«Людина робить вибір, опираючись на свої сильні сторони. І двері відчиняються…»

Яку професію обрати? Як не помилитися у виборі? Щоб улюблена робота приносила не лише фінансовий дохід, але й була у радість… Експерти кажуть, що у 14−17 років більшість підлітків не мають чіткого розуміння, що їм цікаво. Чи справді це так?

Експерт з професійної реалізації, кар’єрного зростання і профорієнтації Наталія Казімірова розповіла журналістці «ВЗ», чим можуть допомогти батьки своїм дітям у цій ситуації? На що треба звертати увагу у виборі професії?

Пані Наталія навчалася технології сучасної профорієнтації у Празі (має міжнародний диплом).

— Пані Наталю, які ви можете дати поради підліткам, як обрати професію?

— Більшість підлітків не знають, яку професію обрати, — каже Наталія Казімірова. — Або вагаються між кількома варіантами… Нечасто буває, що людина точно знає, що хоче бути, наприклад, лікарем. Важливо, щоби батьки у цій ситуації підтримували дітей і спрямовували. І в жодному випадку не нав’язували дитині, яку професію їй обрати.

Що потрібно для того, щоб зробити правильний вибір?

1. Кращий варіант — це звернутися до фахівця, який об’єктивно оцінить здібності підлітка. Я працюю за технологією, яка комплексно підходить до особистості дитини, вивчає її досвід. Що, наприклад, вона любить робити, який результат її мотивує, які є сильні сторони та здібності?
2. Дозволити пробувати різне. Тестувати різні напрями: гуртки, курси, волонтерство, літні школи. Коли ми в голові прокручуємо — «подобається — не подобається», це одне. Коли людина вже спробувала щось, вона може чітко сказати: «Мені це не подобається» або навпаки.
3. Розширювати картину світу.

Підлітки часто знають лише про найпопулярніші професії — лікар, юрист, програміст… Але світ набагато ширший. Покажіть їм нові варіанти: подкасти, відео про сучасні професії. Якщо ваші знайомі працюють у цікавій сфері — організуйте зустріч.

— У якому віці варто розпочинати профорієнтацію?

— Все залежить від дитини. Наймолодшим моїм клієнтам — 12 років.

— Чи ви помітили таку тенденцію у виборі професії, коли підлітки орієнтуються не на те, що подобається, а у якій галузі більше платять?

— Є така тенденція. Але до мене приходять переважно свідомі батьки, які хочуть зрозуміти, що підійде їхній дитині. Що буде для неї найкраще. Треба все ж-таки обирати для себе діяльність, опираючись на свої сильні сторони, здібності та досвід.

Звертаються також батьки підлітків, які на початку великої війни виїхали з України. Хтось живе в Америці, Канаді… Комусь пощастило інтегруватися. Дитина ходить до школи, спілкується з однолітками. Набуває життєвого досвіду. Є випадки, коли дитина вчиться онлайн в українській школі, і все її життя — у межах її квартири, у якій вона живе. Друзів немає, тому що мовний бар’єр. Що їй подобається, зрозуміти неможливо, бо в житті нічого не відбувається. Дитина нічого не пробує. Мотивації немає.

Отже, найголовніше — дати дитині можливість набувати досвіду. Пробувати різні речі. Піти на один майстер-клас, піти на інший. Записатися, наприклад, у якусь спортивну секцію. Якщо дитина хоче на гітарі навчитися грати, або футболом зайнятися, дозволити їй це.

Світ праці змінився, і він кардинально відрізняється від того, до якого ми звикли. А батьки, зазвичай, хочуть найкращого для дитини, і вони переважно опираються на свій досвід. Своє бачення світу. І часами воно вже застаріле…

— Є батьки, які свого часу не реалізувались у якійсь професії, і, відповідно, нав’язують цю професію дітям…

— Так буває. Але коли батьки реалізуються за рахунок дитини — це найгірше, що вони можуть зробити. Кожен має жити своє життя! Інша ситуація, коли батьки вважають, що вони знають, як краще. І керуються своїми критеріями, наприклад, що робота повинна бути стабільною. Але насправді стабільності зараз не існує. І надалі стабільності не буде такої, як вона була колись.

— Чи впливає характер дитини на вибір професії?

— Безумовно. Характер дитини має суттєвий і прямий вплив на вибір професії. Якщо дитина комунікабельна, екстраверсійна, їй більше підійдуть професії, які будуть пов’язані з людьми: менеджер, психолог, HR-менеджер (підбір співробітників у компанії), або піар, де потрібна комунікація.
Якщо у людини більше розвинута інтроверсійна функція, вона більше схильна до самостійної роботи. Їй більше підходять професії, які потребують зосередженості: аналітики, науковці, програмісти. Ще багато інших факторів має бути, щоб визначати більш вузькі напрямки: лідерські якості, ініціативність, креативність, творчий підхід, нестандартне мислення.

— Ви проводите профорієнтацію за певною методикою. Чи був результат несподіванкою для батьків і самих дітей?

— Іноді так буває. Наприклад, була ситуація, коли в процесі проходження профорієнтаційної програми стало зрозуміло, що мій клієнт — 17-річний хлопець — має «золоті руки», але вища освіта — це не його. Було зрозуміло, що він не потягне навчання у виші. Це дуже важливе питання, бо це і кошти, і час. Я зрозуміла, що він любить працювати з дрібними деталями. Він уважний до деталей. Йому підійшла професія ювеліра. Він вже навчається у коледжі. Я бачу, коли ми знаходимо те, що треба, у дитини очі загоряються.

У чому унікальність моєї методики? На останньому етапі, коли ми вже зібрали всю інформацію, коли я зрозуміла про людину багато чого, я підбираю професії, які їй підходять. Якщо людина обирає професію, найкраще зайти на сайти з пошуку роботи й подивитися вакансії за спеціальністю. Тоді стає зрозуміло, які вимоги, яка рутина цього фахівця. Що він робить щодня. Багато хто хоче бути, наприклад, адвокатом, і в голові у людини «картинка», як адвокат виступає у суді… Насправді в адвокатів багато паперової роботи. І це треба знати.

На прикладі реальних вакансій ми аналізуємо професійні напрямки, особисті дані, це все оцінюється в балах, і визначається, що більше підходить. І головне, щоб дитині ця професія подобалась.

Ще один підліток вступив до медичного університету. Але медицина — це велика галузь. І важливо було зрозуміти, яку спеціалізацію йому обрати. Я побачила, що підліток може побачити цілісну картину, яка складається з дрібниць, вміє аналізувати. У нього хороша дрібна моторика. Ми для нього підібрали нейрохірургію або мікрохірургію ока. Він ще навчається, а отже, йому буде легше робити вибір.

Дівчинка хотіла бути зубним техніком. Вона навіть ходила в стоматологічну лабораторію, проходила практику. Дитина дуже творча, їй подобається щось ліпити, малювати, але при цьому структурна і організована. Найкращим вибором для неї став графічний дизайн. Зараз вона вже студентка 1 курсу факультету графічного дизайну (до речі, вступила на бюджет). Це той випадок, коли людина робить вибір, опираючись на свої сильні сторони. І двері відчиняються. Були випадки, коли і дівчата, і хлопці вступали на маркетинг, на менеджмент.

— Більшість орієнтується на вищі навчальні заклади?

— Більшість батьків хочуть, аби дитина вступала у вищий навчальний заклад. Ті, хто знаходиться в Європі, часто спочатку обирають коледжі для навчання.

Діти у першу чергу мають дослухатися до себе, а батьки їх мають скеровувати, — продовжує розмову Наталія Казімірова. — Батьки не повинні тиснути, а дозволити дітям пробувати різне. Розширювати картину світу! Підлітки часто знають лише про найпопулярніші професії. Батьки мають більше самі дізнаватися і показувати дітям, які ще є спеціальності.

Важливо дати можливість дитині поспілкуватися з професіоналами. Дуже класно, коли дитина може порозмовляти з людиною, яка працює у цій сфері. Можна задати питання. І люди, зазвичай, добре ставляться, коли підліток питає, діляться своїми думками.

— Є навчальні заклади, які мають день відкритих дверей, куди можна прийти ще до вступу…

— Це добре. Але я помітила такий нюанс: кожен навчальний заклад зацікавлений, аби діти до нього вступали. І вони дуже рекламують той чи інший напрямок. Іноді це не дуже об’єктивно. Але навіть якщо об’єктивно, настільки красиво все показують, що дитина зачаровується. Вирішить туди вступати, а насправді це не її. Можливо, характер не підходить, можливо, недостатньо здібностей. Або у неї інші здібності.

Дні відкритих дверей — це чудова подія, коли вже є розуміння професійного напрямку і потрібно обрати університет, в якому дитина буде вчитися.

— Коли людина не свою професію обрала. Які це має наслідки?

— Це призводить до вигоряння. А вигоряння — це дуже важкий стан. У Європі люди виходять на лікарняний. Тому що наступний крок — це депресія. Тому важливо до цього питання підходити відповідально.

Є така статистика, що протягом життя людина три-чотири рази змінює свій професійний напрямок. Не обов’язково на 100%, але все одно такі зміни будуть.

— Ви допомагаєте не лише підліткам, але й дорослим змінити професію, яка їм не підходить.

— Звісно. У мене була клієнтка, яка працювала бухгалтером багато років, а у 40+ пішла навчатися на психолога. Вже працює, у неї своя практика. Батьки їй сказали, математика — це стабільна робота, треба туди. У той час якраз був бум на економічний факультет. А вона завжди любила з людьми спілкуватися, давати поради. Вона дуже чуйна людина. Цифри, папери і звіти їй зовсім були нецікавими.

Але важливо продумати цей шлях. Не можна все обрубати відразу та йти у невідомість. Це дуже стресово. Цього не потрібно робити. Тому ми вибудовуємо стратегію переходу.

У мене була клієнтка, яка працювала менеджером в компанії. У неї — управлінська освіта. Людина знає, як вибудовується власна справа. Є фінансовий капітал, який можна вкласти. Чи має людина бізнесову «жилку», можна побачити на першому етапі програми, за якою я працюю. Коли ми вивчаємо сильні сторони людини.

— Якими є професії майбутнього?

— Це, наприклад, архітектор штучного інтелекту, спеціаліст з кібербезпеки, інженер відновлюваної енергетики, інженер робототехніки, спеціаліст з цифрової етики, інженер блокчейн та ін.

Це тільки маленький перелік, їх набагато більше. Ці професії є досить затребуваними, і попит на них лише зростає.