Валентин і Валентинів у Самборі побільшає...

Першими «розкопали» мощі святого Валентина у Самборі журналісти «Високого Замку», дізнав­шись про це з історичних джерел. І перше інтерв’ю у нашій газеті років із десять тому з настоятелем церкви Різдва Пресвятої Богородиці о. Богданом Добрянським облетіло потім півсвіту. Самбір став знаменитим, здобувши титул «Столиці кохання», «Мекки закоханих».

Відтоді скляний саркофаг з мощами святого Валентина переносять з бічного престолу церкви Різдва Пресвятої Богородиці на центральний тетрапод до почитання. В цей час усі охочі можуть прикластися до реліквії, попросити помочі чи заступництва. Такої кількості людей, як цього разу, тут не було ніколи.

Володя і Ліля приїхали зі Львова, вони тільки у десятому класі, а вже кажуть, що кохають одне одного. Втекли з уроків… Пані Ганна — самбірянка, яку добре знаю. Її доч­ка чотири роки після заміжжя не могла завагітніти, і тому в День святого Валентина жінка завжди приходила сюди молитися за поповнення сімї. У квітні пані Ганна стане бабусею… Ще одна знайома прийшла просити заступництва у святого, щоб допоміг її дочці вийти заміж: «Таку гризоту маю, дівці тридцять уже, і гарна, і вчена, а ніяк…».

Настоятель храму о. Богдан Добрянський зберігає чимало письмових свідчень про те, що мощі святого Валентина допомогли багатьом і зцілитися, і знайти своє кохання, і навернути у сім’ї блудних чоловіків чи жінок. Варто нагадати, що мощі святого Валентина перебувають у Самборі з 13 травня 1779 року. Про це записано в книзі «Княжий город Самбір», яку опрацював Франс Рабій, що тривалий час був парохом і деканом Самбірським на початку ХХ століття. Ці мощі, як пише автор, викопані на кладовищі святої Прісцили у Римі, де святий був священиком і близько 270 року загинув мученицькою смертю через те, що таємно вінчав молоді пари. У Римі в архівах Папського інституту знайшли скупий запис про те, що священномученик Валентин є покровителем Перемишльсько-Самбірської єпархії.

...А офіційний Самбір розпочав святкування Дня закоханих з підписання у ратуші угоди про співпрацю між нашою мерією та владою польського міста Дембіце. Обидві сторони, які представляли мер Тарас Копиляк і бургомістр Павел Воліцький, зійшлися на думці, що товаришувати треба громадами, і висловили міркування про створення українсько-польських сімей.

Після обіду і під вечір в місті були театралізовані дійства, солодкі ярмарки, концерти... Охочі могли піднятися на вежу старовинної міської ратуші.

Того дня у мерії вирішили зібрати всіх, хто носить ім’я Валентин та Валентина. Заступник міського голови Юрій Леськів вважав, що пасує у День закоханих згуртувати усіх іменинників, вручити пам’ятні презенти і разом сфотографуватися. Перед тим підрахували, що в Самборі мешкають 137 Валентин і 32 Валентини. Міський голова Тарас Копиляк під вечір побував у місцевому пологовому будинку, щоб привітати породіль. У Самборі того дня народилися дівчинка та хлопчик, а на вечір медики чекали ще одні пологи, розповіла завідуюча пологовим відділенням Ольга Остафійчук. Пізно ввечері під час концерту для молоді мер зробив заяву — усім самбірянкам, які народять рівно через дев’ять місяців після нинішнього Дня святого Валентина, готуються презенти — “транспортні засоби”, хоча, швидше за все, це буде візочок для немовляти.

І наостанок. Два тижні тому журналісти регіонального додатку «Високий Замок. Самбірщина» зі своїх сторінок запросили городян поміркувати над цікавою ідеєю. На «Алеї закоханих», а така у нас теж є у самісінькому центрі міста, встановити пам’ятник святому Валентину. Ми не скульптори і не художники, але наша уява малює щось на зразок постаті доброго монаха, який стоїть поруч із лавочкою для двох закоханих. Мабуть, посидіти молодій парі чи нареченим в обій­мах святого Валентина буде дуже символічно. Нашу ідею Самбір підтримав.