«90% пожеж у квартирах можна ліквідувати вогнегасником»

Головний рятувальник Львівщини Юрій Кагітін розповів про тонкощі служби

Юрій Кагітін

Новим начальником Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області став 42-річний Юрій Кагітін. На цій посаді замінив багаторічного керівника служби — Сергія Дмитровського. Як нині працює рятувально-диспетчерська служба Львівщини, чи надійна форма у рятувальників, а також з якими небезпечними випадками фахівцям доводиться стикатися щодня? Про це журналіст «ВЗ» розпитувала у полковника служби цивільного захисту Юрія Кагітіна.

У кабінеті пана Юрія в шафі за склом — оригінальна по­жежна машинка. Каже, він з династії пожежників…

— Пане Юрію, з якими про­блемами ви стикнулися на по­саді керівника у перші тижні своєї роботи?

— На новій посаді хіба що об­сяг робіт збільшився. Зміни на службі відчутні. Цього року нам збільшили зарплату. Молодий спеціаліст з січня отримує 9 ти­сяч грн. Середня зарплата офі­цера — близько 15 тисяч грн. (зарплата залежить від вислуги років, стажу). Моя зарплата — 32 700 грн. Також суттєво оновив­ся парк пожежних автомобілів. За останні три роки отримали 17 нових машин. На жаль, у 2019 р. збільшилася смертність лю­дей на пожежах. Торік на поча­ток року загинуло сім осіб, цього року — двадцять сім. Якщо лю­дина напідпитку і палить, може навіть не бути великої пожежі, загориться диван — і вона задих­неться. Є люди, які не мають ко­штів, щоб навести лад з провод­кою, димовими каналами, через це стається біда. Використову­ють саморобні, не сертифіковані нагрівальні прилади. Перед по­чатком опалювального сезону, тим більше, якщо є газові прила­ди, необхідно перевірити тягу у вентиляційних та димових кана­лах. Коли різко знижується тем­пература повітря, збільшуєть­ся кількість загиблих. Причиною пожеж є й безвідповідальність дорослих. У Буському районі мама залишила двох дітей самих і пішла до сусідки. Будинок зго­рів дощенту (У будинку не було світла, і мама залишила на сто­лі свічку. — Авт.). Дітей вдалося врятувати. 90% пожеж у кварти­рах можна ліквідувати вогнегас­ником (зокрема, коли стається коротке замикання телевізора). Вогнегасник обов’язково треба мати вдома.

— Вже скоро сезон купання. Чому на водоймах гине стіль­ки людей?

— Люди гинуть не тільки у літ­ній період, а й у зимовий. Це і любителі зимової риболов­лі. З початку року втопилося п’ять осіб. Трапляються випад­ки, коли у стані алкогольного сп’яніння люди падають в озе­ро і замерзають… Власники при­ватних водойм повинні створи­ти рятувальний пост, підписати паспорт об’єкта. Рятувальники мають пройти навчання, щоб на­давати людям першу допомогу. А власникам водойм легше по­ставити табличку «Купатися за­боронено» — і все. Тобто вся від­повідальність покладається на відпочивальників (Управління з надзвичайних ситуацій у Львів­ській області до перевірок при­ватних водойм не залучають. Зі слів надзвичайників, це питання не врегульоване на законодав­чому рівні. — Авт.). Ми можемо лише розповідати людям про не­безпеку на воді, з профілактич­ною метою.

— Було багато розмов, що форма у «еменесників» нея­кісна. Чи вирішено питання зі службовим одягом рятуваль­ників?

— Коли рятувальники виїж­джають на пожежі, вони на стан­дартну форму одягають бойовий одяг. Якщо приставити запаль­ничку, одяг загориться. Фор­ма не захищає від відкритого полум’я. Але пожежник не йде у відкрите полум’я. Бойовий одяг захищає від продуктів горіння, від високих температур. Тому го­ворити, що форма у рятуваль­ників неякісна, — неправильно. Коли закуповуємо взуття (висо­кі берці), стараємося, щоб воно було якісним. Щоб підошва не сплавилася від високих тем­ператур. Нам би хотілося, щоб форма і взуття були європей­ських стандартів. Один підроз­діл ми повністю переодягнули у європейську форму (отримали з Євросоюзу 40 комплектів).

— В Україні є лише одна жін­ка-рятувальниця, у Черка­сах, яка виїжджає на пожежі. На Львівщині теж є одна жін­ка, яка хоче стати рятуваль­ницею. Але ви їй відмовили у цьому бажанні…

— Ми визнали свою помил­ку. Працівник, який готував їй відповідь, послався на норма­тивний документ, який втратив свою чинність (У законодавство внесли зміни. В Україні жінка не може бути лише шахтарем. На усіх інших посадах може працю­вати. — Авт.). Зі всього особово­го складу області у нас на різних посадах працює 12% жінок. Ця жінка пройшла психологічні тес­ти. Ще має пройти низку тестів як у нашій структурі, так і в ліцен­зійних організаціях. У кінці — фі­зичне тестування. Якщо пройде усі тести, зможе бути рятуваль­ницею. Я з нею спілкувався. Їй сподобалася зарплата. Вона розповідала, що у Центрі зайня­тості здавала психологічні тес­ти, результат яких показав, що може стати… рятувальницею. Ми її запитували, чи має дотич­ність до професії? Вона сказала, що у неї колись була мрія — ряту­вати людей.

— А чоловіки-рятувальники щороку проходять таке тесту­вання? Чи раз склав тести — і на все життя ти рятувальник…

— Перевіряється навіть емо­ційно-психологічний клімат у під­розділі. Рятувальники працюють в екстремальних ситуаціях. Бо­йовий і моральний дух має бути на високому рівні! Також важли­ва стресостійкість. Пожежа, во­гонь, крики людей… Кожен роз­дає вказівки рятувальникам, що робити. Але у цій ситуації потріб­но самому оцінити обстановку і ухвалити правильне рішення. Пам’ятаєте трагедію на Грибо­вицькому сміттєзвалищі у 2016 році, коли стався обвал сміття? Ця справа досі розглядається у суді. (У цій трагедії загинуло троє рятувальників та еколог, тіло яко­го так і не знайшли. — Авт.). Сміт­тя лавиною змело людей. Один з рятувальників побіг в інший бік і врятувався. Експертизу прово­див Харківський інститут судових експертиз. У діях надзвичайників порушень не виявили.

— Ви після того жахливо­го випадку ще виїжджали на Грибовицьке сміттєзвалище? І скільки взагалі на Львівщині таких «бомб» сповільненої дії?

— Грибовицьке сміттєзвалище не працює. Сміття розвозять по Львівській області. Але біологіч­ні і хімічні процеси там тривають. Тому у будь-який момент може статися пожежа. Небезпечних місць з загрозою на Львівщині з десяток. Це, наприклад, Стеб­ницький «Полімінерал» (гірничо­хімічне підприємство). Два роки тому там виникло карстове про­валля. Це питання розглядається на урядовому рівні, щоб ліквіду­вати можливі небезпечні ситуа­ції. Торф (у районі Рясного та Ле­вандівки. — Авт.) не загоряється сам собою. Люди спалюють сміття та суху траву, що катего­рично не можна робити. Вогонь поширюється на усю площу.

— Чи є якась сезонність у надзвичайних ситуаціях? Чи спокій вам тільки сниться?

— Наші гірничо-пошукові під­розділи, як мінімум, двом-трьом лижникам щодня надають допо­могу. Недавно у нас був випадок: двоє людей заблукали у Карпа­тах, один чоловік замерз. Далі — сезон тих, хто любить збира­ти ягоди-гриби. Так само буває — їх треба шукати. Хіба що вес­ною трошки затишшя. А сезон­ності, як такої, немає. Піротех­нічні підрозділи щодня знищують боєприпаси часів Другої світової війни…

— А ще є коти, яких треба знімати з дерев…

— До нас часто телефонують з такими проханнями (Усміхаєть­ся. — Авт.). (Речник пояснює, що знімати котів з дерев не потріб­но. Вони самі злізуть, коли за­хочуть. В області не було жод­ного випадку, щоб кіт на дереві помер. Зазвичай під деревом збирається двадцять «рятуваль­ників». Кіт банально боїться зла­зити. — Авт.). Є випадки, коли тваринам справді потрібна допо­мога. Корови, коні, собаки пада­ють у каналізаційні люки. Їх звід­ти треба витягати.

— Не раз чула від людей, мовляв, пожежники приїхали гасити пожежу без води…

— У страху очі великі! Є різ­ного виду пожежні автомобілі. Приїжджає перша машина. Щоб проводити евакуацію, необхід­но подати воду для гасіння. Ви­кид пожежного ствола 3,5 літра за секунду! 5 хвилин — і тритон­ний автомобіль порожній! При­їжджає друга машина, відповід­но, перша стає на гідрант. Люди у часі не орієнтуються. Кричать, що пожежники приїхали на по­жежу без води.

— Міністр Аваков пообіцяв житло в кредит для правоо­хоронців та надзвичайників. Вам про це відомо?

— Іпотечне кредитування має запрацювати у березні. Ми ство­рили відділ, який займається цим питанням. Близько ста на­ших працівників уже написали рапорти про те, що потребують житла. Чим ця ініціатива ціка­ва? Якщо людина віддала службі двадцять років (тобто має вислу­гу), у неї двоє дітей, сплачує за кредит 60%, 40% - платить дер­жава. У нас є чимало фахівців, які не мають власного житла. Є при­крі випадки, коли сім’я руйнуєть­ся через те, що не має де жити.

— Знаю, що у Львові є по­жежна машина з 50-метро­вою драбиною. Але я її ні разу не бачила…

— І слава Богу (усміхається. — Авт.). Ми її немало використо­вували, вона досить зручна. Але зараз ця машина у Німеччині на ремонті. Ми вирішили, що ре­монтувати її має підприємство-виробник. Такий ремонт — доро­гий. (У Києві є драбина, яка має 90 метрів заввишки, найбільша в Україні. Її під час виїздів супро­воджує поліція. — Авт.).

Заходимо у кол-центр, куди надходять усі повідомлення про небезпечні ситуації. У залі — мо­лоді дівчата і хлопці — диспетче­ри. Розповідають, нещодавно надійшов дзвінок про те, що ди­тина запхала пальці у колодку… Коли надзвичайники врятували малого, той кинувся їх обійма­ти… «Іноді дітям сумно, і вони під час перерв телефонують на 101, — каже диспетчер Валентина Пенкальська. — Звертаємося до вчителів, батьків, щоб реагува­ли на такі дитячі пустощі. Але бу­ває так, що дзвонить дитина, і їй справді потрібна допомога».

Був випадок, коли хлопчик заліз у… пральну машину (вер­тикальну). Витягали його звід­ти уже фахівці (батько не впо­рався). Дитина була у шоковому стані. Або у чоловіка щось впало в унітаз, він запхав руку, рука на­брякла, і витягнути її звідти уже не зміг… Довелося рідним те­лефонувати на 101. Або діти по­просили чоловіка, аби передав їм м’яч, який впав за паркан. Чо­ловік перечепився за залізний штир і пробив ногу. Нещодав­ній випадок — вибух у каналіза­ції в центрі міста. Рятувальники кажуть, це непоодинокий випа­док у Львові. Виникає напруга в електромережах, яка підіймає не лише каналізаційний люк, а й … асфальт! Є, до речі, роззяви, яким цікаво, як виглядає Полт­ва. Два роки тому біля Оперного театру людина впала в люк. Зна­йшли її аж на просп. Чорновола! Окреме місце займають… смер­тельні селфі. Рятувальники про­сять підлітків не ризикувати жит­тям.

Рятувальники показують мені новеньку пожежну машину, оснащену сучасним обладнан­ням. Начальник пожежної час­тини Роман Фриз розповідає, у їхній професії важливий досвід. А ось щодо забобонів каже: «Де­які пожежники намагаються чистити чоботи перед службою (на зміні взуття не чистять, щоб не було викликів). А коли про­щаються з колегами, то кажуть: «Сухих рукавів…». Професія ря­тувальника дуже небезпечна. Буває так, що людина тільки по­чинає працювати, а виявляєть­ся, що у неї фобії (боїться ви­соти або замкнутого простору, темряви). Такі з професією про­щаються. Ті, що залишаються, фанати своєї справи!

За словами речника началь­ника Головного управлін­ня Державної служби Украї­ни з надзвичайних ситуацій у Львівській області Віталія Ту­ровцева, чимало людей й досі губляться, коли їх запитують, на який номер треба телефону­вати до рятувальної служби. «А ось діти знають, — каже Віталій. — Щороку проводимо у дошкіль­них закладах та школах заняття з рятувально-пожежної безпеки. У Стрийському районі хлопець урятував на пожежі свого дядь­ка. Сказав, що ті знання отримав у школі».

Довідка «ВЗ»

Юрій Кагітін, полковник служби цивільного захисту, начальник Головного управління ДСНС України у Львівській області. Наро­дився 27 червня 1977 р. На службі в органах ДСНС з 1994 р. Осві­та вища. Закінчив Львівське пожежно-технічне училище МВС Укра­їни. Не одружений.