Цвіркуни для… Джулії

Дворічний онук Володя тягне дідуся за руку і пальчиком показує на тераріум, в якому живе гігантська павучиха Джулія (на фото). Ігор Павлович розуміє: щось там негаразд. Так і є. У тераріумі погасла жарівка, під якою Джулія гріється. Ігор Павлович міняє лампочку і бере в руки свою восьминогу улюбленицю.

Джулія завбільшки з долоню. Раптом тваринка піднімає догори дві передні лапки, а задньою починає стукати по долоні.

— Джулії не подобається, що ми порушили її спокій, — пояснює пан Ігор. — Вона нервує. Хоче захистити себе і свою територію. Людину не вкусить. Хіба би їй загрожувала небезпека. Та укус павуків-птахоїдів для людини не смертельний. А от якщо залишити самку із самцем після «шлюбної ночі», це небезпечно для «новоспеченого чоловіка». Бо самки відразу ж самців… з’їдають.

Виявляється, якщо самець після спарювання розслабиться і не встигне втекти, то потрапить в зуби своєї «дружини». Адже тоді самки розглядають самців як потенційний корм. Таким чином захищають майбутнє потомство. А воно ж величеньке — самка відкладає від 300 і більше яєць. З манюсіньких, мікроскопічних яєць вилуплюються павучки, які виростають до 20-25 сантиметрів. Оскільки у Львові є кілька любителів, які тримають вдома павуків-птахоїдів, для Джулії неважко буде підшукати «нареченого».

— Мабуть, цій ніжній волохатій тваринці живих пташок приносите? — цікавлюся у пана Антаховича. — Адже недарма їх називають павуками-птахоїдами.

— Та що ви, — сміється господар. — Раз на тиждень моя Джулія з’їдає одного таргана або двох цвіркунів. У дикій природі дорослим павукам-птахоїдам, аби бути ситими, раз на 10-14 днів вистачає мишенятка або пташенятка. Буває, ці тваринки харчуються навіть раз на кілька місяців або й навіть на півроку. Джулія до 15-ти- років (саме стільки живуть павуки-птахоїди) не їстиме пташок. Бо змалку звикла смакувати лише комахами.

Чорний кіт Мацько, який дев’ять років живе в оселі Антаховичів, до Джулії байдужий. Це ж не пташки, за якими він ой як любить полювати. А от дворічному онукові Володі так і кортить випустити павучка на волю. Одного разу так і зробив…

Хлопчика залишили вдома з татом (сином пана Ігоря — Костянтином). Малий влучив момент, коли татусь був зайнятий, хотів побавитися з павучком і… перекинув тераріум. Джулія кілька годин бігала по кімнаті. Костянтин ніяк не міг її упіймати. Аж потім додумався зловити за допомогою двох клаптиків паперу.

Джулія дуже охайна: залишки їжі і свій послід обгортає павутиною. Кокон залишає в одному і тому ж місці, де він поступово зсихається.

Пан Ігор жартує, що це тваринка — для лінивих, бо не вимагає постійного догляду. Живе в тераріумі, де їй тепло і затишно, є торф та зволожений мох.

— Павуки-птахоїди навіть линяють, — каже господар. — Шкіра тріскається, розходиться, і тіло павука стає м’яким. Так було і з Джулією. Вона вилізла зі своєї оболонки і на кілька днів заховалася під шкаралупою від кокосового горіха. Я засумнівався, а може, загинула наша улюблениця?! Але кілька днів почекав, не турбував її. Потім дивлюсь: виповзає — і набагато більша. У схованці м’яке тіло Джулії помітно підросло. У таких випадках некомпетентна людина може викинути живого павука. Тому, перш ніж завести павука-птахоїда (чи будь-яку тваринку), порадьтеся з фахівцями. Адже при Львівському дитячому еколого-натуралістичному центрі (Ігор Антахович є його директором) працює відділення Всеукраїнської асоціації тераріумістів.