«Якщо у Путіна насміляться напасти на Харків, це буде для них крахом…»

Слово — не горобець. Кілька неоковирних фраз президента Володимира Зеленського в його останньому відеозверненні до співвітчизників та в інтерв’ю американському виданню The Washington Post викликали зовсім не той ефект, на який, вочевидь, розраховував їх автор. Замість заспокоєння, впевненості — вони додали багатьом українцям тривоги. Так, на тлі новин про активні військові приготування Росії заклик глави держави «не бігти по гречку і сірники» у декого спровокував, радше, зворотну реакцію. Із настороженістю було сприйнято і слова президента про те, що росіяни під приводом захисту російськомовного населення можуть атакувати великі українські міста на сході, скажімо, Харків. Мер цього міста Ігор Терехов змушений був виступити з терміновою заявою, в якій, окрім іншого, дорікнув президенту. І грізним застереженням на адресу потенційних окупантів (чого не було у виступі керівника держави) справді заспокоїв своїх земляків…

Про те, як слова Зеленського відгукнутися у слобожанському краї, кореспондент «Високого Замку» запитав у харківського агробізнесмена Любомира Григорця.

— Хоча сам я — галичанин (походжу із Заліщицького району Тернопільської області), але велику частину свого життя провів у Харкові. Працював тут інженером у проєктному інституті, а в останній час присвятив себе підприємництву у сфері сільського господарства. Двічі був депутатом міськради. Тож значною мірою можу вважати себе харків’янином.

На президентських виборах я не голосував за Зеленського. Бо передбачав, як непрофесійно поводитиметься на найвищій посаді. А на те, що він сказав про можливу окупацію Харкова з боку росіян, відповім так: «Нехай і не сподіваються!». Можливо, дехто думає: якщо «подарують» Харків — Росія відстане від України. Ні, Москва не відстане, не зупиниться! Взяла пальчик — візьме руку, а потім і все тіло. Треба давати Росії належну відсіч! Якщо від України і міжнародної спільноти буде сильна відповідь Путіну, тоді він схаменеться і більше не вилізе зі своєї нори. Я у цьому переконаний.

— А що думають з цього приводу ваші харківські друзі, знайомі, сусіди?

— Я часто спілкуюся з харків’янами, людьми різних національностей. Є серед них етнічні росіяни, які народилися у Горькому, Курську, Бєлгороді. Вони не підтримуть Москву в її агресивних намірах. Один зі знайомих сказав мені: «Ми давним-давно могли повернутися у Росію, але Україна — набагато цивілізованіша країна, тут нам краще. Там, де ми жили раніше, хатини без газу, села — без доріг, без інфраструктури. Так, блищить Москва, Пітер, інші великі міста, а в решти населених пунктах — зубожіння…».

Я не кажу, що у Харкові немає проросійськи налаштованих людей. Їх багато — але вони тут не більшість. Велика надія на патріотичні українські еліти. Вони мають об’єднатися. Важливо також згуртувати наших краян, представників великого бізнесу (у тому числі закордону), які мають значний авторитет, кошти, вплив. Таких людей треба повертати додому і залучати до зміцнення України.

Діяльних людей з усієї країни потрібно мобілізувати, зібрати у своєрідний Комітет порятунку України. Це треба робити вже, бо нинішні профани при владі доведуть країну до краху.

— Харківщина — прикордонна область з Росією. Чи не спостерігається серед населення панічних настроїв?

— Жодної паніки немає! Харків живе нормальним, звичним життям. Я спілкуюся з багатьма людьми у містах і селах, у тому числі із чиновниками, тож знаю ситуацію на місцях. Ніхто не вірить, що Росія нападе на нас. Минулої неділі розмовляв з військовими пенсіонерами, і вони кажуть: у Росії забули, що Харків оточений потрійним кільцем оборони, що тут розташовані машинобудівні заводи, де в тому числі випускають військову техніку. У нас в області є вузлова залізнична станція Лозова, яка у Другу світову захищала підходи до Кавказу. Харків дуже сильно захищений у військовому плані. Якщо Росія насмілиться піти на наше місто, це буде крах для неї.

— А харківська молодь як сприймає нинішні події?

— Вона цікавиться усім, що стосується нашої країни, вболіває за неї. Тільки дурень не боїться і не переживає. Але якоїсь пригніченості, переляку не відчувається. Дехто про запас може собі купити дещо більше, ніж раніше. Скажімо, мій товариш «про всяк випадок» заправив бензином дві каністри. Проте ажіотажу немає. «95-ий» бензин коштує від 28,50 грн до 32 грн. У магазинах усе є. Люди відсвяткували і працюють. Про якусь евакуацію ніхто мови не веде.

Читайте також: Зеленський вже здав Харків?