Маленькі поліглоти

Знання іноземних мов у сучасному світі — одна із запорук успіху. Тож чимало батьків беруться за мовну освіту своїх дітей, коли ті ще у пелюшках. Моя племінниця, якій ще немає і двох років, послуговується одразу словами з трьох мов: української, своєї власної дитячої (“квіточку” вона називає “апчхи”) та англійської (“ведмедик” у неї — bear і не інакше)... Та як не переборщити зі своїм прагненням зробити із сина чи доньки поліглота і який вік дитини — оптимальний для початку вивчення мов?

Одні фахівці переконують: починати вивчати іноземну мову варто паралельно з рідною, адже до трьох років дитина максимально відкрита до сприйняття нового матеріалу. Інші спеціалісти закликають до поетапного вивчення мов, мовляв, нехай спершу освоять рідну мову, а вже тоді на її основі беруться за іноземну, щоб уникнути каші в голові. Вони як оптимальний вік для занять іноземною називають 4-5 років. Існує й інша точка зору: знання найкраще засвоюються, коли підходять до них усвідомлено, тобто коли зацікавлення іноземною мовою у дитини її власне, а не нав’язане батьками.

— Все залежить від методики, за якою займатиметься дитина, — розповідає кореспондентові “ВЗ” викладач англійської для дітей Ірина Яковенко. — Я працюю у мовній школі, яка спеціалізується на англійській для наймолодших. Наша методика розрахована на зовсім маленьких діток, навіть на тримісячних. Але у реальному житті нашим наймолодшим “учням” — від 9-10 місяців і до 14 років. В основному дітей до нас приводять мами, надзвичайно рідко — тати. Батьки присутні на наших заняттях, якщо їхнім діткам до трьох років. З трирічного віку, якщо у дитини немає проблем з поведінкою, батьки на наших уроках не сидять. Заняття у мовній школі — системний процес. Сюди не походиш місяць — і все. Англійську вивчають роками.

— Подаємо англійську дитині як її рідну мову, — пояснює методику вивчення іноземної для наймолодших Ірина. — У неї немає виходу і можливості не зрозуміти те, що їй пояснюють. Мову подають способом образу: показують справжнього песика, дають картинку, на якій він намальований, і кажуть — це dog. Дитина не може не зрозуміти, про що йдеться. Способом подачі англійської мови як рідної можна навчати дітей з перших їхніх днів. Дитина опиняється у рамках, коли у неї є природна можливість розуміти матеріал, життя навколо себе не лише мовою мами, а й англійською. Є різниця між тим, щоб навчати дитину мови, і тим, щоб давати їй доступ до інформації англійською мовою. Неправильно говорити “навчати дитину з трьох місяців англійської”. У такому віці ви її розвиваєте, даєте можливість сприймати інформацію і однією мовою, й іншою. Навчати, в академічному сенсі цього слова, свою дитину почала б з двох років. А от розвивати, давати слухати пісеньки англійською, показувати картинки, ненав’язливо у грі використовувати окремі слова почала б з народження.

Проблеми в тім, що дитина може міксувати у своїй розмові слова з рідної мови і з іноземної, викладачка для наймолодших не бачить. “Якщо таке і трапляється, то це надзвичайно тішить батьків, адже демонструє, що їхня дитина пам’ятає ті чи інші слова англійською і може їх використовувати у правильному контексті, — говорить вона. — Якогось конфлікту в цьому ніхто не бачить. У три-чотири роки дитині легше вимовити bus, ніж слово з трьох складів “ав-то-бус”. З віком дітки розуміють, що коли приходиш у школу англійської мови, то розмовляєш там англійською, а коли виходиш за її межі — то рідною”.

Коментар для «ВЗ»

Любов Проскура, практикуючий психолог, завідувач центру Клініки, дружньої до молоді, «Підліток і сім’я»

Кожна дитина — унікальна, тож і підхід до неї повинен бути унікальний. Немає одного правильного рецепта, коли братися за навчання, як саме вчити. Для мене як для психолога ключове запитання: для чого? З якою метою дитину збираються вчити іноземної, чи є потреба в цьому, яка мотивація, який підхід? Якщо дитина буде просто запам’ятовувати слова, які їй кажуть, але ніхто з нею цією іноземною мовою не говоритиме, то виникає запитання: а для чого тоді їй їх вчити? Адже без практики за рік-два вона просто забуде те, що вивчала з таким зусиллям. Вивчення іноземних мов передбачає системний підхід. Багато чого залежить від мовного середовища. Але й тут все — індивідуально. До прикладу, росте маля у родині, в якій панує двомовність. Одна дитина одразу засвоїть обидві мови, ту, якою говорить тато, і ту якою говорить мама, й вільно ними говоритиме. Але нерідко у таких двомовних сім’ях діти тривалий час не починають говорити взагалі, бо не можуть з’єднати в своєму усвідомленні різні слова, поняття, структури, які означають одну і ту ж річ.

Мова в дошкільному періоді засвоюється на рівні гри і спілкування. Якщо батьки хочуть у ігровій формі з допомогою іноземної мови розширити сприйняття дитини, таке “навчання” піде на користь розвитку маляти. А от вчити дитину граматики чи правил — не варто. Особливо, якщо це відбувається у формі примусу — під дулом пістолета.

Є діти, більше націлені на гуманітарну сферу. Їм цікаво вивчати нові слова, структури. Але якщо дитина не хоче вчити мову, їй це важко дається, не варто її змушувати у ранньому віці. Краще придивитися, до чого її тягне, які природні здібності у неї є. Якщо вона хоче бавитися конструктором, а не іноземну азбуку роздивлятися, їй більше подобається рахувати, ніж читати, то треба прислухатися до її побажань. Й не можна допускати, щоб дитина була перенапружена гуртками, заняттями чи чимось ще, це може викликати невроз.