Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

«Якщо владі вдасться підпорядкувати НАБУ чи САП, навіть незалежний Антикорупційний суд не зможе відіграти свою роль»

Про ризики і підводні течії тяганини зі створенням антикорупційної Феміди

«Висловлюю побажання, щоб парламент зміг прийняти закон, і ми зможемо розпочати процес створення Антикорупційного суду вже у липні. І цього року процесс буде завершено. Україна матиме Антикорупційний суд. Я є великим оптимістом у цій сфері», — заявив президент Петро Порошенко після того, як завалений поправками законопроект про Вищий антикорупційний суд так і не дочекався остаточної парламентської крапки. Якщо позначити усі анонси появи Антикорсуду у календарі, то від червоного в очах рябітиме. З кожним наступним «хрестиком» ряди тих, хто вірить, що в Україні буде не просто Антикорупційний суд, а дієвий і незалежний Антикорупційний суд, рідшають. Навіть якщо через загрозу неотримання Україною чергового траншу від МВФ парламент таки ухвалить у червні закон про Антикорупційний суд із принциповими для західних партнерів поправками (головним каменеем спотикання залишається статус іноземних експертів у процесі відбору суддів Антикорупційного суду — будуть «міжнародники» лише статистами чи все ж отримають можливість впливати на процес?), це не гарантує виходу на фінішну пряму. Для створення Антикорупційного суду потрібен… ще один закон. І це не єдиний нюанс, який залишає заклятим «поборникам» Антикорсуду можливість для маневрів. Детальніше — у розмові з експертом, заступником голови правління Центру політико-правових реформ Романом Куйбідою.

— Міжнародні партнери України наполягають на тому, щоб закон про Антикорупційний суд був ухвалений із поправками, які мали б зробити більш незалежною систему відбору суддів, — каже Роман Куйбіда. — Йдеться, зокрема, про посилення ролі міжнародних експертів у цьому процесі. Щоб вона не була номінальною, коли «міжнародники» хоч і наділені можливістю давати негативні висновки щодо кандидатів у судді, але насправді ці висновки можуть бути проігноровані Вищою кваліфікаційною комісією суддів (ВККС), яка і проводитиме відбір. Після першого читання у законопроекті залишилося положення про те, що 11 голосами зі 16 ВККС може долати висновки Громадської ради міжнародних експертів. Зважаючи на те, як показала себе ВККС під час відбору суддів Верховного суду, сподіватися, що у випадку з конкурсом до Антикорупційного суду ситуація не повториться, на жаль, не доводиться. Стараннями ВККС чверть нового Верховного суду призначено з числа тих, хто отримав негативні висновки від Громадської ради доброчесності. Визначення переможців відбувається непрозоро, що дає можливості для маніпуляцій. ВККС виставляє бали, але жодним чином їх не мотивує. Якщо такий підхід залишатиметься, це створюватиме ризики, що переможцями конкурсу будуть далеко не найкращі кандидати, яких через намальовані бали просуватимуть як чиїхось ставлеників. За такого розкладу буде не дивно, якщо більшість посад в Антикорупційному суді обіймуть судді, які демонстрували лояльність, партійні юристи, адвокати, що обслуговують бізнес олігархів. Якби «міжнародники» були безпосередньо включені у процесс оцінювання кандидатів, зманіпулювати результатами було б набагато складніше, а то й неможливо.

Фото dt.ua.
Фото dt.ua.

— Противники посилення ролі міжнародних експертів у відборі суддів Антикорупційного суду кивають на Конституцію. Такі вимоги, мовляв, суперечать Основному Закону і є ледь не посяганням на суверенітет. Другий аргумент з обойми «проти»: закордонні експерти не володіють всебічною інформацією, необхідною для оцінки кандидатів у судді, і часто оперують не завжди, мовляв, об’єктивними досьє від громадських активістів, організацій в Україні.

— Щодо суверенітету, то це аргумент, висмоктаний із пальця. Вже є приклади залучення іноземних експертів до конкурсних відборів в Україні. Це стосується і конкурсу на посаду директора НАБУ, де у конкурсній комісії був представник Євросоюзу Джованні Кесслер (відомий юрист, гендиректор Європейського бюро з питань запобігання зловживанням та шахрайству. — «ВЗ»). І конкурсного відбору, до якого була залучена Ганна Сухоцька (екс-прем'єр Польщі, почесний президент Венеціанської комісії. — «ВЗ») і за результатами якого президент призначив двох суддів Конституційного Суду. Досвід є, і він позитивний.

Друге, чим можна спростувати аргумент тих, хто говорить про посягання на суверенітет, — це те, що, відповідно до Конституції, остаточне рішення про призначення судді на посаду ухвалюють Вища рада правосуддя і президент. ВРП вносить подання, президент підписує указ про призначення.

Щодо буцімто недостатньої поінформованості «міжнародників», то ці закиди свідчать не на користь варіанту, коли міжнародні експерти, по суті, ізольовані від процедури конкурсного відбору. Якщо ввести «міжнародників» до складу конкурсної комісії, то у них буде вся інформація, якою володіють у ВККС. А цього цілком достатньо для ухвалення відповідних рішень.

Чи достатньою буде довіра до іноземних експертів? Кандидатів пропонуватимуть міжнародні організації. А вони своєю репутацією дорожать. Тому не думаю, що пропонуватимуть когось зі сумнівним шлейфом.

— Якщо керуватися логікою «антиміжнародників», то «бомбардування» треба було б починати з авторів президентського законопроекту про Антикорупційний суд. Розробкою документа займалися негромадянин України Георгій Вашадзе і заснований ним «Фонд інновацій та розвитку». Тут проблем не виникло: писати нам закон про Антикорупційний суд іноземці можуть, а до відбору суддів цьо го суду «міжнародникам» — зась. Хоча питання, чому вибір зупинили саме на Вашадзе, було.

— Для напрацювання відповідних документів президент свого часу створив Раду з питань судової реформи. Але вона не долучалася до підготовки згаданого законопроекту. Він був підготовлений зовнішніми експертами, громадською організацією, до якої має стосунок Вашадзе. Не знаю, яким чином було розміщено замовлення на підготовку законопроекту. Але зі звітів партії «БПП «Солідарність» відомо, що згаданій громадській організації виділялися певні партійні гроші.

— Загальна сума, яка фігурує у звітах, чимала — понад мільйон гривень…

— Так, сума велика. Хоча не відомо, чи саме на цей проект її виділяли (за версією директора ГО «Фонд інновацій та розвитку — Україна» Романа Яковлєва, кошти були отримані під інші проекти, не пов’язані з розробкою законопроекту про Антикорупційний суд. — «ВЗ»).

Принциповим є зміст законопроекту. У тому вигляді, в якому його вніс президент, він вигідний президенту. Оскільки через ВККС і Вищу раду правосуддя дає можливість отримати контроль над складом Антикорупційного суду, звівши нанівець роль міжнародних експертів.

— Ви згадували про новий Верховний суд, чверть суддівських крісел в якому дісталася людям із заплямованою репутацією. І цьому суду буде відведена роль касаційної інстанції у справах про високопосадову корупцію?

— Що ВСУ виступатиме касаційною інстанцією — це нормально. Проблема саме у складі цього суду. Не кажу за всіх суддів, але багатьох «потрібних» кандидатів просто протягнули. Маючи контроль над Верховним судом, можна у такий спосіб отримати контроль і над рішеннями Антикорупційного суду.

Навіть чесно сформований Вищий антикорупційний суд може виявитися неефективним, бо судді Верховного суду, призначені на посади завдяки маніпуляціям, зможуть скасовувати його рішення на замовлення влади.

Враховуючи ці ризики, важливо сформувати окрему антикорупційну палату у ВСУ, і відбір суддів до неї провести за тією ж процедурою, що й до Вищого антикорупційного суду.

— Чи допускаєте, що закон про Антикорупційний суд ухвалять, але далі справа не піде, оскільки зі створенням суду затягуватимуть?

— Це ймовірний сценарій, який можуть реалізовувати різними шляхами. Найпростіший — не ухвалювати закон про утворення Антикорупційного суду.

— Тобто це має бути ще один, окремий закон?

— Так — вже про утворення Антикорупційного суду. Проект закону має внести президент — за результатами консультацій із Вищою радою правосуддя. Можна зволікати з ухваленням цього закону. Це один зі сценаріїв «підвішування» ситуації.

Інший — можна запустити формування Антикорупційного суду без обов’язкового закону. Тоді Конституційний Суд може розглядати справу про неконституційність функціонування Антикорупційного суду, зважаю чи на відсутність додаткового закону, який має бути ухвалений відповідно до Конституції.

Ще один варіант — створити такі умови, щоб ВККС могла якомога довше зволікати з проведенням конкурсу і відбором суддів Антикорупційного суду.

— Якщо припустити, що усе піде гладко, скільки реально часу може зайняти процедура запуску Антикорупційного суду після ухвалення відповідних законів?

— За наявності політичної волі і налагодженого процессу відбору кандидатів найоптимістичніший прогноз — півроку. Найреалістичніший, зважаючи на досвід формування нового Верховного суду, — рік. Якщо процес не буде запущено, величезні зусилля щодо боротьби з корупцією будуть зведені не скажу, що до нуля, — до мінімуму. Це будуть нереалізовані можливості.

— Чи ті, кого так мучить сама думка про можливість створення незалежного Антикорупційного суду, не відіграються за свої муки на НАБУ, протягнувши ручних аудиторів, щоб пришвидшити відставку Ситника і посадити в його крісло зручного виконавця? З «кишеньковим» НАБУ і незалежний Антикорупційний суд не страшний.

— Це величезний ризик. Якщо політичній владі вдасться підпорядкувати НАБУ чи САП, тоді навіть незалежний Антикорупційний суд не зможе відіграти потрібну роль. Залежність хоча б одного з цих органів позначатиметься на роботі усіх інших. Це можна спостерігати на прикладі Словаччини. Там створили спеціальний суд, як Антикорупційний. Але, встановивши контроль над прокуратурою, влада забезпечила собі вплив на ситуацію. До цього спеціального суду передаються зазвичай справи про дрібну корупцію. А справи про високопосадову корупцію туди фактично не потрапляють — сааме завдяки тому, що є контроль над прокуратурою.

Схожі новини