«Купальниця» Вдовиченко з «Відлунням...» Денисенко виступили у тандемі
Письменниці Галина Вдовиченко та Лариса Денисенко в рамках одного театрально-літературного дійства презентували свої книжкові новинки. Авторка “Пів’яблука” та “Бори”, заступник головного редактора газети “Високий Замок” Галина Вдовиченко знайомила публіку із романом “Купальниця”, сучасною “українізованою” версією “Сестри Керрі” Теодора Драйзера.
Знаний адвокат Лариса Денисенко, у літературному доробку якої, зокрема, “Корпорація ідіотів” та “Сарабанда банди Сари”, представила роман «Відлуння: від загиблого діда до померлого». Прикрасило презентацію читання уривків новинок у виконанні характерної актриси Лідії Данильчук (“Театр у кошику”).
Книжкові новинки Галини Вдовиченко та Лариси Денисенко, які, окрім того, що колеги по перу, ще й хороші подруги, багато що поєднує. Вони вийшли у світ в одному видавництві — в “Клубі сімейного дозвілля”, редагувала їх обох знана письменниця і майстер слова Галина Пагутяк... І обидва романи письменниць — по-своєму нехарактерні для їхніх авторів.
Знана іронізаторка Лариса Денисенко занурилася в історію й написала сповнений болю роман про вплив трагедії на націю та людину — «Відлуння: від загиблого діда до померлого», у якому, щоправда, не обійшлося і без виразної любовної лінії. “Відлуння...” — це історія пошуків, спроба переосмислення себе, оточуючих та своєрідний підручник з прощення. Лариса Денисенко розповідає, що до написання цього роману її підштовхнула власна родинна історія: “З дитинства мене хвилювала тема провини, ненависті, прощення... Мені було цікаво і потрібно виписати тему своєї ненависті до німецької нації через те, що вони були винні у війнах і у такому явищі як нацизм. Два мої діди загинули у Другу світову війну. Я їх не знала. Навіть фотокартка лише одного з них залишилась. Дуже мало їх знали і мої бабусі, які їх молодими чоловіками відпустили на фронт...”. Ця книга допомогла авторці перебороти власну ненависть, неприязнь і дійти до прощення. Попри непросту тематику, за яку взялась Денисенко, на світ народилася “зворушлива, щемка, світла історія з хепі-ендом”.
Галина Вдовиченко, зізнається, що “Купальниця” вирізняється на тлі її попередніх книг, герої яких прагнуть щастя, не бояться і не соромляться бути щасливими, і якщо й не вміють, то принаймні вчаться ними бути. “Недаремно у мене виникли паралелі головної героїні з купальницею, — розповідає письменниця. — Ця квітка має настільки міцно стулені пелюстки, що проникнути всередину, зазирнути до неї можна тільки зламавши її. У романі йдеться про відому у майбутньому актрису, яка після школи навіть не усвідомлює, чого хоче від життя. Єдине, що вона знає, — що не буде жити так, як її батьки, не буде бідувати. Вона шукає себе, кохання, робить помилки і поступово розуміє, хто вона є і що собою являє...”.
Родзинкою тандем-презентації стало читання уривків романів Лідією Данильчук (в “Купальниці” є фрагмент, де описана гра пані Лідії у виставі “Сон” за Шевченком).
