«Раптом дівчина почала синіти…»

Зазвичай з «удавленням» ( як кажуть у народі, «вдавився, бо їжа потрапила не в ту вулицю») мають проблему маленькі діти. Тому треба батькам завжди бути поруч, коли їсть дитина. Однак трапляються випадки, коли їжа «не в ту вулицю» потрапляє і дорослим.

Такий випадок трапився з 25-річною ді­вчиною у Львові. Про це журналістці «ВЗ» розповів лікар з медицини невідкладних станів Центру екстреної медичної до­помоги та медицини катастроф у Львів­ській області Роман Барнич.

— За словами родичів, усі сіли вечеряти, — каже пан Роман. — Раптом дівчина почала синіти, родичі злякалися, бо не могли зрозу­міти, що з нею відбувається. Почали «дмуха­ти» повітрям, облили обличчя водою, а па­ралельно викликали «швидку».

Дівчина знепритомніла. Спочатку приїха­ла бригада фельдшерів. Вони, за словами Романа Барнича, правильно розцінили си­туацію. Хвора була у стані клінічної смерті. Фельдшери робили натиски на грудну кліт­ку. Намагалися «продихувати» дівчину, але їм це не вдавалося, оскільки уся ротова по­рожнина була заповнена їжею. Фельдшери викликали на допомогу лікарський борт.

— Ми застали дівчину у стані клінічної смерті. Батьки розповіли, що вона їла кар­топляне пюре з відбивною. А оскільки була дуже голодна, швидко ковтала їжу, жадібно її поглинала. Спеціальними приладами (від­смоктувачами, щипцями), які встановлені у нашому автомобілі, ми цю їжу витягали з ро­тової порожнини. Паралельно робили реані­маційні заходи.

— Дівчину не вдалося врятувати?

— Вдалося. Хвилин через 15−20 з’явився пульс, а це свідчило про те, що серце по­чало самостійно битися. Ми її під'єднали до апарату ШВЛ і транспортували до лікарні у стабільно важкому стані. На жаль, наступної доби вона померла у відділенні реанімації.

— Усі знаємо, що швидко їсти не мож­на. Але якщо вже так трапилося, що лю­дина вдавилася, як її рятувати у цю хви­лину?

— Насамперед, треба правильно розціни­ти ситуацію. Удавлення є двох типів — повне і неповне. Неповне — це коли сторонній пред­мет (їжа чи щось інше) потрапив у дихальні шляхи, і людина ще може дихати. Вона буде кашляти, видаватиме певний свист верхніх дихальних шляхів, зможе вимовляти слова. Тобто даватиме вам підказку, що вдавилася. А повна асфіксія — це коли верхні дихальні шляхи повністю перекриті, людина не може видати звуку. Обличчя буде синіти, червоні­ти. Про те, що людина вдавилася, «говори­тимуть» її очі - будуть перелякані. У цей мо­мент треба надати першу допомогу.

— Як це зробити?

— Своєю рукою треба підтримати хворо­го за талію, нахилити голову так, щоб вона була нижче тазу і бити іншою рукою у між­лопатковий простір по спині. Тоді у грудній клітці відбудеться тремтіння, що передаєть­ся на трахею. Їжа (предмет) відділиться і ви­йде назовні.

— А якщо вдавилася дитина? Чула, треба схопити за ніжки і потрясти вниз головою…

— Це може врятувати дитині життя. Але треба пам’ятати, що є травматичний фак­тор: у дитини ще не сформовані черепна ко­робка і мозок. Коли почнете ось так трясти, мозок починає битися об стінки черепної ко­робки і таким чином травматизується. Неві­домо, як це може позначитися у майбутньо­му на здоров'ї дитини.