Сіль не їсти треба, а... вдихати!

Любите солоненьке? А от і дарма. Надлишок хлориду натрію в організмі призводить до затримки води у клітинах. Це означає, що набряки і високий тиск супроводжуватимуть вас щодня. А ще може каміння у нирках утворитися! Сіль, як і цукор, називають “білою смертю”. Вона згубно діє на серце та судини (за умови, що будете щедро посипати нею кожну страву). Але ця сама сіль здатна вилікувати хвороби дихальних шляхів. Тільки її не їсти треба, а... вдихати.

Те, ЩО СІЛЬ володіє цілющими властивостями, було відомо ще стародавнім ченцям. Монахи поміщали хворих, які мали проблеми з диханням, не у шпиталі, а у соляні печери, де ті зцілялися від своїх недуг, вдихаючи соляний пил. У Європі галотерапію (соляне лікування) вперше почали застосовувати у Польщі. У середині ХІХ століття лікар Фелікс Бочковський, який опікувався здоров’ям працівників соляної шахти “Велічка”, зробив сенсаційне відкриття: шахтарі, які займаються видобутком солі, не хворіють на бронхіальну астму, їм не загрожують застуди та ангіни. Тривале вдихання солі позитивно впливає на імунітет, “тренує” дихальні шляхи! У 1959 році у шахті відкрили першу “легеневу соляну лічницю”. Досвід сусідів українці вивчали дев’ять років. У 1968 році у соляній шахті №8 в Солотвиному (Закарпаття) відкрилося відділення спелеотерапії на 70 ліжок. Ефект виявився колосальним! Чиновники з МОЗу читали звіти лікарів і не вірили написаному. Через якийсь час у Солотвине почали з’їжджатися світила медицини з цілого СРСР, які й підтвердили одержані результати. У 1976 році було відкрито підземне відділення (шахта №9). Повністю завершили будівництво лікарні у 1980 році.

Адміністратор закладу засипає солотвинську сіль у спеціальний контейнер, який подрібнить її до стану аерозолю.

Відтоді “народна тропа” до Солотвиного не заростає травою. Їдуть сюди звідусіль — соляні печери зі схожим мікрокліматом можна знайти лише в Артемівську (Україна), Сольцбаді (Австрія), Сигеті (Румунія), Березниках (Росія), Нахічевані (Азербайджан), Величці (Польща) і Чон-Тузі (Киргизстан).

Кому й до Солотвиного — неблизька дорога, може скористатися альтернативою — соляною кімнатою, у якій побувала і кореспондент “ВЗ”.

“Стіни й стеля викладені зі шматків пресованої кам’яної солі. Підлога всипана подрібненою харчовою сіллю. Солотвинську ж сіль, яка має особливий хімічний склад, розпилює у заданій концентрації спеціальний апарат. Сіль подається у кімнату у вигляді сухого аерозолю”, — пояснює лікар-терапевт Оксана Писарчук.

Адміністратор ЗАКЛАДУ пан Роман підходить до апарата, схожого на мікрохвильову піч. Засипає у металеву чашу (типу кавомолки) відміряну порцію солі та задає відповідні параметри. “Пробудете у галокамері стандартні 30 хвилин. Стільки часу відводиться на перший сеанс. Наступного разу — 45 хвилин. Якщо завітаєте до нас втретє — годину. Усі наступні сеанси також триватимуть 60 хвилин. Одягніть, будь ласка, бахіли і шапочку”, — інструктує чоловік.

Заводить мене у галокамеру. Усередині — п’ять м’яких крісел, розставлених по колу. У кутку — імітація каміна. Угорі з-за шматка “криги” пробиває тьмяне фіолетове світло. Таке враження, наче потрапила в іглу. От тільки дрижаки не б’ють. Навпаки, тут тепло і комфортно. Лікар радить відкинутися на спинку крісла і розслабитися. Вмикає легку фонову музику. Гарантовано: якби не довелося підтримувати розмову, задрімала б.

З отвору у стіні доноситься характерний звук. Так, наче у кімнату щось впорскують. “Це апарат подає чергову порцію солі. Повітря у камері буквально просякнуте її іонами. Оближіть губи”, — пропонує. І справді — вуста на смак солоні. Як і шкіра на руках. Відчуваю, як крихітні крупинки солі осідають у ніздрях та горлі.

«Вважайте, що спите на свіжому повітрі або прогулюєтеся морським узбережжям. Півгодини перебування у галокамері прирівнюється до кількох годин перебування в оптимальних кліматичних умовах, — каже терапевт. — Але ефекту від одного сеансу чекати не слід. Необхідно пройти 10-20 процедур (для профілактики) та не менш як 15 (для лікування). Навідуватися у соляну кімнату бажано щодня (або через день). Бажано робити це систематично (найоптимальніший режим — двічі на рік). Галокамеру рекомендують відвідувати, якщо вас турбують гострі або хронічні захворювання органів дихання (бронхіти, пневмонії, бронхіальна астма), хронічні запальні процеси ЛОР-органів (риніти, синусити, гайморити, хронічні запалення мигдаликів, тонзиліти, ларингіти, тубоотити, фарингіти), кашель (у курців), шкірні захворювання (атопічний дерматит, псоріаз, екзема, жирна себорея, гнійничкові ураження шкіри, вугрі), якщо не маєте наміру хворіти на грип чи застуду.

Наприкінці сеансу даємо пацієнтам скуштувати кисневої пінки (готуємо її на основі яблучного соку та коріння солодки). Такий “коктейль” допомагає закріпити лікувальний ефект”.

Лікар гарантує: дитина, яка щотижня хворіла на застуду, пройшовши курс галотерапії, хворітиме рідше. Правда, таке лікування має свої протипоказання: виражене загострення захворювань бронхо-легеневої системи, грип, ГРВІ (якщо є висока температура, лихоманка), кровохаркання, перенесений туберкульоз або абсцес легень із залишковими змінами, емфізема і дифузний пневмосклероз з ознаками хронічної легеневої недостатності, гіпертонічна хвороба (ІІ-ІІІ стадії), хронічна коронарна недостатність, гострі та хронічні захворювання нирок, наявність або підозра на новоутворення.

Галотерапія вважається відносно недорогим лікуванням. Один сеанс обійдеться у середньому у 50 гривень. Курс з 10 процедур — у 450 гривень.