«Тренер – це художник, який повинен із розрізнених елементів створити шедевр»

Кваліфікаційними змаганнями чоловіків і жінок стартував індивідуальний чемпіонат Європи зі спортивної гімнастики. На арені румунського міста Клуж-Напока нагороди у багатоборстві та окремих видах розіграють 168 чоловіків і 106 жінок. Чоловічу збірну України презентуватимуть олімпійський чемпіон Ріо Олег Верняєв, бронзовий призер Олімпіади в Лондоні Ігор Радівілов, а також Євген Юденков, Владислав Гріко, Андрій Сенічкін та Едуард Єрмаков.

- У нас відразу троє гімнастів працюватимуть багатоборство: Олег Верняєв, Євген Юденков та Владислав Гріко, - розповів головний тренер чоловічої збірної України Геннадій Сартинський. — Двоє, упевнений, увійдуть до фіналу, де змагатимуться 24 найкращі (максимальна допустима кількість учасників фіналу від країни). Та за медалі під силу сперечатися наразі лише Верняєву. Олег, на жаль, не в найкращих кондиціях: далася взнаки хвороба, з якою він боровся два тижні. Ми робили нові програми на всіх приладах, нашпиговували їх складними елементами, та от довелося зупинитися... Окрім брусів і вправ на коні, ставку у новому сезоні робитимемо на вільних вправах. Той прилад, який ще рік тому був ахіллесовою п’ятою Верняєва, тепер стане його ударним видом. На тренуваннях він робить програму з коефіцієнтом 7,0! Більшою складністю у світі може похвалитися лише один гімнаст — китаєць Ширай. Та над цією комбінацією потрібно ще добряче попрацювати.

Ігор Радівілов підготував свої коронні кільця та опорний стрибок. На етапі Кубка світу став другим на кільцях — уперше за останні роки. Ігор більш свідомо підійшов до програми, і на змаганнях відпрацював на повну силу. Мені він сподобався більше за інших.

- Іменний стрибок Радівілова, який він презентував на Олімпіаді, офіційно заборонили...

- Ігор підготував новий стрибок — подвійне сальто зігнувшись з поворотом, коефіцієнт складності якого напрочуд високий — 6,0.

- Друзі Верняєва по команді зізнаються, що завдяки Олегу умови для роботи стали кращими. Навіть харчування поліпшилося…

- У збірних з усіх видів спорту харчування тепер поліпшилося. А у гімнастичній команді збільшилося фінансування, це правда. А ще у рази зросла популярність Олега у всьому світі. Куди б він не приїхав змагатися, його впізнають і підтримують. У Німеччині півтори години роздавав автографи! А листи Верняєву шлють навіть з Японії, де своїх гімнастичних зірок не бракує.

- А як на вас відбилася слава підопічного?

- А ніяк. Я ж не Слава, я — Гена (сміється). Тренери зазвичай залишаються в тіні. Та це й на краще. Мені ніколи смакувати Олімпіаду, адже попереду стільки роботи! Окрім Верняєва і Сенічкіна, у мене ще є малюки. А як інакше? Потрібно вже сьогодні думати про майбутнє.

- Як народжуються нові гімнастичні елементи?

- Буває, спонтанно. Ось виконує учень зв’язку, і якийсь елемент не виходить, натомість гімнаст на ходу викручує щось інше, що йому саме у цій зв’язці робити зручніше. А трапляється, що у нас, наче в математиці, все продумано, вивірено і реа­лізовано. Зазвичай програми створюємо, виходячи з тих вимог, що диктують правила, використовуючи те, що може дати максимальну складність. Коли накопичиш максимум «вартісних» елементів, намагаєшся так їх поєднати, аби спортсмену було зручно виконувати програму, а глядач міг отримати естетичне задоволення... Тренер — це художник, який повинен із розрізнених елементів створити шедевр.

Тепер найбільше моє бажання — створити боєздатну команду. Потихеньку у нас з’являються люди, які зможуть реалізувати цей задум. Ось відновився після низки травм багатоборець Юденков. Щоправда, Радівілову, попри його титули, якщо працюватиме лише на двох приладах, до команди потрапити буде складно... Аби створити конкурентоспроможну збірну, потрібно щонайменше три роки. Та олімпійський цикл тільки розпочався. Час у нас є.

- Верняєву й надалі надходять пропозиції виступати за кордоном. Ви їх розглядаєте?

- Ми в Україні вже стільки років і так багато всього досягли. Тому нас ці пропозиції не цікавлять. Зрештою, тепер переходи наших спортсменів за кордон зменшаться до мінімуму. НОК постановив, що спортсмен, який перейшов виступати за іншу збірну, матиме трирічний карантин — заборону протягом цього терміну виступати на міжнародних змаганнях. А для спортсмена навіть рік такого вимушеного простою — і з кар’єрою можна прощатися.

«Коли Верняєв почав перемагати, дівчата зрозуміли: українська гімнастика не вмерла»

Тренер Юлія Каюкова — про жіночу гімнастичну команду.

У жіночих змаганнях на румунський поміст під синьо-жовтим прапором вийдуть досвідчена Ангеліна Радівілова, Яна Федорова, а також дві талановиті дебютантки - переможниця етапу Кубка світу у вправах на брусах Діана Варінська та Валерія Осипова.

- Діану Варінську я треную ось уже десять років, - пригадала її особистий тренер Юлія Каюкова. — У перспективі вона може вирости сильною багатоборкою. Та на цьому чемпіонаті Європи ми вирішили відмовитися від багатоборства: місяць тому учениця під час зіскоку підвернула ногу і надірвала зв’язку. Часу для відновлення було мало, нога досі болить. Тому у Клуж-Напоці робитимемо тільки бруси. «Фішкою» Діани на брусах є один надскладний елемент — переліт Ткачова зі схресним хватом. Уже два з половиною роки, опановуємо цей переліт. Поки що важко: Діана останнім часом підросла, і їй складно після цього елементу проходити нижню жердину. Загалом дівчаткам виконувати цей переліт складніше, аніж хлопцям: жердини на брусах у нас товщі, ніж поперечина... Утім, місяць тому ця комбінація принесла нам перемогу на брусах на етапі Кубка світу в Баку.

- Опановувати такі перельоти — значить щоразу переступати через страх. Як допомагаєте ученицям подолати його?

- Коли я ще сама виступала на помості, мій тренер Володимир Каменєв, побачивши в моїх очах невпевненість, казав: усе буде добре. Потрібно лише зробити те, що вмієш, що виконувала неодноразово. Те саме тепер уже своїм підопічним кажу я.

- Разом з Діаною, яка тільки розпочала свій шлях у дорослому спорті, ви також тренуєте найдосвідченішу у лаві збірної гімнастку — Ангеліну Радівілову…

- На континентальній першості вона також змагатиметься тільки на брусах. На опорному стрибку сильно надірвала зв’язки. На тренуваннях учениця почала відновлювати комбінації ще й на колоді та вільних вправах. Але в Румунії Ангеліна навряд чи винесе їх на суд арбітрів. Не хочемо поспішати, ризикуючи здоров’ям.

- Які завдання ставите перед підопічними на цей чемпіонат Європи?

- Звісно, хочеться зачепитися за фінал, а там показати свій максимальний результат. Та я завжди прошу виконати свою програму чисто, так, як уміють, — без надмірного хвилювання і щонайменше без падінь. А все інше — то вже робота суддів. Разом з моїми дівчатами національну збірну презентуватимуть учениці Оксани Першиної - Валерія Осипова та Яна Федорова. Для Лєри буде дебют у лаві дорослої збірної.

- Прогрес у жіночій гімнастиці є наслідком успішних виступів наших чоловіків?

- Неможливо переоцінити той факт, що на базі у Кончі-Заспі з’явилися нові прилади. І все завдяки Олегу Верняєву. Це справжній фанатик, який першим приходить у зал, і останнім іде додому. Дівчата і хлопці у нас тренуються в одному залі. Перемоги Олега дали натхнення й поштовх у розвитку і нашим підопічним. Діана побачила, що у цьому світі все можливо: багато працюватимеш, і перемоги не забаряться. Вона зрозуміла, що в Україні гімнастика не вмерла, що саме ми можемо її відродити. У нас тепер є практично все необхідне. Окрім можливості відновлення. Масажист збірної Руслан Дудка робить все можливе і готовий прийти на допомогу кожної хвилини. А от фармакології і фахівців у цій галузі нам відверто бракує. Ми не ризикуємо лікувати травми та застуди медикаментами. Після надриву зв’язок Діані ногу морозили, найпростішими мазями мастили, пов’язку накладали. Ось це і все наше «лікування»...