«У Польщі люди віком понад 75 років майже всі ліки отримують безкоштовно»

У кабінеті професора, ортопеда-травматолога Юрія Філя у 8-ій лікарні, яблуку ніде впасти. Туди-сюди снують колеги, яким кортить подивитися, як працює світило світової ортопедії і травматології, професор Клініки ортопедії Медичної академії у Кракові Юліан Дутка. Розмовляємо більше про Польщу. Медицина у наших сусідів ще не на такому рівні, як в Ізраїлі чи Швейцарії. Але йдуть поляки у правильному напрямку.    

- З чого почалася ваша співпраця з українськими колегами?

- Зі знайомства із сином професора Філя, к.м.н. Адріаном (на фото зліва). Випадково зустрілися у Кракові. Запросив його до нашої лікарні, оперували разом. Відтоді підтримуємо зв’язок. Адріан щоліта у нас стажувався. Чотири роки тому у Львові відбулася польсько-українська конференція ортопедів. Адріан запросив відвідати лікарню, в якій працює — щоб я проконсультував пацієнтів, а можливо, й прооперував. І от нарешті я - у Львові! Разом прооперували 64-річну пацієнтку, яка багато років потерпала від деформуючого артрозу, викликаного ревматоїдним атритом - важкої патології колінного суглоба. Правий суглоб був знищений. Жінка не могла нормально ходити, страждала від болю. Операція дала їй шанс на повернення до нормального життя. 

- В Україні багато розмов про глибоку кризу системи охорони здоров’я. Що, на вашу думку, нам слід змінити у першу чергу?

- На вас чекає багато роботи. Відділення, які десятками років не бачили ремонту, - це погано для пацієнтів. Якщо хочемо, щоб операція пройшла вдало, щоб не виникло післяопераційних ускладнень, мусимо дотримуватися певних санітарних вимог. Звісно, чиновники скажуть, що немає грошей. Україна —  багата країна. Але кошти у ній розподіляються нерівномірно. У всіх цивілізованих країнах світу найбільшою статтею видатків держбюджету є видатки на систему охорони здоров’я.  

- А в Україні на потреби охорони здоров’я виділяють менш ніж 3% ВВП - за необхідного мінімуму у 5%...

- Зміни на краще є. Можливо, вони відбуваються не так швидко, як вам би хотілося. Бачу запал ваших молодих лікарів, які не припиняють навчатися навіть після закінчення інтернатури, вчать іноземні мови, їздять на стажування за кордон. 

- Україна тільки задумується над тим, щоб впровадити державне медичне страхування. У Польщі система працює вже багато років. Розкажіть про її особливості.

- Наша система медичного страхування організована за прикладом західних країн — Німеччини, Великої Британії, Франції. Звісно, має свою специфіку.  Доступ до якісних медичних послуг поширюється на всіх громадян Польщі — не важливо, бідна людина чи багата. Кожен має медичну страхівку. Уявімо, людині потрібно замінити кульшовий суглоб. Ні за операцію, ні за сам імплант, ні за антибіотикотерапію, ні за реабілітацію не повинна платити. Але мусить дочекатися своєї черги. Якщо має гроші і не хоче чекати,  може прооперуватися у приватній клініці. Діти і студенти (навіть якщо досягли повноліття, але ще перебувають на утриманні батьків) отримують всю необхідну медичну допомогу, не зважаючи на те, мають  медичну страхівку чи ні.

- В Україні пацієнти, які проходять лікування у державних медичних закладах, платять лікарям у кишеню. Цю практику мала би змінити система державного медичного страхування, яку готується впровадити Міністерство охорони здоров’я. Екстрена медична допомога, послуги на первинній ланці,  частково на вторинній та третинній, будуть оплачуватися з податків громадян.

- Розумію, що українцям набридли неофіційні платежі. Але допомога, яку їм надають, має бути оплачена — чи то самим пацієнтом, чи державою, чи страховою компанією. Коли люди здорові, не хочуть робити внесків. Кожен думає, що ці гроші міг би потратити на щось більш приємне. А як захворіють, то починають вимагати, що їм щось належиться. Якщо не запровадите обов’язкового державного медичного страхування, то й далі будете платити у кишені лікарям. Не наллєш з графина води, якщо він — порожній. 

- Лише кожен п’ятий українець спершу йде до сімейного лікаря. Більшість відразу звертається до вузьких фахівців. 

- У Польщі на сімейного лікаря покладаються чотири основні функції — оглянути пацієнта з метою профілактики захворювань, надати посильну допомогу, якщо вже є проблема. В разі потреби — скерувати на аналізи, консультації вузького спеціаліста, обстеження і виписати рецепт на ліки. Оминути сімейного лікаря можна у двох випадках. Якщо у вас раптово погіршився стан здоров’я (скажімо, стався інфаркт), тоді у госпіталь вас привозить “швидка” і займаються вами ті лікарі, які спеціалізуються на проблемі, що виникла. Або платите гроші і йдете до приватного лікаря.  

- А поляки охоче лікуються у приватних лікарів?

- Залежить від того, скільки коштів людина має на банківському рахунку. Звісно, є багато заможних поляків, які не хочуть чекати своєї черги. Але вже навіть представники середнього класу не поспішають до приватників. Думають: “Стільки років плачу внески — чому маю додатково щось платити?”

- Який розмір цих внесків?

- 8% від зарплати та інших соціальних виплат. Ця сума покриває не всі медичні послуги, тому розумно було би поступово збільшити цей відсоток на 0,5-2%. Якщо зросте середня зарплата, то й більше (за останньою інформацією, середня зарплата у Польщі - трохи більше 4300 злотих, тобто близько 30 тис. гривень. - Авт.). Кошти акумулюються у Народному фонді здоров’я. Це  така велетенська каса, куди перераховуються всі внески на систему державного медичного страхування. Фонд відстежує, куди пішов кожен ґрош: не можна давати людині все, чого вона хоче, а тільки те, що їй справді потрібно. Також маємо проблему, що пацієнти довго лежать по лікарнях, приймають ліки чи проходять додаткові обстеження, без яких могли б обійтися. Кожен поляк може додатково застрахуватися у приватній страховій компанії.

- Могли би ми скористатися вашим досвідом і запровадити щось схоже у нас?

- Україні треба брати приклад із Польщі, Чехії, Словаччини, бо то сусіди, і їхні системи легше  допасувати до українських реалій.

- На який обсяг медичної допомоги можуть розраховувати нелегальні працівники у Польщі?

- Якщо людина працює нелегально, то не може розраховувати на медичне забезпечення. Багато поляків свого часу поїхали нелегально працювати за кордон. І коли траплявся якийсь раптовий випадок, то родичі платили з власної кишені, і ніхто їм ті кошти не відшкодовував. 

- Але якщо у такого нелегала станеться, наприклад, інсульт?

- Вмирати не залишимо - надамо йому необхідну допомогу. Але потім змушений буде повернути кошти за лікування. 

- Чи всі ліки поляки мусять купувати за власний кошт? 

- Є список безкоштовних медикаментів, затверджений МОЗ. Є ліки, за які пацієнти сплачують 100% вартості (наприклад, вітамінні препарати). Якщо хворому потрібні лікарські засоби, які не входять до переліку безкоштовних, але конче потрібні для його одужання, то отримує їх зі знижкою. Якщо пацієнтові понад 75 років, майже всі ліки отримує безкоштовно. Ці люди працювали ціле життя, мають маленькі пенсії, але мусять купувати багато ліків. Зрозуміло, заслуговують на допомогу держави. 

- У Польщі лікарю важко знайти роботу?

- Деякі спеціальності лімітовані. Треба добре постаратися, щоб знайти місце праці. Коли навчався в університеті, хотів бути хірургом. Але по закінченні мені запропонували ставку ортопеда-травматолога, а перспектив працевлаштуватися хірургом було небагато. Обрав синицю у руці! (сміється).

Фото  з приватного архіву Адріана Філя.