділенні Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру померла ще одна жертва загадкової недуги — 16-річна дочка турботливих батьків. Там же ледве врятували життя 13-річній школярці. Лікарі б’ють на сполох: кількість пацієнток, одержимих бажанням схуднути, невпинно зростає.

Померла дівчинка — дочка українських артистів. Як і всі заручники підступної недуги, вона майстерно приховувала хворобу. Незадовго до смерті лежала в лікарні, лікуючи патологію очей, і медики навіть припустити не могли, що дитину слід рятувати від значно страшнішої хвороби... Під трьома спортивними костюмами ховала неприродну худобу, була активною та рухливою. А її шлунок нагадував целофановий пакет, який от-от порветься від найменшого навантаження, а серце — мокру ганчірку...

Завідуюча відділом анестезіології та реанімації Ірина Щуровська каже, що 13-річна пацієнтка одною ногою вже була на тому світі. Те, що школярка вижила, лікарі вважають дивом. При зрості 1 м 70 см важила 18 кг. Її мама переконана, що дочка не прагнула схуднути та не відмовлялася від їжі. “Проблеми почалися відтоді, як Юля впала, катаючись на роликах. Удар спричинив негаразди з підшлунковою: вона задихалася від молочних страв, від смаженого відчувала болі у грудині справа...”. Та обстеження показало, що у Юлі — типова неврогенна анорексія.

...До мене виходить симпатична дівчинка років дев’яти. До худесенької, мов сірник ручки під’єднана крапельниця. Незважаючи на те, що в лікарні тепло, вдягнена у дві кофточки (у хворих на анорексію порушена терморегуляція, тож дуже мерзнуть руки та ноги). Насправді Ірі... п’ятнадцять років. Будь-які запитання щодо їжі та схуднення викликають у неї бурю протестів, а на очі навертаються сльози. Дівчина вже два місяці не була в школі: займається з вчителями в лікарні. Колись займалася бальними танцями, а тепер нічим не захоплюється.

Іра — постійна пацієнтка у відділенні. Потрапила в лікарню тринадцятий раз! Дівчинка харчується через вену або зонд — іншим способом її нагодувати неможливо.

Завідуючий педіатричним відділенням Ярема Возниця рятує жертв анорексії понад 20 років. Зазначає, що це — психічне захворювання. Хворими керує страх перед повнотою, неправильна оцінка власного тіла. “Всі живі істоти борються за їжу, — каже Ярема Володимирович. — Усі війни у світі точилися за можливість мати їжу, адже вона — джерело життя. Зважаючи на це, анорексія свідчить про суттєві відхилення у роботі мозку. Страх перед харчуванням у таких пацієнтів — сильніший від страху смерті. Вони сприймають продукти, мов чужорідне тіло. Зізнаються, що від них розпирає шлунок...”.

За статистикою, анорексія спіткає одну представницю чарівної статі зі ста. Вона стає причиною смерті 10% дівчат та жінок. Представниці чарівної статі помирають від анорексії частіше, ніж від раку грудей. Недуга не обходить стороною й чоловіків. Щоправда, значно рідше: на десять хворих дівчат припадає один хлопець. Лікарі не володіють достатнім досвідом боротьби з хворобою, та й суспільство щодо неї не обізнане. Як наслідок, звертаються “за адресою” надто пізно. Якщо підловити анорексію вчасно — її можна здолати. Коли ж хвороба прогресує — руйнує жертву як фізично, так і психічно. Відбувається розлад ендокринних процесів — тобто “засихають” всі внутрішні органи, включаючи мозок. Людина помирає від повного виснаження. Жінки, яким вдається вижити, залишаються безплідними. Тіла померлих від анорексії дівчат нагадують скелет, обтягнений сухою шкірою.

Акторський талант і здатність приховувати виснажливу дієту від найближчого оточення — справжній феномен анорексиків! Мама хворої дівчини розповідала, як дочка щодня їла за одним столом з батьками. Щоправда, біля неї завжди було багато серветок, якими постійно витирала рот: насправді випльовувала у них їжу.

Психолог Катерина Явна працює з хворими на анорексію 15 років. Каже, що зазвичай жертви страшної хвороби — зразкові дівчата з благополучних сімей. Як правило, у них завищені стандарти щодо себе. Вони емоційно вразливі, гостро сприймають критику. Бути худою для них — сенс життя.

Анорексія може спіткати людину у три життєві періоди: у підлітковому віці (12 — 16 років), юнацькому (18-20) та дорослому — після 30-35 років. Підлітки переконані: “Якщо схудну — стану щасливим!”. Молоді люди стають заручниками хвороби, якщо не знайшли себе в підлітковому віці, тому відчувають, ніби щось втратили, і не мають контролю над власним життям. У старшому віці схуднення — це доказ успішності.

Ситуацію ускладнює мода на худорлявість. Зважаючи на це, заборонили, щоб на подіум виходили моделі, які важать менше 52 кг.

Ознаки, що дитина потрапила до полону анорексії

— Намагається уникати спільної трапези.

— Часто розглядає себе біля дзеркала.

— Стала нервовою, особливо “вибухає” під час розмов про їжу.

— Сухість шкіри, пушкове волосся на тілі, ламкість нігтів, відсутність місячних.

— Через те, що мозок недоотримує глюкозу, людина перебуває у пригніченому настрої.

— Не має сил та бажання контактувати з друзями та знайомими.

Схожі новини