«Купальниця» Вдовиченко з «Відлунням...» Денисенко виступили у тандемі

Знаний адвокат Лариса Денисенко, у літературному доробку якої, зокрема, “Корпорація ідіотів” та “Сарабанда банди Сари”, представила роман «Відлуння: від загиблого діда до померлого». Прикрасило презентацію читання уривків новинок у виконанні характерної актриси Лідії Данильчук (“Театр у кошику”).

Книжкові новинки Галини Вдовиченко та Лариси Денисенко, які, окрім того, що колеги по перу, ще й хороші подруги, багато що поєднує. Вони вийшли у світ в одному видавництві — в “Клубі сімейного дозвілля”, редагувала їх обох знана письменниця і майстер слова Галина Пагутяк... І обидва романи письменниць — по-своєму нехарактерні для їхніх авторів.

Знана іронізаторка Лариса Денисенко занурилася в історію й написала сповнений болю роман про вплив трагедії на націю та людину — «Відлуння: від загиблого діда до померлого», у якому, щоправда, не обійш­лося і без виразної любовної лінії. “Відлуння...” — це історія пошуків, спроба переосмислення себе, оточуючих та своєрідний підручник з прощення. Лариса Денисенко розповідає, що до написання цього роману її підштовхнула власна родинна історія: “З дитинства мене хвилювала тема провини, ненависті, прощення... Мені було цікаво і потрібно виписати тему своєї ненависті до німецької нації через те, що вони були вин­ні у війнах і у такому явищі як нацизм. Два мої діди загинули у Другу світову війну. Я їх не знала. Навіть фотокартка лише одного з них залишилась. Дуже мало їх знали і мої бабусі, які їх молодими чоловіками відпустили на фронт...”. Ця книга допомогла автор­ці перебороти власну ненависть, неприязнь і дійти до прощення. Попри непросту тематику, за яку взялась Денисенко, на світ народилася “зворушлива, щемка, світла історія з хепі-ендом”.

Галина Вдовиченко, зізнається, що “Купальниця” вирізняється на тлі її попередніх книг, герої яких прагнуть щастя, не бояться і не соромляться бути щасливими, і якщо й не вміють, то принаймні вчаться ними бути. “Недаремно у мене виникли паралелі головної героїні з купальницею, — розповідає письменниця. — Ця квітка має настільки міцно стулені пелюстки, що проникнути всередину, зазирнути до неї можна тільки зламавши її. У романі йдеться про відому у майбутньому актрису, яка після школи навіть не усвідомлює, чого хоче від життя. Єдине, що вона знає, — що не буде жити так, як її батьки, не буде бідувати. Вона шукає себе, кохання, робить помилки і поступово розуміє, хто вона є і що собою являє...”.

Родзинкою тандем-презентації стало читання уривків романів Лідією Данильчук (в “Купальниці” є фрагмент, де описана гра пані Лідії у виставі “Сон” за Шевченком).