Передплатити Підтримати

«Відсутність дітей збільшує ризик розвитку раку яєчника»

На переконання онкогінеколога В’ячеслава Копецького, чим раніше жінка народить (до 35 років), тим меншим буде цей ризик

Фото Національного інституту раку

Виявити рак яєчника на І-ІІ стадії надзвичайно складно, адже симптоми цього захворювання — неспецифічні, і часто жінки (а подекуди й лікарі) «списують» їх на інші проблеми зі здоров’ям. Коли варто відвідати онкогінеколога? Як правильно підготуватися до прийому цього лікаря? Як лікують рак яєчника і що важливо робити після того, як лікування завершиться? Про це розповів на онлайн-прийомі, організованому БФ «Таблеточки», лікар-онкохірург відділення пухлин черевної порожнини і заочеревинного простору Національного інституту раку, керівник програми з лікування перитонеального карциноматозу В’ячеслав Копецький.

— Що це за хвороба така — рак яєчника?

— Так у побуті називають низку захво­рювань, до яких відносять власне пухлини яєчника (коли первинна пухлина росте з тканини яєчника), пухлини маткової труби і первинну перитонеальну карценому, яка розвивається у вистилці черевної порож­нини (рідкісну, але надзвичайно агресивну пухлину. — Авт.), — пояснює лікар.

Ці три види пухлин хоч і називаються по-різному і виглядають інакше під мікро­скопом, але об’єднує їх те, що біологічно однаково поводяться, тож, відповідно, й стратегії їх лікування також є однаковими.

— Яка пухлина яєчників найпошире­ніша?

— Епітеліальний рак яєчника. Це друга за кількістю смертей онкогінекологічна хворо­ба, яка становить 95% усіх пухлин яєчника.

У 70−80% пацієнток діагностують роз­повсюджену форму раку яєчника. Це коли пухлина виходить за межі тканини яєчника. Тобто до лікаря ці жінки приходять вже з ІІІ стадією захворювання.

— Чому аж із ІІІ-ю? Захворювання так довго не дає про себе знати?

— Його симптоми є неспецифічними. Тож перед тим, як потрапити на прийом до онколога, пацієнтки довший час лікуються в інших лікарів.

— А як запідозрити, що це — рак яєч­ників?

— Через накопичення рідини у черевній порожнині (асцит) живіт збільшується у розмірах (більшість жінок цей неспецифіч­ний симптом пов’язують з набором ваги). Пацієнтка скаржиться на задишку. Це пов’язано з накопиченням рідини у легенях і плевритом (запаленням плевральних обо­лонок, які вистилають легені. — Авт.).

Жінка може також скаржитися на пору­шення сечовипускання, неспецифічні болі у тазу або животі, розлади травлення.

— Потрібно якось готуватися до кон­сультації онкогінеколога? Можливо, варто попередньо здати якісь аналізи?

— Потрібно зробити комп’ютерну томо­графію органів малого таза, гастро- і ко­лоноскопію (важливо виключити пухлини шлунка і товстої кишки), здати аналіз на онкомаркер Са-125 і проконсультуватися з генетиком. Маючи на руках результати цих обстежень, лікар зможе обрати пра­вильну стратегію лікування. Таких стратегій є дві. Перша — базова, яку рекомендують всі міжнародні (у т.ч. українська) асоціації онкогінекологів. Лікування починають з ци­торедуктивної хірургії (видаляється більша частина пухлини. — Авт.). Наступним ета­пом є блок хіміотерапій, який складається зі шести курсів.

— Чому саме з шести?

— Проведено низку досліджень, які по­казали, що коли провести менше, то не зможемо використати весь потенціал хі­міотерапії. А якщо призначимо більше, то ефективність лікування у такий спосіб не збільшимо, але посилимо токсичний вплив хіміотерапевтичних препаратів.

Після хіміотерапії спостерігаємо за жінкою.

Друга стратегія лікування — альтернативна. Хіміотерапію розділяємо на два блоки. Спер­шу даємо 2−4 блоки — це дозволяє зменшити пухлину у розмірах, що відкриває можливості для проведення більш якісного хірургічного лікування. Після хірургічного етапу проводимо решту хіміотерапії (від двох до чотирьох курсів) і так само спостерігаємо за пацієнткою.

— У чому полягає різниця між цими стратегіями?

— У показниках загальної і безрецидив­ної виживаності. Базова стратегія має вдві­чі більшу перевагу над альтернативною за всіма онкологічними показниками.

— Чому ж тоді лікарі вдаються до аль­тернативної?

— Тому що її простіше реалізувати, осо­бливо у закладах, де неможливо забезпе­чити проведення складного хірургічного втручання.

Хірургічне лікування має вирішальний вплив на довготривалі онкологічні прогно­зи. Від того, наскільки якісним воно буде, залежить, настільки довго проживе жінка, яка бореться з раком яєчника.

Мета хірургічного втручання — видалити всю видиму оком пухлину. Альтернативи цьому не може бути. Тому сміливо можна запитати хірурга, чи збирається він повніс­тю видалити пухлину. Якщо після операції хірург скаже, що всю пухлину видалити не вдалося, варто почути альтернативну дум­ку щодо того, чи слід переходити відразу до хіміотерапії. Можливо, є сенс продовжити хірургічне лікування.

— Чи можна видалити злоякісну пух­лину яєчника малоінвазивним мето­дом, тобто лапароскопічно? Такі опера­ції є більш щадними…

— Згідно з усіма офіційними рекоменда­ціями цього робити не можна!

— Що робити пацієнтці після завер­шення лікування?

— Перше, що повинна зробити жінка, — на­лаштуватися на якомога швидше повернен­ня до свого звичайного життя: повернутися на роботу, відновити соціальні зв’язки та спілкування з друзями. Соціальна складова є запорукою довгого життя таких пацієнтів.

Друге — не забувати про контрольні об­стеження.

Після проведеного лікування лікар роз­пише пацієнтці, як часто вона повинна з ним бачитись, які дослідження та з якою періодичністю повинна робити.

Важливо! Лікаря потрібно відвідувати з визначеною періодичністю навіть за трива­лої ремісії. Існує міф, що через п’ять років онкологічний діагноз знімається. Не зніма­ється — просто ви можете рідше відвідувати лікаря.

Всі контрольні обстеження бажано про­ходити в одному місці. Це дуже принципо­ве питання. Від того, чи будете ви міняти апарат КТ (а кожен такий апарат має свій протокол — залежно від того, які налашту­вання у ньому виставлені), буде залежати, чи вчасно у вас діагностують рецидив.

У разі сумнівів завжди намагайтесь отримати альтернативну думку.

— Яким є найдієвіше обстеження у випадку доброякісних утворень: УЗД, МРТ чи КТ? З контрастом чи без нього? Що можуть виявити ці обстеження?

— Злоякісні і доброякісні утворення в яєчниках можуть траплятися у дітей, підліт­ків, молодих дівчат, жінок будь-якого віку. Кожен із цих методів, які ви перелічили, є актуальним для пацієнток певного віку. По­чинають завжди з УЗД (якщо не було по­важних підстав одразу робити КТ чи МРТ). Є протокол, згідно з яким береться до уваги комбінація малих, середніх і великих факторів, після чого можемо запідозрити пухлину і власне перейти до наступного етапу діагностики — проведення КТ чи МРТ.

— Який з цих двох методів більш ін­формативний?

— Якщо йдеться про розповсюджений рак яєчника, то базовим дослідженням є виконання КТ трьох зон. Це якщо ми відра­зу поставили діагноз або намагаємось його виключити. У випадку ураження яєчника, після того, як жінці виконали УЗД і підозрю­ють пухлину, основним методом є МРТ. Це — більш специфічний метод дослідження, який працює на великих обсягах м’яких тканин, до яких відносять органи порожни­ни малого таза.

Що ми не повинні побачити? Папілярних розростань, уражень відразу двох яєчників, утворень діаметром понад 8 см, муральних вузлів. Якщо у жінки — кіста яєчника, то ця патологічна порожнина повинна мати то­ненькі стінки. Її край всередині має бути гладеньким, без всіляких нерівностей.

— Якщо онкомаркери перевищують норму у 1,5−2 рази, варто бити на спо­лох?

— За наявності будь-яких змін у яєчниках — так.

— А дообстежуватись як? На яке до­слідження радили б записатися?

— Якщо це жінка в пременопаузі чи ме­нопаузі, у неї є діти і вже ніколи не буде овуляції, то тут алгоритм спрощений. Такій пацієнтці проводять хірургічне стадіюван­ня — кісту видаляють і досліджують. Більш складним є алгоритм у дівчат-підлітків і жі­нок, які ще не народжували. Кожен випадок розглядається окремо.

— Прийом оральних контрацептивів збільшує ризик розвитку раку яєчника?

— Відсутність дітей збільшує ризик раку яєчника. І це — один із факторів ризику, який можна модифікувати. Чим раніше жінка на­родить (до 35 років), тим менший ризик.

Гормональні препарати підвищують ризик раку ендометрію і раку молочної залози.

— Чи обов’язково за раку яєчників ви­даляти лімфатичні вузли?

— Залежить від стадії. Якщо мова про розповсюджений рак яєчника, коли на КТ чи МРТ зміни у лімфатичних вузлах не вияв­лені, то видаляти їх не треба. Інша річ, коли йдеться про ранній рак яєчника, коли ура­жений один яєчник або яєчник і одночасно маткова труба. Тут уже треба видаляти вуз­ли (як тазові, так і біля аорти). Це дозволить нам правильно визначити стадію захворю­вання і, відповідно, провести адекватне лі­кування.