«Відсутність дітей збільшує ризик розвитку раку яєчника»

Виявити рак яєчника на І-ІІ стадії надзвичайно складно, адже симптоми цього захворювання — неспецифічні, і часто жінки (а подекуди й лікарі) «списують» їх на інші проблеми зі здоров’ям. Коли варто відвідати онкогінеколога? Як правильно підготуватися до прийому цього лікаря? Як лікують рак яєчника і що важливо робити після того, як лікування завершиться? Про це розповів на онлайн-прийомі, організованому БФ «Таблеточки», лікар-онкохірург відділення пухлин черевної порожнини і заочеревинного простору Національного інституту раку, керівник програми з лікування перитонеального карциноматозу В’ячеслав Копецький.

— Що це за хвороба така — рак яєчника?

— Так у побуті називають низку захво­рювань, до яких відносять власне пухлини яєчника (коли первинна пухлина росте з тканини яєчника), пухлини маткової труби і первинну перитонеальну карценому, яка розвивається у вистилці черевної порож­нини (рідкісну, але надзвичайно агресивну пухлину. — Авт.), — пояснює лікар.

Ці три види пухлин хоч і називаються по-різному і виглядають інакше під мікро­скопом, але об’єднує їх те, що біологічно однаково поводяться, тож, відповідно, й стратегії їх лікування також є однаковими.

— Яка пухлина яєчників найпошире­ніша?

— Епітеліальний рак яєчника. Це друга за кількістю смертей онкогінекологічна хворо­ба, яка становить 95% усіх пухлин яєчника.

У 70−80% пацієнток діагностують роз­повсюджену форму раку яєчника. Це коли пухлина виходить за межі тканини яєчника. Тобто до лікаря ці жінки приходять вже з ІІІ стадією захворювання.

— Чому аж із ІІІ-ю? Захворювання так довго не дає про себе знати?

— Його симптоми є неспецифічними. Тож перед тим, як потрапити на прийом до онколога, пацієнтки довший час лікуються в інших лікарів.

— А як запідозрити, що це — рак яєч­ників?

— Через накопичення рідини у черевній порожнині (асцит) живіт збільшується у розмірах (більшість жінок цей неспецифіч­ний симптом пов’язують з набором ваги). Пацієнтка скаржиться на задишку. Це пов’язано з накопиченням рідини у легенях і плевритом (запаленням плевральних обо­лонок, які вистилають легені. — Авт.).

Жінка може також скаржитися на пору­шення сечовипускання, неспецифічні болі у тазу або животі, розлади травлення.

— Потрібно якось готуватися до кон­сультації онкогінеколога? Можливо, варто попередньо здати якісь аналізи?

— Потрібно зробити комп’ютерну томо­графію органів малого таза, гастро- і ко­лоноскопію (важливо виключити пухлини шлунка і товстої кишки), здати аналіз на онкомаркер Са-125 і проконсультуватися з генетиком. Маючи на руках результати цих обстежень, лікар зможе обрати пра­вильну стратегію лікування. Таких стратегій є дві. Перша — базова, яку рекомендують всі міжнародні (у т.ч. українська) асоціації онкогінекологів. Лікування починають з ци­торедуктивної хірургії (видаляється більша частина пухлини. — Авт.). Наступним ета­пом є блок хіміотерапій, який складається зі шести курсів.

— Чому саме з шести?

— Проведено низку досліджень, які по­казали, що коли провести менше, то не зможемо використати весь потенціал хі­міотерапії. А якщо призначимо більше, то ефективність лікування у такий спосіб не збільшимо, але посилимо токсичний вплив хіміотерапевтичних препаратів.

Після хіміотерапії спостерігаємо за жінкою.

Друга стратегія лікування — альтернативна. Хіміотерапію розділяємо на два блоки. Спер­шу даємо 2−4 блоки — це дозволяє зменшити пухлину у розмірах, що відкриває можливості для проведення більш якісного хірургічного лікування. Після хірургічного етапу проводимо решту хіміотерапії (від двох до чотирьох курсів) і так само спостерігаємо за пацієнткою.

— У чому полягає різниця між цими стратегіями?

— У показниках загальної і безрецидив­ної виживаності. Базова стратегія має вдві­чі більшу перевагу над альтернативною за всіма онкологічними показниками.

— Чому ж тоді лікарі вдаються до аль­тернативної?

— Тому що її простіше реалізувати, осо­бливо у закладах, де неможливо забезпе­чити проведення складного хірургічного втручання.

Хірургічне лікування має вирішальний вплив на довготривалі онкологічні прогно­зи. Від того, наскільки якісним воно буде, залежить, настільки довго проживе жінка, яка бореться з раком яєчника.

Мета хірургічного втручання — видалити всю видиму оком пухлину. Альтернативи цьому не може бути. Тому сміливо можна запитати хірурга, чи збирається він повніс­тю видалити пухлину. Якщо після операції хірург скаже, що всю пухлину видалити не вдалося, варто почути альтернативну дум­ку щодо того, чи слід переходити відразу до хіміотерапії. Можливо, є сенс продовжити хірургічне лікування.

— Чи можна видалити злоякісну пух­лину яєчника малоінвазивним мето­дом, тобто лапароскопічно? Такі опера­ції є більш щадними…

— Згідно з усіма офіційними рекоменда­ціями цього робити не можна!

— Що робити пацієнтці після завер­шення лікування?

— Перше, що повинна зробити жінка, — на­лаштуватися на якомога швидше повернен­ня до свого звичайного життя: повернутися на роботу, відновити соціальні зв’язки та спілкування з друзями. Соціальна складова є запорукою довгого життя таких пацієнтів.

Друге — не забувати про контрольні об­стеження.

Після проведеного лікування лікар роз­пише пацієнтці, як часто вона повинна з ним бачитись, які дослідження та з якою періодичністю повинна робити.

Важливо! Лікаря потрібно відвідувати з визначеною періодичністю навіть за трива­лої ремісії. Існує міф, що через п’ять років онкологічний діагноз знімається. Не зніма­ється — просто ви можете рідше відвідувати лікаря.

Всі контрольні обстеження бажано про­ходити в одному місці. Це дуже принципо­ве питання. Від того, чи будете ви міняти апарат КТ (а кожен такий апарат має свій протокол — залежно від того, які налашту­вання у ньому виставлені), буде залежати, чи вчасно у вас діагностують рецидив.

У разі сумнівів завжди намагайтесь отримати альтернативну думку.

— Яким є найдієвіше обстеження у випадку доброякісних утворень: УЗД, МРТ чи КТ? З контрастом чи без нього? Що можуть виявити ці обстеження?

— Злоякісні і доброякісні утворення в яєчниках можуть траплятися у дітей, підліт­ків, молодих дівчат, жінок будь-якого віку. Кожен із цих методів, які ви перелічили, є актуальним для пацієнток певного віку. По­чинають завжди з УЗД (якщо не було по­важних підстав одразу робити КТ чи МРТ). Є протокол, згідно з яким береться до уваги комбінація малих, середніх і великих факторів, після чого можемо запідозрити пухлину і власне перейти до наступного етапу діагностики — проведення КТ чи МРТ.

— Який з цих двох методів більш ін­формативний?

— Якщо йдеться про розповсюджений рак яєчника, то базовим дослідженням є виконання КТ трьох зон. Це якщо ми відра­зу поставили діагноз або намагаємось його виключити. У випадку ураження яєчника, після того, як жінці виконали УЗД і підозрю­ють пухлину, основним методом є МРТ. Це — більш специфічний метод дослідження, який працює на великих обсягах м’яких тканин, до яких відносять органи порожни­ни малого таза.

Що ми не повинні побачити? Папілярних розростань, уражень відразу двох яєчників, утворень діаметром понад 8 см, муральних вузлів. Якщо у жінки — кіста яєчника, то ця патологічна порожнина повинна мати то­ненькі стінки. Її край всередині має бути гладеньким, без всіляких нерівностей.

— Якщо онкомаркери перевищують норму у 1,5−2 рази, варто бити на спо­лох?

— За наявності будь-яких змін у яєчниках — так.

— А дообстежуватись як? На яке до­слідження радили б записатися?

— Якщо це жінка в пременопаузі чи ме­нопаузі, у неї є діти і вже ніколи не буде овуляції, то тут алгоритм спрощений. Такій пацієнтці проводять хірургічне стадіюван­ня — кісту видаляють і досліджують. Більш складним є алгоритм у дівчат-підлітків і жі­нок, які ще не народжували. Кожен випадок розглядається окремо.

— Прийом оральних контрацептивів збільшує ризик розвитку раку яєчника?

— Відсутність дітей збільшує ризик раку яєчника. І це — один із факторів ризику, який можна модифікувати. Чим раніше жінка на­родить (до 35 років), тим менший ризик.

Гормональні препарати підвищують ризик раку ендометрію і раку молочної залози.

— Чи обов’язково за раку яєчників ви­даляти лімфатичні вузли?

— Залежить від стадії. Якщо мова про розповсюджений рак яєчника, коли на КТ чи МРТ зміни у лімфатичних вузлах не вияв­лені, то видаляти їх не треба. Інша річ, коли йдеться про ранній рак яєчника, коли ура­жений один яєчник або яєчник і одночасно маткова труба. Тут уже треба видаляти вуз­ли (як тазові, так і біля аорти). Це дозволить нам правильно визначити стадію захворю­вання і, відповідно, провести адекватне лі­кування.