Геморой: як не захворіти, як полегшити свій стан без операцій?
Геморой — проблема, з якою найчастіше звертаються до проктологів. Мало хто про це знає, але гемороїдальні вузли — «подушечки», утворені з венозних сплетень та кавернозної тканини, — є у всіх людей на планеті. «Така наша анатомія, і це нормально», — каже лікарка-проктологиня Анастасія Пристая
/wz.lviv.ua/images/articles/_cover/531824/hemoroi.jpg)
А от як запобігти трансформації цих вузлів у незручну проблему й що робити людям, у яких вже є ця хвороба, фахівчиня розповіла в рамках проєкту «ЛікарТУТ», який реалізував БФ «Пацієнти України» за сприяння Проєкту USAID.
Чому виникає ця проблема
Гемороїдальні вузли розташовуються у підслизовому шарі анального каналу та виконують функцію герметизації анального отвору. Внаслідок дії певних тригерів (запорів, проносів, сидячої роботи, вагітності, особливо, якщо вагітність багатоплідна, пологів, вживання алкоголю, куріння, натужування під час дефекації, звички сидіти з телефоном у туалеті) вони збільшуються у розмірах і починають турбувати вже на першій стадії геморою. Чим старша людина, тим швидше ці тригери на неї впливають. Також слід враховувати генетичний фактор.
Захворювання має чотири стадії
- На першій вузли ще залишаються всередині анального каналу, але можуть свербіти. «Є відчуття, що всередині щось повзає, й тоді багато пацієнтів починають приймати антипаразитарні препарати», — пояснює проктологиня. На туалетному папері можуть залишатися сліди крові;
- на другій стадії вузли починають випадати, але самостійно вправляються;
- на третій вони випадають, і люди вправляють їх пальцем;
- на четвертій вузли вже не вправляються.
На будь-якій із цих стадій пацієнту порекомендують змінити спосіб життя та призначають базову медикаментозну терапію (біофлавоноїди або, як їх ще називають, венотоніки).
Застосовують також місцеву терапію, але вона, як каже Анастасія Пристая, ефекту зазвичай не дає, бо таке лікування — симптоматичне: якщо болить — знеболить, якщо свербить — усуне свербіж, якщо підкровлює - зменшить кровоточивість. Якщо людину не влаштовує якість життя, їй запропонують оперативне втручання.
Народним методам лікарка не довіряє: «Чи допоможе терта картопля за гострого геморою? Допоможе. Якщо її прикласти, то набряк спаде. Так само, якщо прикласти солоний чи солодкий розчин. Але в домашніх умовах людина не може забезпечити стерильності, а значить, безпечності цих методів. Як результат, буде короткотривале покращення, а надалі - приєднається інфекція. Тому краще відразу звернутися до проктолога. Якщо такої можливості немає (пацієнт перебуває на окупованій території, за кордоном, де не завжди є можливість швидко потрапити на прийом до спеціаліста тощо), то, як варіант, можна:
- прийняти знеболювальні, протизапальні таблетки;
- нанести мазь на гемороїдальні вузли — ту, яка є вдома;
- дотримуватися гігієни, тобто часто митися;
- якщо геморой гострий, є набряк і біль, можна зробити сольову ванночку (додати до води сіль й трохи посидіти в ній — людина відразу відчує, що їй стало легше).
«Але якщо ви перебуваєте, умовно кажучи, у Києві, це ненормально — засовувати собі в задній прохід огірки із грядки, сподіваючись позбутися геморою. Гірудотерапія, прикладання меду чи капусти — це погано. Не робіть цього. Не купуйте у пасічників свічки з прополісом — ні вагініт, ні „воду у колінах“, ні геморой вони не лікують. Усі ліки повинні бути сертифікованими. Якщо будете ось так лікуватися, то потрапите у відділенні проктології - як дуже цікавий для медиків пацієнт», — застерігає Анастасія Пристая.
Чим загрожує ця недуга
«Геморой не може перерости у щось більш серйозне, — запевняє фахівчиня. — Рак — це зовсім інше захворювання. Але обидва — геморой та рак — можуть бути одночасно».
Нелікований тривалий геморой може давати ускладнення у вигляді кровотечі чи тромбозу. Можуть також приєднуватися інфекції.
Як запобігти хворобі (і полегшити її перебіг)
«Проктологи насправді небагато вимагають від своїх пацієнтів», — зазначає Анастасія Пристая й береться перелічувати:
- «Не забувайте про харчові волокна — це дуже важливо. Каші, овочі, фрукти, висівки мають щодня бути у вашому раціоні. Якщо заміните білий хліб на хліб із висівками — це вже буде перший крок до здорового харчування. Така їжа допоможе сформувати правильну текстуру калу. У вас не буде закрепів, не буде проблем з анальним каналом та з віком не виникне дивертикулярна хвороба (випинання стінки товстої кишки). Все інше — дозволено. Ми ніколи не забороняємо глютен, молочку чи цукор. Якщо основою вашого раціону є здорова їжа, то час від часу можна і морозиво, і фаст-фуд.
- Пийте воду — щоб організм не висмоктував необхідну йому рідину із калу і він не був сухим та не травмував анальний канал. Крім того, зневоднення загрожує загущенням крові й, відповідно, зростанням ризику періанальних тромбозів.
- Подбайте про фізичну активність. Люди, які довго сидять чи стоять, більше схильні до проктологічних хвороб — через венозний застій в органах малого таза. Якщо у вас сидяча робота, раз на годину вставайте та прогулюйтеся. Випийте склянку води, зробіть у туалеті два присідання, поверніться на робоче місце — і буде вам щастя. Крім того, якщо людина довго сидить, кишківник у неї неадекватно працює, тому можуть турбувати закрепи та підвищене газоутворення.
- Не зловживайте алкоголем — він призводить до геморою, тріщин й проблем з кишківником, негативно впливаючи на мікробіом. Я розумію, що це частина культури, і також можу випити вина чи пива, але все це має бути в розумних межах.
- Намагайтеся не курити — це негативно впливає на судини.
- Найкращою є білизна за розміром, щоб вона не врізалася в попу та боки, з натуральної тканини, з хорошою ластовицею. Змінювати її треба щодня й прати з використанням гіпоалергенних засобів, окремо від шкарпеток і штанів батька, який відпрацював у цих штанах цілий день в гаражі. Якщо це стрінги, але вони нормального розміру, чисті, з хорошої тканини, то жодних проблем не буде. Звісно, якщо гемороїдальні вузли завбільшки як три кулаки, то які вже там стрінги. Але якщо ви здорові - носіть на здоров’я.
- Попу найкраще мити звичайною проточною водою, без мила та засобу для інтимної гігієни. Багато хто думає, що треба добре вимити задній прохід, очистивши його від бактерій. Але це — до першого випускання газів, яке трапиться протягом найближчої години. Там відразу буде весь той мікробіом, що був і до того, й не треба його знищувати. Якщо зловживати мийними засобами, може розвинутися періанальний дерматит, який треба буде лікувати. Краще прийняти звичайний гігієнічний душ — струмінь теплої або прохолодної (яка вам більш комфортна) води скеруйте на періанальну ділянку, промийте та обережно промокніть паперовим або звичайним рушником. Більше нічого робити не потрібно.
- Туалетний папір — це зло. У світі є культури, де взагалі не знають про існування туалетного паперу. У них є біде, гігієнічні душі, ковшики тощо. Людська попа не пристосована еволюційно до того, щоб її витирати, а щоб мити. Спорожнилися, помилися, промокнули папером вологу ділянку.
Коли ми стоїмо, сидимо чи ходимо, наш анус вигнутий як лійка. Коли ми какаємо, він привідкривається, й ніжна слизова трішки вивертається. І ось ми починаємо терти по ній «до блиску» папером, після чого утворюються мікросадна, в які ми втираємо залишки калових мас. Це — один із тригерів розвитку різних захворювань цієї ділянки.
Встановіть вдома гігієнічний душ. Недорогий коштує 120−150 доларів. Також на популярних маркетплейсах можна придбати портативний гігієнічний душ. На відміну від ківшика чи пляшечки, вам не доведеться залучати руки — ввімкнули, обробили струменем і все. Люди, які встановили гігієнічні душі, мають кращу якість життя. Це зовсім інші відчуття після дефекації. Минають скарги на проктологічні проблеми.
Використання вологого туалетного паперу допускається під час подорожей у потягах, літаках. Але не витирайте з притиском — легенькими руками, поплескуючи, щоб забрати залишки калових мас, і як тільки ви будете в місці, де можна підмитися, зробіть це.
- Варто відмовитися від сексуальних експериментів з анальним каналом. Анальний сфінктер — це дуже ніжна історія, і якщо його травмувати, його потім вкрай важко відновити.
- Першу колоноскопію раджу зробити у 40−45 років.
- За перших ознак, що щось негаразд, зверніться до проктолога.