Передплата 2024 ВЗ

«Януш Ґнятковський співав українською без жодного акценту»

У місті Лева відбудеться фестиваль пісень легенди польської естради «АPASSIONATA»

28 червня у Львівській філармонії зазвучить новий проект «АPASSIONATA» — Міжнародний фестиваль пісень найпопулярнішого співака в Польщі 1950−60-х років Януша Ґнятковського, засновником якого є відомий український співак Орест Цимбала.

Пан Орест фонтанує ідеями. Лише кілька днів тому у стінах філармонії провів концерт «Повстанське танго», присвячений 90-річчю видатного українського співака і культурногромадського діяча з Великобританії Володимира Луціва. І вже за тиждень відбудеться фестиваль «Apassionata», інформаційним партнером якого є газета «Високий Замок». Про підготовку до фестивалю, історію кохання подружжя Ґнятковських і любов польського виконавця до української пісні Орест Цимбала розповів журналістові «ВЗ».

— Пане Оресте, чому вирішили взятися за організацію фестивалю, присвяченого польському співакові?

— Почну з передісторії. Повернемося у 1988 рік, коли у білоруському Вітебську проходив перший і останній Всесоюзний фестиваль польської пісні. Мій брат, Левко Цимбала, підготував для цього фестивалю пісню «Apassionata», за що критики його високо відзначили. На тлі багатьох ансамблів, дівчаток у коротеньких спідничках Левко вийшов на сцену у білосніжному костюмі і бездоганно виконав цей відомий твір. Акомпанував Левкові Державний оркестр радіо та телебачення Білорусі. Левко Цимбала став лауреатом того фестивалю.

Я ще був юним хлопцем, але вже відтоді ця пісня живе у мені. — Що це за така відома пісня «Аpassionata»? — Насправді це пісня бельгійського композитора Генрі Вина. І вона була створена у 1951 році з англійським текстом. Поляки, як і інші цивілізовані народи, робили правильні кроки. Талановиті поети складали польські тексти на відомі світові шлягери, аби польська молодь слухала їх рідною мовою. І «Аpassionata» була однією з таких. Цей шлягер Януш Ґнятковський записав у 1955 році, так би мовити, сполонізувавши цей пісенний шедевр. І тепер «Аpassionata» побутує фактично як польська пісня. Я довго виношував думку: чому би не записати цей шлягер українською мовою? Звернувся до поетеси Анни Канич, і у нас визрів проект «Аpassionata» в українських переспівах. Анна Канич вже переклала 13 пісень з репертуару Януша Ґнятковського.

І цей фестиваль буде присвячений не лише відомому польському співакові, це ще буде й маленький творчий вечір 91-річної Анни Канич. Одного разу я закинув «Апассіонату» у своєму виконанні на YouTube. За якийсь час до мене у соцмережах попросився у друзі польський журналіст Януш Свьойдер, який написав книжку «Аpassionata», присвячену Янушу Ґнятковському. Журналіст надіслав мені свою книгу у подарунок і похвалив мене за те, що я озвучив пісню найпопулярнішого польського співака 50−60-х років минулого століття. Окрім книжки, надіслав мені ще диск з піснями цього польського виконавця. А ще через якийсь час зі мною сконтактувалася дружина Януша Ґнятковського, відома польська співачка Кристина Мачєєвська. Пані Кристина запросила мене на VІІ Всепольський фестиваль пісень Януша Ґнятковського, який щороку відбувається у Пораю поблизу Ченстохови. Це було три роки тому.

— Ви там брали участь як зірка української естради?

— О, саме так тоді мене представили на фестивалі. Пригадую, це було 11 червня 2017 року, перша ніч, коли ввійшов у дію безвізовий режим. Автобус, у якому я їхав, простояв на кордоні 10 годин. Через затримку польські організатори змушені були продовжити фестивальну програму, бо знали, що я от-от приїду.

— Це було, як з корабля на бал?

— Приблизно так. Я заспівав пісню «Аpassionata» перший заспів польською, а другий — українською. Добре знав, що полякам буде цікаво почути цю пісню українською. Їм було приємно, що пісні їхнього кумира виносяться на інший рівень — міжнародний. Наступні два роки мене вже запрошували на цей фестиваль членом журі. Я приємно вражений, що участь у фестивалі беруть виконавці з усієї Польщі від шести років і далі вік необмежений. Конкурсна програма розрахована на чотири вікові категорії. Ще три роки тому я поставив собі за мету організувати у Львові бодай концерт, що складатиметься з репертуару Януша Ґнятковського.

— А чому у Львові?

— Бо Януш Ґнятковський народився у Львові 6 червня 1928 року. Його батько працював кухарем, але не міг знайти у той час постійної роботи у Львові, тому батьки з чотирирічним Янушем перебралися спочатку до Стрия, пізніше до Станіславова (тепер Івано-Франківськ), а до війни родина Ґнятковських мешкала у селі Старий Мізунь поблизу Долини. І у 1940 році навіть вчився Януш в українській школі. Вже тоді він знав і співав українські пісні, зокрема коломийки. Коли Януш Ґнятковський приїжджав, вже як зірка, в Україну на гастролі, купував малюнки на гуцульську тематику, образи. Дуже любив українську мову і все українське. Співав і розмовляв українською без жодного акценту. У всіх своїх прижиттєвих інтерв’ю казав, що українці — дуже мелодійний народ, який створив багато гарних пісень.

— Знаю, що у фестивалі візьме участь і дружина Януша Ґнятковського

. — Окремо хочу розповісти про цю неперевершену, красиву і талановиту жінку. І про історію їхнього кохання. Коли вони зустрілися, це був 1966 рік. Три місяці гастролювали містами Радянського Союзу. У тому числі і у Львові. Пані Кристина розповідала, що чоловік показував їй Львів, бо вважав себе львів’янином. За словами Мачєєвської, на таких концертах завжди були присутні люди з КДБ. Один з таких підійшов до Януша і звернувся російською: «Как вам наш город? Нравится?» А Ґнятковський відповів йому українською: «Це не ваш город. Це моє місто, бо я тут народився».

Витягнув паспорт і показав, що народився у Львові. Дружина розповідала, коли Януш гастролював в Україні, зокрема у Києві, спілкувався тільки українською і без акценту. Попри те, що покинув Україну 15-річним хлопцем, любов до країни назавжди зберіг у своєму серці. Тужив за Карпатами, за краєм свого дитинства. Януш часто говорив Кристині, що Україна має бути незалежною державою. І це вилилося у те, що у 1988 році він разом з дружиною записав альбом «Слов'яни», до якого увійшли 10 найвідоміших і найкращих українських шлягерів — «Стожари», «Водограй», «Я твоє крило», «Край, мій рідний край», «Черемшина», «Чуєш, мамо»… Кристина Мачєєвська склала польські тексти до тих українських пісень.

І це зробили з великої любові до України, бо хотіли, щоб і поляки чули якісну українську пісню. У 2014 році польська компанія видала диск з цими українськими шедеврами, оформивши його у синьо-жовті кольори. 2015 року Кристина Мачєєвська в інтерв’ю польському радіо розповіла, що цей диск є символом підтримки поляками українського народу у боротьбі за справжню незалежність. Цю платівку можна буде придбати у фоє Львівської філармонії 28 червня.

— Але ви обіцяли розповісти про шалене кохання пані Кристини і пана Януша..

— Коли вони познайомилися 1966 року, Кристині було лише 23 роки. Він на 15 років старший і за плечима попередній шлюб з відомою спортсменкою, що була на 8 років старшою за Януша. Вона була олімпійською чемпіонкою з лижного спорту. У цьому шлюбі було двоє дітей. Але як тільки Ґнятковський побачив Кристину, не міг дозволити нікому іншому бути поруч з нею. Хоча до неї підбивали клинці видатні і заможні поляки, що були значно старші за неї і прагнули завоювати її серце і руку. Вона була тоді фантастичною жінкою, такою ж залишилася і досі. Не втратила свого шарму. Але вона вибрала Януша. На той час вони були зірками. Януша порівнювали з Френком Сінатрою і Бінгом Кросбі. Можливо, через велику любов до України, а може, ще з якихось причин Ґнятковський у 1960-х р. впав у немилість до польської влади.

Його усунули з медіа. Він на багато років зник з пісенного ринку. Кристина це пояснює тим, що на його концертах були завжди мегааншлаги. Мабуть, це комусь не подобалося. Та все ж було багато концертів, у тому числі і турне в СРСР, США, країнами Європи… В самій Польщі лише наприкінці 80-х його почали запрошувати на ефіри. Він мав багато планів, але аварія 1991 року їх перекреслила. Коли він переходив дорогу, його збило авто. При падінні Януш Ґнятковський сильно вдарився у голову. Два місяці балансував між життям і смертю, але Кристина навіть на секунду не сумнівалася, що чоловік буде жити. А потім вона довгі роки вчила його, як маленьку дитину, знову ходити і розмовляти. Робила все для того, щоб до нього повернулася пам’ять. Він казав до неї: «Чекай, чекай, до тебе ще прийде твій Ґнятковський». Не міг зрозуміти, що Ґнятковський — це він. Кристина вмикала йому пісні і казала, що це він співає.

— До життя Януша повернули дружина і його пісні.

. — Мене особисто вразила її посвята хворому чоловікові. Вона була молода і красива, талановита, а присвятила себе йому. І коли рідні і друзі казали: «Крисю, лікарі не дають шансів на повернення Януша до життя», вона не здалася. Відмовилася від своєї кар’єри і стала його тінню. Однак Кристина зробила усе залежне, щоб ім’я її чоловіка і великого польського співака не було забуте. Саме завдяки її впертості і терпінню Ґнятковський навчився ходити, розмовляти, і у 75-річному віці він вийшов на ченстоховську сцену і у супроводі оркестру заспівав свою «Апассіонату». Це був 2004 рік, а через три роки подружжя створило фестиваль пісень Януша Ґнятковського. Визнання повернулося до цього великого співака. Бо якщо про артиста при житті забувають, цей біль не кожен може пережити. Можливо, і досі багато хто не розуміє Кристини Мачєєвської. Біля неї в’ються шанувальники її таланту і вроди, але вона і далі залишається вірна своєму чоловікові, який відійшов у засвіти 2011 року. Вдома постійно слухає пісні у його виконанні, а помешкання перетворила на музей Януша Ґнятковського.

— Діти у них були?

— Ні. Пані Кристина не хотіла.

— Бачу, що ви дуже перейнялися творчістю Януша Ґнятковського…

— Знаєте, коли я пішов на цю авантюру, бо Януш Ґнятковський невідомий нашим слухачам, розумів, що є певний ризик. Але завдяки підтримці Генерального консульства Республіки Польща у Львові та інтелігентному львівському середовищу вірю, у нас все вийде. Захід буде справді цікавий для тих людей, хто любить добротну українську і польську пісню. Адже звучатимуть золоті шлягери Януша Ґнятковського, зокрема в українських переспівах Анни Канич. Окрім Кристини Мачєєвської, до Львова приїдуть три чудові польські співачки — Магдалена Ловґєвка, Інга Кухарська та Амелія Черпял. 12-річну Амелію Черпял я називаю польською Квіткою Цісик. Амелія вже співає на світовому рівні, у неї колосальний вокал. Вона буде співати «Черемшину» польською і українською мовами. Я чув, як ця дитина заспівала цю пісню на фестивалі у Польщі. Вірите, я заплакав… На фестивалі виступлять Ірина Доля, Назар Савко, Дарина Бурнос, Ігор Шкурпіта, Наталія Кухар, Дмитро Хвостенко, керівники школи танго Віктор Сокрута і Соломія Кудин. Модераторкою буде Софія Іванова.

— Артисти співатимуть у супроводі оркестру?

— На жаль, ні. Нам не дозволяє кошторис. Але на майбутнє маю таку мрію — знайти партнерів, які би долучилися до фінансування, і тоді можна би було запрошувати оркестри філармонії чи театру імені Марії Заньковецької. Вокал, звісно, буде живий. Але найголовніше, що буде живе спілкування з публікою.

Розмовляла Галина ЯРЕМА. Фото з особистого архіву Ореста Цимбали.

Схожі новини