Передплата 2025 «Добра кухня»

Геморой: як не захворіти, як полегшити свій стан без операцій?

Геморой — проблема, з якою найчастіше звертаються до проктологів. Мало хто про це знає, але гемороїдальні вузли — «подушечки», утворені з венозних сплетень та кавернозної тканини, — є у всіх людей на планеті. «Така наша анатомія, і це нормально», — каже лікарка-проктологиня Анастасія Пристая

Гемороїдальні вузли є у всіх людей. Але не у всіх дають про себе знати. Фото Meril.
Гемороїдальні вузли є у всіх людей. Але не у всіх дають про себе знати. Фото Meril.

А от як запобігти трансформації цих вузлів у незручну проблему й що робити людям, у яких вже є ця хвороба, фахівчиня розповіла в рамках проєкту «ЛікарТУТ», який реалізував БФ «Пацієнти України» за сприяння Проєкту USAID.

Чому виникає ця проблема

Гемороїдальні вузли розта­шовуються у підслизовому шарі анального каналу та виконують функцію герметизації анального отвору. Внаслідок дії певних три­герів (запорів, проносів, сидя­чої роботи, вагітності, особливо, якщо вагітність багатоплідна, по­логів, вживання алкоголю, курін­ня, натужування під час дефекації, звички сидіти з телефоном у туа­леті) вони збільшуються у розмі­рах і починають турбувати вже на першій стадії геморою. Чим стар­ша людина, тим швидше ці триге­ри на неї впливають. Також слід враховувати генетичний фактор.

Захворювання має чотири стадії

  • На першій вузли ще залиша­ються всередині анального кана­лу, але можуть свербіти. «Є від­чуття, що всередині щось повзає, й тоді багато пацієнтів починають приймати антипаразитарні пре­парати», — пояснює проктологи­ня. На туалетному папері можуть залишатися сліди крові;
  • на другій стадії вузли почи­нають випадати, але самостійно вправляються;
  • на третій вони випадають, і люди вправляють їх пальцем;
  • на четвертій вузли вже не вправляються.

На будь-якій із цих стадій па­цієнту порекомендують змінити спосіб життя та призначають ба­зову медикаментозну терапію (біофлавоноїди або, як їх ще на­зивають, венотоніки).

Застосовують також місцеву терапію, але вона, як каже Анас­тасія Пристая, ефекту зазвичай не дає, бо таке лікування — симп­томатичне: якщо болить — знебо­лить, якщо свербить — усуне свер­біж, якщо підкровлює - зменшить кровоточивість. Якщо людину не влаштовує якість життя, їй запро­понують оперативне втручання.

Народним методам лікарка не довіряє: «Чи допоможе терта картопля за гострого геморою? Допоможе. Якщо її прикласти, то набряк спаде. Так само, якщо прикласти солоний чи солодкий розчин. Але в домашніх умовах людина не може забезпечити сте­рильності, а значить, безпечності цих методів. Як результат, буде короткотривале покращення, а надалі - приєднається інфекція. Тому краще відразу звернутися до проктолога. Якщо такої мож­ливості немає (пацієнт перебуває на окупованій території, за кордо­ном, де не завжди є можливість швидко потрапити на прийом до спеціаліста тощо), то, як варіант, можна:

  • прийняти знеболювальні, протизапальні таблетки;
  • нанести мазь на геморої­дальні вузли — ту, яка є вдома;
  • дотримуватися гігієни, тобто часто митися;
  • якщо геморой гострий, є на­бряк і біль, можна зробити сольо­ву ванночку (додати до води сіль й трохи посидіти в ній — людина від­разу відчує, що їй стало легше).

«Але якщо ви перебуваєте, умовно кажучи, у Києві, це не­нормально — засовувати собі в за­дній прохід огірки із грядки, спо­діваючись позбутися геморою. Гірудотерапія, прикладання меду чи капусти — це погано. Не робіть цього. Не купуйте у пасічників свічки з прополісом — ні вагініт, ні „воду у колінах“, ні геморой вони не лікують. Усі ліки повинні бути сертифікованими. Якщо будете ось так лікуватися, то потрапите у відділенні проктології - як дуже ці­кавий для медиків пацієнт», — за­стерігає Анастасія Пристая.

Чим загрожує ця недуга

«Геморой не може перерости у щось більш серйозне, — запевняє фахівчиня. — Рак — це зовсім інше за­хворювання. Але обидва — геморой та рак — можуть бути одночасно».

Нелікований тривалий гемо­рой може давати ускладнення у вигляді кровотечі чи тромбозу. Можуть також приєднуватися ін­фекції.

Як запобігти хворобі (і полегшити її перебіг)

«Проктологи насправді неба­гато вимагають від своїх пацієн­тів», — зазначає Анастасія При­стая й береться перелічувати:

  • «Не забувайте про харчо­ві волокна — це дуже важливо. Каші, овочі, фрукти, висівки ма­ють щодня бути у вашому раці­оні. Якщо заміните білий хліб на хліб із висівками — це вже буде перший крок до здорового харчу­вання. Така їжа допоможе сфор­мувати правильну текстуру калу. У вас не буде закрепів, не буде проблем з анальним каналом та з віком не виникне дивертику­лярна хвороба (випинання стінки товстої кишки). Все інше — дозво­лено. Ми ніколи не забороняємо глютен, молочку чи цукор. Якщо основою вашого раціону є здо­рова їжа, то час від часу можна і морозиво, і фаст-фуд.
  • Пийте воду — щоб організм не висмоктував необхідну йому рідину із калу і він не був сухим та не травмував анальний канал. Крім того, зневоднення загрожує загущенням крові й, відповідно, зростанням ризику періанальних тромбозів.
  • Подбайте про фізичну ак­тивність. Люди, які довго сидять чи стоять, більше схильні до про­ктологічних хвороб — через ве­нозний застій в органах малого таза. Якщо у вас сидяча робота, раз на годину вставайте та прогу­люйтеся. Випийте склянку води, зробіть у туалеті два присідання, поверніться на робоче місце — і буде вам щастя. Крім того, якщо людина довго сидить, кишківник у неї неадекватно працює, тому можуть турбувати закрепи та під­вищене газоутворення.
  • Не зловживайте алкого­лем — він призводить до гемо­рою, тріщин й проблем з киш­ківником, негативно впливаючи на мікробіом. Я розумію, що це частина культури, і також можу випити вина чи пива, але все це має бути в розумних межах.
  • Намагайтеся не курити — це негативно впливає на судини.
  • Найкращою є білизна за розміром, щоб вона не врізала­ся в попу та боки, з натуральної тканини, з хорошою ластовицею. Змінювати її треба щодня й прати з використанням гіпоалергенних засобів, окремо від шкарпеток і штанів батька, який відпрацював у цих штанах цілий день в гаражі. Якщо це стрінги, але вони нор­мального розміру, чисті, з хоро­шої тканини, то жодних проблем не буде. Звісно, якщо геморої­дальні вузли завбільшки як три кулаки, то які вже там стрінги. Але якщо ви здорові - носіть на здоров’я.
  • Попу найкраще мити зви­чайною проточною водою, без мила та засобу для інтимної гігієни. Багато хто думає, що треба добре вимити задній про­хід, очистивши його від бактерій. Але це — до першого випускання газів, яке трапиться протягом найближчої години. Там відразу буде весь той мікробіом, що був і до того, й не треба його знищу­вати. Якщо зловживати мийними засобами, може розвинутися пе­ріанальний дерматит, який треба буде лікувати. Краще прийняти звичайний гігієнічний душ — стру­мінь теплої або прохолодної (яка вам більш комфортна) води ске­руйте на періанальну ділянку, промийте та обережно промок­ніть паперовим або звичайним рушником. Більше нічого робити не потрібно.
  • Туалетний папір — це зло. У світі є культури, де взагалі не знають про існування туалетно­го паперу. У них є біде, гігієнічні душі, ковшики тощо. Людська попа не пристосована еволюцій­но до того, щоб її витирати, а щоб мити. Спорожнилися, помилися, промокнули папером вологу ді­лянку.

Коли ми стоїмо, сидимо чи ходимо, наш анус вигнутий як лійка. Коли ми какаємо, він при­відкривається, й ніжна слизова трішки вивертається. І ось ми по­чинаємо терти по ній «до блиску» папером, після чого утворюються мікросадна, в які ми втираємо за­лишки калових мас. Це — один із тригерів розвитку різних захво­рювань цієї ділянки.

Встановіть вдома гігієнічний душ. Недорогий коштує 120−150 доларів. Також на популярних маркетплейсах можна придбати портативний гігієнічний душ. На відміну від ківшика чи пляшечки, вам не доведеться залучати руки — ввімкнули, обробили струме­нем і все. Люди, які встановили гігієнічні душі, мають кращу якість життя. Це зовсім інші відчуття піс­ля дефекації. Минають скарги на проктологічні проблеми.

Використання вологого туа­летного паперу допускається під час подорожей у потягах, літаках. Але не витирайте з притиском — легенькими руками, поплескую­чи, щоб забрати залишки калових мас, і як тільки ви будете в місці, де можна підмитися, зробіть це.

  • Варто відмовитися від сек­суальних експериментів з аналь­ним каналом. Анальний сфінктер — це дуже ніжна історія, і якщо його травмувати, його потім вкрай важко відновити.
  • Першу колоноскопію раджу зробити у 40−45 років.
  • За перших ознак, що щось негаразд, зверніться до прокто­лога.