«Знаю воїна, який через Інтернет грав у шахи прямо з фронту…»

У Львові, у приміщенні футбольної академії «Рух», завершився І Міжнародний благодійний шаховий турнір у пам’ять про 20 українських шахістів, які загинули під час російсько-української війни і зникли на ній безвісти.

У турнірі взяли участь 257 спортсменів різного віку з різних регіонів — від зо­всім юних до літніх, люди з осо­бливими потребами. Окрасою цього фестивалю шахів ста­ли поєдинки шістьох міжнарод­них гросмейстерів — Мирослави Грабінської, Мартина Кравціва, Олексія Кислинського, Любоми­ра Михальця, Маргейра Петурс­сона, Володимира Сергеєва. За шахівницями високу майстер­ність продемонстрували також шестеро міжнародних майстрів, шестеро майстрів спорту Украї­ни, 13 майстрів FIDE (з них троє жінок), 39 кандидатів у майстри спорту України. Серед почес­них гостей турніру були митро­полит Ігор Возьняк, уславлений шахіст, головний тренер чолові­чої збірної України з шахів Олек­сандр Белявський, воїни ЗСУ.

Під час турніру зібрано близько 160 тисяч гривень на допомогу 125-й бригаді Те­риторіальної оборони. Зокре­ма, на потреби цього бойо­вого підрозділу передав свої преміальні, 20 тисяч гривень, переможець турніру — міжна­родний гросмейстер Мартин Кравців, який входить до рей­тингу 30 найсильніших шахістів світу.

— Разом із Шаховою академі­єю Львівського державного уні­верситету фізичної культури го­ловним організатором турніру був Антон Литвинець, який за­раз теж захищає Україну, — роз­повів «ВЗ» директор ДЮСШ «Дебют», заслужений тренер України Володимир Грабін­ський. — Завдяки його автори­тетові вдалося провести зма­гання на такому високому рівні. Під час них відбувся благодій­ний аукціон, де можна було при­дбати багато лотів-сувенірів, у тому числі виготовлених зі сна­рядних гільз. Усі виручені від їх продажу кошти пішли на потре­би українських воїнів.

Кореспондент «Високого Замку» поспілкувався із пере­можцем шахового меморіалу Мартином Кравцівим.

— Я знав одного із шахістів, у пам’ять про яких проводимо ці змагання — Михайла Ярмистого із Чернівців, — розповідає грос­мейстер. — Кілька разів грав із ним. Пригадую, свого часу він брав участь у турнірі шахістів ві­ком до 20 років і, здається, пе­реміг у ньому…

— Як виникла ідея віддати на армію грошову винагоро­ду за перемогу в цьому тур­нірі?

— Для мене честь зробити це. Один з моїх колег уже два роки перебуває на війні. Для нього і його побратимів із 125-ї брига­ди я і передав свої преміальні…

Це не перший випадок бла­годійництва шахістів. Під час перебування в Іспанії наші зем­лячки, сестри Анна й Марія Му­зичук, проводили сенс одно­часної гри, збираючи кошти для ЗСУ. Пригадую також, що збір­на України з шахів грала кіль­ка матчів по Інтернету, і під час цих сеансів люди донатили на українську армію, на реабіліта­цію воїнів.

— Відомо, що наші воїни з мирного життя часто беруть зі собою на фронт скрипки, бан­дури, сопілки. А шахи беруть?

— Беруть. Мій товариш — гросмейстер Ігор Коваленко із Новомосковська на Дніпропе­тровщині (входить до 80 най­сильніших шахістів світу) — за­раз теж воює, як і його брати. Іноді йому на фронті щастить отримати доступ до Інтернету і зіграти партію онлайн.