ДЦП — не вирок

Ви — правша? Якщо кожного дня протягом 30 хвилин будете писати будь-який текст лівою рукою, через пів року щоденних тренувань вправно писатимете обома! Наше тіло насправді не знає, що ми вміємо, а що — ні. Про це йому «розповідає» мозок. Так само й з дітками із ДЦП: потрібно змусити працювати їхні м’язи так, щоб мозок зрозумів — тіло може все! Про особливості реабілітації маленьких пацієнтів «ВЗ» розповіла реабілітолог Тернопільської обласної дитячої лікарні неврологічного відділення Людмила Лосик.

— Як проявляється ДЦП?

— Руховими порушеннями, змінами м’язового тонусу, відставанням у розви­тку. Залежно від того, яка ділянка моз­ку уражена, у дитини можуть також бути проблеми із зором, слухом, мовленням, труднощі у навчанні, розлади поведін­ки, порушення травлення, алергії, епі­лептичні напади. Мозок керує функціями всього тіла. Але діти з ураженнями моз­ку — не безнадійні. Все залежить від фор­ми ДЦП і наскільки ефективно працюють фахівці та батьки із такою дитиною.

Є кілька форм ДЦП. Спастична ди­плегія, при якій тонус м’язів, що приво­дять у рух стегно, згинають гомілки та стопи, різко збільшений. Зазвичай такі діти стоять з перехрещеними ногами з опорою на пальці та плюснові кістки, ма­ють розлади мовлення, відстають у роз­витку. Гіперкінетична форма супро­воджується неконтрольованими рухами різного характеру.

Атонічно-астатистична форма, при якій рухові розлади поєднуються зі зни­женим тонусом м’язів, порушенням мов­лення, а інколи й розладами психіки. Геміпаретична форма, що характери­зується одностороннім руховим пору­шенням. Найбільше вражаються верх­ні кінцівки, особливо кисті. Тонус м’язів згиначів передпліччя, кисті та стопи, а також розгиначів гомілок, як правило, підвищений. Але у таких діток, зазвичай, не має проблем із мовленням, і вони мо­жуть самостійно пересуватися. Подвій­на геміплегія. Це — найважча форма ДЦП. У головному мозку таких дітей по­рушені процеси гальмування і збуджен­ня. Причин, які викликають ці ураження, є багато. Наприклад, якщо під час поло­гів змінюється внутрішньочерепний тиск, це може призвести до розриву тонких судинних стінок, крововиливів, уражен­ня головного мозку та його оболонок. Також така форма ДЦП може бути на­слідком перенесеного інфекційного за­хворювання.

— Наскільки ефективними є ліку­вальна фізкультура, масаж? Якими ще методами можна допомогти та­ким діткам?

— Вплив ЛФК має бути комплексним. Наприклад, коли йдеться про м’язову систему. Навіть найменший м’яз у на­шому тілі має своє «представництво» у корі мозку, тому вплив на м’язи дорівнює впливу на нервову систему. Стиснутий м’яз стискає судини та м’язи. У зв’язку з цим порушується кровопостачання, і па­цієнти не можуть виконувати правильні біомеханічні рухи. Чим швидше розпоча­ти реабілітацію, тим кращою буде нейро­пластичність мозку і тканин.

Покращити стан дитини завжди мож­на — потрібно лише підібрати дієвий спе­ціальний комплекс методик.

Наприклад, метод Глена-Домана сприяє росту та розвитку головного моз­ку. Краніосакральна терапія допомагає знайти першопричину і, відповідно, по­кращити лікувальну динаміку.

— Чим можуть батьки допомогти дитині у домашніх умовах?

— М'яч — це супертренажер, який до­поможе зміцнити м’язи спини і рук. Ка­струльки (як сходинки) — сформувати опору та рівновагу. За допомогою до­шки, яку треба поставити під невеликим нахилом (можна використати гладиль­ну), вдасться зміцнити м’язи попереку, рук, спини, сідниць.

Чим більше часу дитина проводить на підлозі, тим міцніші її м’язи і тим швид­ше вона розвивається. Дитина довго не буде повзати, якщо тільки те й робить, що лежить на спині чи на боці. Дайте ма­люку можливість полежати на животі. За­вдяки цікавості («а що там?») зміцнюва­тимуться м’язи шиї. На початках можна підтримувати голівку, а потім опускати і піднімати її — це сприятиме формуванню дальнього та ближнього зору.

Формування хапального рефлексу. Чим частіше дитина ним користується, тим розумнішою стає. «Ану, я кину іграш­ку — що буде?». Рекомендую вкладати у долоньки циліндричні, важкі предмети, аби дитина охоплювала їх також великим пальцем. Наприклад, можна використа­ти коробочку з-під «кіндера», в яку треба насипати копійки (щільно закрийте і слід­куйте, щоб дріб’язок не випав).

Важливий нюанс. Якщо дітей з моз­ковими травмами заохочувати, хвалити, вони почуватимуться у безпеці.

Формування навички повзання. Ди­тині потрібно створити умови, які по­легшать їй утримання тіла. Знадобить­ся валик з подушки чи плед завширшки із розмір ручки дитини (з розігнутою кис­тю). Ставайте навколішки і бавтеся з нею. Розмістіть іграшки у межах її досяжності. З часом ручки стануть сильнішими, і ди­тина зможе досягати до іграшки та клас­ти її у мисочку. При цьому з’явиться опо­ра на одну руку. Спектр навичок у дитини збільшується, тож батькам необхідно по­дбати про безпеку домашнього спортза­лу, аби дитина мала простір для мандрі­вок і не покалічилася.

У теплу пору року можна поєднати прогулянки на майданчику з корисними заняттями. Наприклад, дитина може ви­лазити на дерев’яну гірку і сповзати з неї на животі. Можна спробувати поцілити м’ячем у баскетбольне кільце.

Фото з архіву Людмили Лосик та amsvans.com.