«Потрібно прищеплювати дітям розуміння не лише їхніх прав, а й їхніх обов’язків»

Останнім часом це свято набуло свого прямого значення. Сьогодні дітей доводиться захищати не лише від Інтернету, гаджетів та шкідливого впливу вулиці, а й від війни... 

Про те, як відстояти права своєї дитини, журналісту «ВЗ» розповів уповноважений президента України з прав дитини Микола Кулеба.

— Чим, на вашу думку, відрізняються діти сьогодні і 10 років тому?

— Зараз діти почали активніше цікавитись політикою та суспільно-політичним життям країни. Події, які відбуваються в Україні у зв’язку з військовою агресією на сході, не проходять повз дітей — вони дивляться телебачення, чують розмови дорослих і починають самі цікавитись тим, що відбувається. Я не можу сказати, що це погано. Приємно, що в нас зростає активне та свідоме покоління. Але все-таки хотілося б, щоб у цьому вирі подій діти не поспішали ставати дорослими. Період дитинства і так швидкоплинний, хочеться, щоб діти могли ним насолодитись.

— Що становить небезпеку для нинішніх дітей? Від чого ми маємо їх захищати?

— Ми, дорослі, маємо подбати про те, щоб наші діти жили в безпечному середовищі, щоб вони знали свої права та вміли їх застосовувати та відстоювати. Водночас потрібно прищеплювати дітям розуміння не лише їхніх прав, а й їхніх обов’язків. Має бути баланс і розуміння того, де закінчується право особисте і наступає право іншої людини. День захисту дітей — нагадування суспільству про необхідність захищати права малечі, щоб усі діти росли щасливими, вчилися, займалися улюбленою справою і в майбутньому стали хорошими батьками і громадянами своєї країни.

— Діти сходу України є невинними жертвами війни. Наскільки важка реабілітація? 

— Зараз вже немає такого масового переселення сімей з дітьми, як це було, скажімо, в 2014 році. Тоді був критичний рік, коли сім’ї масово переїжджали. Території, куди прибували діти, не були готові до їх прийняття, оскільки необхідні фахівці (психологи, соціальні працівники) не були навчені роботи саме з дітьми, які потрапили в кризову ситуацію внаслідок воєнного конфлікту. Сьогодні ситуація вже не така складна. Більшість спеціалістів пройшли перенавчання, до цього були залучені як державні органи, так і багато громадських організацій, які проводили навчання та підготовку. Діти, які були переміщені два роки тому, в більшості своїй адаптувалися. 

— А як бути з тими дітьми, які й сьогодні поблизу зони зіткнення? 

— Я неодноразово звертався до Донецької та Луганської адміністрацій щодо вивезення дітей, і знаю, що така робота проводиться. На жаль, часто батьки дітей відмовляються переїжджати на безпечну територію, а місце проживання дитини визначають батьки. Це проблема... 6 червня в Мар’їнці та Красногорівці Донецької області відбудеться відкриття Центрів підтримки сім’ї, де з дітьми працюватимуть спеціалісти. Відкриття подібних центрів вкрай необхідне. 

— Скільки в Україні дітей-переселенців?

— Згідно з оперативною інформацією Державної служби України з надзвичайних ситуацій, з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції в інших регіонах України тимчасово розміщено 1 млн. 26 тис. 936 осіб, з яких 169 тис. 572 дитини. 

— Конвенція ООН говорить, що дитина не може бути розлучена з батьками. Як ставитеся до того, що батькам нині заборонено бути з дитиною в реанімації? 

— З власного досвіду знаю, як воно — годинами чекати під реанімацією хоч якоїсь новини про стан дитини, принижуватись і випрошувати можливості бодай декілька хвилин побути з нею. При цьому страждають і дитина, і батьки. Я проти того, що в деяких лікарнях батькам та рідним забороняють бути поруч із дитиною в реанімації. 

— Чи є в Україні лікарні з відкритими реанімаціями?

— В Україні лише кілька таких лікарень. Зокрема, Центр дитячої кардіології та кардіохірургії в Києві та Західноукраїнський дитячий медичний центр у Львові (колишня Львівська обласна дитяча лікарня). Батьки або законні представники дитини можуть перебувати з дітьми в реанімації цілодобово, дотримуючись режиму і певних правил.

— Майже 99% шкіл не пристосовані до дітей-візочників. Хоча такі діти вчаться у кожній п’ятій школі... 

— Залучення дітей з інвалідністю до навчального процесу, розвиток інклюзивної освіти, коли б дітки з інвалідністю могли навчатись у звичайних школах поряд зі здоровими дітьми, — одне з тих завдань, які стоять перед нами. Впродовж 2014-2015 навчального року в загальноосвітніх навчальних закладах різних типів навчалось 59 642 дитини з інвалідністю, що становить 2% від загального числа дітей в загальноосвітніх навчальних закладах. Одна з проблем на шляху розвитку інклюзивної освіти — архітектурна недоступність шкіл. Лише 25 відсотків дошкільних і 40 відсотків загальноосвітніх навчальних закладів визнані доступними, згідно з державними будівельними нормами для маломобільних груп населення. З 17121 загальноосвітнього навчального закладу архітектурну доступність до другого і вище поверху має лише 91 навчальний заклад.

Фото зі сайту president.gov.ua

Довідка «ВЗ»

У 1991 році Україна приєдналася до Конвенції ООН про права дитини. З 27 вересня 1991 року для України набула чинності Конвенція Організації Об’єднаних Націй про права дитини, згідно з якою кожна держава зобов’язана поважати та заохочувати право дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті.