Коли материнство не тішить...

Оксана чекала на свого первістка багато років. Спочатку молоду сім’ю спіткала матеріальна скрута, потім жінці довго не вдавалося завагітніти. Поки носила дитину, літала мов на крилах: здавалося, щасливішої людини немає на світі. Натомість коли Юрчик народився, материнський інстинкт в Оксани не прокинувся.

ЖІНКОЮ опанували незрозумілі тривожність та страх. Їй здавалося, що тримає на руках зовсім не ту дитину, на яку так довго чекала. Вона боялася залишатися з сином удома сама, годинами плакала. Оксанина мати забила на сполох: повела дочку до бабки, яка зливає віск. Та пояснила, що молодій мамі потрібно “зняти страх”, який з’явився внаслідок важких пологів. Оксана пройшла декілька сеансів, натомість результату не було. Відвідала ще кілька народних зцілителів, але все марно. Не даючи ради з важкими почуттями, звернулася до психолога, який пояснив, що нерідко жінки потерпають від післяпологових депресій та психозів.

За словами завідувача кафедри акушерства та гінекології Львівського національного університету ім. Данила Галицького, професора Леоніда Маркіна, післяпологовий психоз спіткає приблизно одну породіллю з 500. Деколи причиною може стати інфекція, але часто таке трапляється з цілком здоровими жінками, які мають лабільну нервову систему. Розлади свідомості та поведінки провокує сильний стрес, адже важкі пологи супроводжуються потужною крововтратою, гіпоксією й, як наслідок, — анемією. Нерідко таке трапляється з жінками, які невпевнено почуваю-ться у суспільстві, дуже чекали дитину... З проблемою може стикнутися пані будь-якого віку, але серед хворих чимало юних породіль 15-16 років, кількість яких останнім часом дедалі більшає.

Лікар-психіатр Юрій Лобас зауважує, що, крім ускладнень, під час пологів розлад провокують особливості жіночого характеру та психологічні проблеми, які виникли ще до народження дитини. Неабияку роль відіграють загальний стан організму та сімейні негаразди. Проблема може спіткати будь-яку жінку: інколи її передбачити — неможливо.

Психотерапевт Ігор Лебединець каже, що важливо відрізняти депресію від психозу. Майже половина жінок, які щойно стали мамами, у перші два тижні після пологів переживають легку хандру. Однак якщо депресія затягнулася, вона може перейти у важкий психотичний стан. Депресія дає про себе знати з допомогою плаксивості, відчуття безнадії, спустошеності, надмірної тривожності. Жінка втрачає інте-рес до щоденних занять, зникає апетит, вона різко худне. У деяких випадках, навпаки, — дама починає багато їсти, тому гладшає на очах. “Депресивні” жінки скаржаться, що їм не вдає-ться заснути навіть тоді, коли малюк спокійно спить. Помітні зміни в манері говорити та ходити: найчастіше молода мама стає невгамовною, а деколи — навпаки, надто млявою. Її непокоїть надмірна втомлюваність, відчуття провини. Жінці важко зосереджуватися, приймати рішення, у деяких випадках можуть виникати думки про самогубство.

Зазвичай, депресія спіткає жінок, позбавлених підтримки близьких людей. Часто це трап-ляється з молодими мамами, які не знають, як давати раду з немовлятами, та тими, хто бої-ться втратити жіночу приваб-ливість. До такого стану призводять фізичне та психологічне виснаження. Наприкінці важкої вагітності жінка сподівається, що після пологів настане довгоочікуване полегшення, а ситуація, навпаки, — ускладнюється. Дитя вимагає постійної уваги, далі ідуть безсонні ночі... Особливо важко у випадках, коли дитина — небажана. Психологічні негаразди спіткають недосвідчених жінок, які мріяли про чудове ангелятко, а вередливе плаксиве дитя з брудними памперсами не виправдало їхніх сподівань.

Заважає пізнати радість материнства й ідея бути ідеальною ненькою: насправді це неможливо. Ситуацію ускладнюють і зміни у стосунках з чоловіком. Представниця чарівної статі тепер не лише дружина, а й мати, стиль життя та звична модель поведінки змінюються, можуть призвести до кризи. Нерідко депресію провокує синдром відміни, якщо раніше жінка палила або полюбляла бавитися зі спиртним.

Значно гірше, якщо новоспечену маму спіткає психоз. Серед його ознак — тривожність, безсоння, відсутність апетиту, сплутаність свідомості, галюцинації, безглузді ідеї стосовно себе та новонародженого, відсутність адекватної самооцінки. Часто психоз спричиняють гормональні порушення, складна вагітність та пологи: тобто на підсвідомому рівні жінки закладається висновок, що дитина — причина незручностей та фізичних страждань. Нерідко розлад виникає, якщо насправді представниця чарівної статі не хотіла дитини, а народила її, оскільки чоловік наполягав, вік “підтискав”, так належало за соціальними нормами... Особливо післяпологовий психоз загрожує наркозалежним жінкам, які змушені були полишити згубну звичку.

Ігор Лебединець наголошує, що розладам легше запобігти, ніж дати з ними раду. Найкращий варіант — це психологічна підготовка жінки до материнства. Вона повинна заздалегідь знати, що бути мамою — не лише радість, а й велика відповідальність та важка праця, налаштовувати на це себе та батька дитини.

Юрій Лобас зазначає, що післяпологові психоз та депресії — важкі розлади, які потребують негайного лікування. Новоспечена мама та родичі повинні усвідомлювати, що це — не жіночі капризи та небажання виконувати обов’язки, а недуги. Якщо пускати їх самоплином — наслідки можуть стати плачевними, тож доведеться перевести дитину на штучне вигодовування та розпочати лікування.

У жодному разі не можна постійно залишати жінку наодинці з дитиною, памперсами та сумішами. Вона повинна мати час на повноцінний сон, хобі, правильно харчуватися. Бажано, щоб молода мама час від часу мала змогу вийти в люди, провести час наодинці з чоловіком та друзями.