«Без Новорічної ялинки, але в товаристві Святого Миколая …»

Не залишилось нічого іншого, як закрити школу

— На початку цього навчального року на території Бориславської ОТГ припинила своє існування одна із сільських шкіл. Якщо не помиляюсь, це сталося в Мокрянах. Як до цього дійшло? Що стало підставою для закриття навчального закладу?

— Справді у жовтні Бориславська міська рада закрила початкову школу в Мокрянах. Зрозуміло, що такі події ні в кого радість не викликають. Сумно стає на душі, бо школи закривають лише тоді, коли йдеться про недобір учнів. Коли безнадійно порожніють учнівські класи. У Мокрянах класи не просто спорожніли. Наведу приклад. Торік у цій школі навчалось четверо дітей. Усі вони здобували знання за індивідуальною формою навчання. Мали по 5 годин на тиждень. Це тоді, коли за звичних умов тижневе навчальне «навантаження» на учня становить 25 годин. Кричущий факт! Вже торік були підстави для того, щоб школу закрити. Та ми все ж таки сподівались на маленьке диво — що ситуацію якось вдасться виправити. Не вийшло. Це остаточно з’ясувалось на початку теперішнього навчального року, коли в Мокрянах зовсім не стало дітей для навчання у початковій школі. Не залишилось нічого іншого, як закрити її.

Школи для навчання своїх дітей батьки обирали самі

— Борислав, на відміну від сусідніх міст, Трускавця та Дрогобича, не володіє ресурсними можливостями для розміщення внутрішньо переміщених осіб. Тут немає ані санаторіїв, ані гуртожитків, ані готелів. Але це не завадило бориславцям дати притулок шести тисячам таких осіб, солідаризуватись у спільній біді із співвітчизниками, яким сьогодні набагато важче, ніж нам — тим, хто живе далеко від зони бойових дій. Підкуповує те, що дах над головою переселенці отримали від тих, хто сам не володіє хоромами, зайвої житлової площі не має — жителів багатоквартирних будинків. Деякі з приїжджих — молоді батьки, приїхали разом із своїми дітьми. Де навчаються діти внутрішньо переміщених осіб, яку допомогу отримують?

— Діти внутрішньо переміщених осіб, йдеться про 141 школяра, навчаються у різних закладах нашої ОТГ. Більшість — у місті. Але вистачає й таких, які вчаться у сільських школах. У цей процес ми не втручались. Батьки самі обрали школу для своїх дітей. Ми ж повністю задовольнили їхні побажання. Крім того, маємо ще 64-х дошкільнят. Як і у випадку зі школами, зробили все від нас залежне, аби приїжджа дітвора опинилась у приміщеннях, які обрали їхні батьки. На території ОТГ функціонує 16 дошкільних закладів. Дванадцять із них — в окремих приміщеннях, ще чотири — при школах. Діти є діти. Ними потрібно опікуватись, про них слід дбати, що ми й робимо. З іншого ж боку… Не потрібно забувати, що зайва опіка може зашкодити. Є ситуації, в яких діти чудово собі дають раду без дорослих. Вони швидше зближуються та знаходять друзів. До нових умов адаптуються без вагань та усіляких складнощів. У дорослих трішки інакше все відбувається.

«Щебечуть» на повні груди, українською спілкуються

— Знаю, що в Бориславі було кілька неприємних випадків, які виникли на мовному ґрунті. Дехто з приїжджих, забувши в якому часі та в якій країні живе, спробував «виторгувати» для себе особливе нахабне правило — аби у місті їм забезпечили спілкування російською. Поставили питання руба — щоб перекладача з української на російську давали. Але демарш не вдався. Навпаки, ці випадки непатріотичної, ворожої поведінки змусили міського голову Борислава Ігоря Яворського видати розпорядження про неприпустимість обслуговування покупців-клієнтів у розташованих на території ОТГ як у торговельних, так і в інших закладах російською мовою. А як було у випадках із дітьми внутрішньо переміщених? Чи вимагав хтось із приїжджих батьків забезпечити навчання своїх дітей, які до приїзду в Борислав навчались російською, виключно мовою агресора?

— Що тут можна сказати? Гадаю, що серед дітей внутрішньо переміщених осіб, які сьогодні, рятуючись від російського агресора, опинились на території нашої ОТГ, є й такі, які до початку підлої рашистської війни, у себе вдома навчались у російських школах. Думати так змушує той факт, що між собою вони спілкуються російською. Із цього приводу ілюзій у нас немає. Але й позитив є. Ці діти, як, зрештою, і їхні батьки з більшим чи меншим успіхом вже пробують розмовляти українською. Батькам, можливо, потрібний буде певний час для мовної адаптації, повернення до рідної колиски. А в дітей все це відбувається набагато швидше. Вони вже на повні груди щебечуть, спілкуються українською зі своїми новими друзями. Перейти на українську, добре вивчити рідну мову змогли всі ті, хто влітку навчався, пройшов відповідні курси в Українській школі, яка функціонувала на базі теперішнього Бориславського ліцею.

Цілим класом за програмою дистанційної школи

— Крім дітей внутрішньо переміщених осіб, у Бориславі, як, зрештою, і в інших містах, є частина школярів, які разом із батьками або з одним із батьків на час війни тимчасово виїхали за кордон. Чи комунікуєте, підтримуєте зі своїми вихованцями зв’язок? Де вони зараз є, в яких школах навчаються, хто ними опікується?

— Близько 300 школярів, які до початку війни навчались у розташованих на території нашої ОТГ навчальних закладах, станом на сьогодні перебувають за кордоном. Усі вони залишаються нашими учнями. Навчання здійснюється згідно з вимогами дистанційної програми. Для цього у школах є все необхідне. Кожен вчитель має комп’ютер, який використовується для онлайн-уроків. Що тут потрібно знати? Немає такого, щоб учитель окремо, за індивідуальною програмою, працював із тимчасово відсутніми в Бориславі учнями. Участь у процесі навчання бере цілий клас, в тому числі й ті, хто за кордоном перебуває.

Розпочнуться канікули 2 січня

— Якими цього року, зважаючи на обставини воєнного стану, будуть зимові канікули для школярів Бориславської ОТГ? Коли починається та скільки триватиме зимова перерва у навчанні?

— Згідно із законом про повну загальну середню освіту тривалість шкільних канікул не повинна бути меншою, ніж 30 днів. Осінні канікули у нас тривали 3 дні. Після цього відразу ж перейшли в режим опалювального сезону. Діти, звісно, хотіли більшого відпочинку. Ми їх розуміємо. Але завдяки короткому осінньому перепочинку вдалося скоротити перебування в школах тоді, коли настає холод. Вчитися будемо до 30 грудня. Зимові ж канікули розпочнуться 2 січня й триватимуть до 20 січня.

Лише в закладах дошкільної освіти і для малечі з початкових класів

— Що про святкову ялинку, цього донедавна обов’язкового до Нового року атрибуту, скажете? Будуть зміни чи ні? Чи слід дітям чекати на новорічну ялинку?

— Святкова ялинка буде. Але не на Новий рік. А лише на свято Миколая. І не повсюдно, а лише в закладах дошкільної освіти і для малечі з початкових класів. На наших теренах початок Новорічних свят у дітей більше асоціюється із приходом до них Святого Миколая з мішком подарунків для найчемніших та працьовитих у навчанні, ніж із багато в чому вигаданою новорічною ялинкою. Так було споконвіку, і це залишилося у нашій крові. Новий рік — це, звісно, Новий рік. Але не будемо перебільшувати значення цього свята для українців. Різдво — це свято! Дітоньки наші дуже розумні. Вони тонко відчувають, що можна, а що не можна. І відповідальність дитяча часом переважає цю рису в дорослих. Не забуваймо, що серед наших школярів є такі діти, які втратили батька на війні. Їм болить, їхні рани ще не скоро загояться. Сьогоднішній день — не час для гучних святкувань. Потрібно це розуміти, у всьому бути солідарними із нашими хлопцями-героями, які відстоюють Україну, у надскладних для себе умовах нищать російського агресора. Це також свого роду момент істини.

Аби було тепло

— Для всіх нас теперішня зима може стати жорстоким випробуванням. Це особливо виразно виявилось, коли на початку опалювального сезону рашисти за допомогою ракетних обстрілів почали масово винищувати критичну інфраструктуру нашої країни, аби залишити українців без електроенергії та тепла. Що можете про школи сказати? Чи дозволить той «запас міцності», який створено під час підготовки до опалювального сезону, із «меншою кров’ю» пройти зимову дистанцію?

— Сподіваємось на це. А найбільше на милість Божу. Упродовж підготовки до опалювального сезону, мобілізувавши всі наші ресурси, зробили все залежне, аби добре виконати заплановану роботу. Як і завжди, взяли участь у конкурсах місцевих ініціатив, перемога в яких дозволяє здобути право на реалізацію енергозберігаючих проєктів для шкільної освіти. Підготували та подали документи на участь у 25-ти таких проєктах. Але ж війна. Багато з того, на що сподівались та до реалізації чого готувались, довелось відкласти до кращих часів. Черга до них після Перемоги надійде. Усі свої зусилля сконцентрували на освоєнні тих бюджетних коштів, які надійшли з міської ради. Підставила нам плече, активно допомагала й громада. Завдяки цьому вдалося провести зовнішні ремонтні роботи там, де вони планувались, та модернізувати систему опалення деяких закладів, як, наприклад, у шкільному закладі № 20. Для трьох закладів закупили та встановили лічильники. Для потреб альтернативного опалення придбали дрова. Про рівень нашої готовності, масштаби проведеної роботи свідчить такий факт, як організація пунктів обігріву на території ОТГ. Значна частина, вісім пунктів, працюють в приміщеннях закладів освіти.