Передплатити Підтримати

«Якщо наша вакцина буде ефективною, запатентуємо її»

Може бути також «разів у десять» дешевшою від закордонних, розповів львівський академік Андрій Сибірний

Фото з архіву Андрія Сибірного.

Поки світ, затамувавши подих, спостерігає за створенням вакцини, над якою працюють вчені з Оксфордського університету, і критикує російську, яку поспіхом уже випробували на добровольцях, науковці зі Львова оголосили про початок роботи над українською. Обіцяють, наша вакцина буде набагато дешевшою і безпечнішою — аби тільки знайшовся охочий налагодити її промислове виробництво.

Учені з Інституту біології кліти­ни НАН України взяли участь у двох конкурсах, оголошених Національ­ним фоном досліджень України. Пред­ставили журі, до складу якого увійшли незалежні міжнародні експерти, 12 про­єктів. Інституту біології клітини вдало­ся отримати фінансування відразу на три проєкти. У конкурсі, пов’язаному з біобезпекою, переміг проєкт з розроб­ки продуцентів нового антибіотика, який фонд обіцяє профінансувати у сумі 5,1 млн гривень, і проєкт зі створення вак­цини проти SARS-CoV-2 — на 10 млн гри­вень.

«Ми уже неабияк запізнилися, — кон­статує директор Інституту, доктор біологічних наук, професор, академік Андрій Сибірний. — Зараз у світі триває робота над створенням по­над 100 вакцин. Росіяни вже випробу­вали свою вакцину на добровольцях. До третього етапу клінічних випробувань пе­рейшла шведсько-британська фармком­панія Astra Zeneca, яка розробляє вак­цину спільно з вченими Оксфордського університету. (6 вересня дослідники при­зупинили роботу над вакциною, оскільки в одного з добровольців виявили запа­лення спинного мозку. Але трохи більш як за тиждень пошуки „панацеї“ від ко­ронавірусної інфекції поновили. — Авт.). Ми ж лише до кінця 2021 року випробує­мо нашу вакцину на трансгенних мишах».

Науковий співробітник відділу молекулярної генетики та біотехнології інституту, к. біол. н. Любов Фаюра займатиметься очищенням вірусних білків.

— Уже маєте попередні напрацю­вання щодо створення вакцини?

— Без попереднього доробку дуже складно отримати ґрант. У нас є досвід створення вакцини від іншої вірусної хвороби — гепатиту В. Створили надзви­чайно потужні продуценти (організми, які продукують органічні речовини з не­органічних сполук. — Авт.) поверхневого антигена цього вірусу. Це було років 7−8 тому.

— То де ж тоді наша вітчизняна вак­цина від гепатиту В?

— Виявилося, вигідніше купувати за­хідні вакцини, а не промислово виробля­ти свою. Не виключено, така ж доля може чекати українську вакцину від коронаві­русу.

— Національний фонд досліджень України виділив на ваш проєкт 10 млн гривень. На що плануєте витратити ці кошти?

— Хочемо придбати сучасні прилади — лабораторні біореактори, в яких буде­мо культивувати дріжджові продуценти вірусних антигенів. А також прилад для аналізу експресії генів, який дозволить нам проводити дослідження методом ПЛР, полімеразно-ланцюгової реакції, у реальному часі (саме такий використо­вують для діагностики інфікування коро­навірусом), та деяке інше обладнання. Третина грошей піде на матеріали, необ­хідні для проведення роботи. Частина — на винагороди учасникам проєкту. Мо­лодь отримуватиме від 10 тисяч гривень на місяць. Максимальний ліміт — 30 тисяч гривень. Особисто я нічого не буду отри­мувати (усміхається).

— Скільки дослідників братимуть участь у проєкті?

— Над розробкою вакцини працюва­тимуть дев’ятеро науковців — семеро з нашого Інституту і ще двоє наших парт­нерів із Національної академії медичних наук України. Вони проводитимуть екс­перименти на трансгенних мишах. Ми в Інституті створимо вакцину, після чого наші колеги випробують її на заражених коронавірусом ссавцях.

— Але ж ці гризуни не чутливі до SARS-CoV2?

— Маєте рацію. Але якщо у складі їх­нього генома будуть людські гени, то, від­повідно, матимуть й людський рецептор АСЕ2. Тобто будуть заражатися, хворіти, у них буде розвиватися запалення легень, від якого помиратимуть.

— Як будете робити свою вакцину?

— Створимо мікробні продуценти двох вірусних білків «шипа» («корони») віру­су — S-1 і S-2 (за їхньою допомогою вірус зв’язується з рецептором АСЕ2 на поверх­ні клітини-мішені і таким чином проникає в організм, викликаючи захворювання. — Авт.). Будемо випробовувати дію цих біл­ків окремо та одночасно.

— Дослідники із західних країн, які розробляють вакцину, також працю­ють з цими білками. У чому новизна ва­шого проєкту?

— По-перше, будемо напрацьовувати їх на різних видах дріжджів, а не на тварин­них клітинах, як це роблять інші. Тваринні клітини — вимогливі і повільно ростуть. Їхнє середовище дуже дороге. Напрацьовую­чи вірусні білки на дріжджах, разів у десять здешевимо вартість майбутньої вакцини. По-друге, працюватимемо як із повнороз­мірним білком, так і з білком, з якого буде­мо видаляти фрагменти, які, згідно з да­ними літератури, не тільки захищають від хвороби, а навпаки, активують її.

Після очищення вірусних білків та аку­муляції їх у великих кількостях передамо їх НАМН України, де наші колеги проводити­муть дослідження на трансгенних мишах: вводитимуть гризунам вакцину, і якщо з’ясується, що вона не токсична і не викли­кає алергії, заражатимуть тварин вірусом. А тоді будуть спостерігати, як діє вірус на організм мишей, яким не робили щеплен­ня, і тих, яких вакцинували.

— Те, що ви придумали, це щось нове?

— За станом на сьогодні розробляється понад 100 вакцин від коронавірусу, але всі вони, як правило, напрацьовуються на клі­тинах ссавців (зокрема на людських кліти­нах) або комах. Або ж це ослаблені, інак­тивовані віруси чи РНК або ДНК вірусу, створена на основі його РНК. Щоб хтось створював продуценти вірусних білків на основі дріжджів — я про це ніде у літературі не читав. Можливо, хтось працює над цим, але ми такої інформації не маємо. Звичай­но, я не можу сказати, що це щось абсо­лютно нове. У Південній Кореї та Німеччині випускають промислову вакцину від гепа­титу В, яку так само розробляли на кліти­нах дріжджів. А щодо коронавірусу, думає­мо, ми будемо перші. Якщо наша вакцина виявиться ефективною, ми її запатентує­мо. Тут важливо, хто виявиться першим. Ідею запатентувати не можна. Можна за­патентувати якийсь корисний процес чи модель, довівши, що вони — корисні, пра­цюють, і ніхто цього не зробив перед то­бою.

— Якщо ми будемо першими, які перспективи це відкриє перед україн­ською наукою?

— Ми тільки розпочинаємо роботу. Ще невідомо, коли гроші одержимо… У світі вакцини вже випробовують на доброволь­цях, а ми тільки у кінці наступного року за­кінчимо дослідження на трансгенних ми­шах. Ми вже дуже відстали. Якщо буде доведено, що вакцина ефективна, тре­ба буде організувати її промислове ви­робництво. Потрібні великі біореактори. А в Україні немає жодної фармацевтич­ної компанії, яка би мала промисловий бі­ореактор. Один коштує мільйони доларів! Промислові біореактори має завод у Ла­дижині Вінницької області, який випускає ферментні препарати. Але вимоги до біо­реактора для медичних цілей зовсім інші, ніж до промислових…