«Робочого» тиску не існує

Вплив війни відчуває на собі кожен українець. Ми адаптуємося, але тривожність і пригнічений стан, в якому більшість із нас перебуває, відбивається на нашому здоров'ї.

«Тривалий стрес визнаний додатковим фактором серцево-судинного ризику. Зокрема, він може призводити до підвищення артеріального тиску й спазму судин, що може вилитися в інфаркт чи інсульт. Сильний стрес (якщо людина перебувала в зоні активних бойових дій чи пережила окупацію) може постарити серцево-судинну систему на 5−10 років», — розповіла в ефірі Українсько-швейцарського проєкту «Діємо для здоров’я», що реалізується за підтримки МОЗ України, д.м.н., лікар-кардіолог вищої категорії Лариса Міщенко.

Коли необхідно поміряти тиск

Якщо є якісь скарги, напри­клад, на головний біль, швид­ку втомлюваність чи неприєм­ні відчуття у потилиці. Особливо уважними треба бути чоловікам, старшим від 35 років, та жінкам, старшим від 40. Через війну ві­кові рамки змістилися.

Якщо нічого не турбує, фахів­чиня радить профілактично мі­ряти тиск раз на рік усім, неза­лежно від віку. Це слід зробити на прийомі в сімейного лікаря. Додатково не завадить визна­чити рівень цукру й холестери­ну у крові.

Якщо тиск 140/90 мм рт. ст. і вищий — це вказує на артері­альну гіпертензію. Чим ближ­че до цього показника (тиск 130−139/85−89 мм рт. ст.), тим більше на нього треба зверта­ти увагу, адже це означає, що організм уже готується хворіти на гіпертонію. Ідеальний тиск — менш ніж 120/80 мм рт. ст.

Чи можна жити з «робочим» тиском, не переймаючись наслідками

Це міф. «Робочого» тиску не існує. Існує цільовий рівень ар­теріального тиску.

Якщо в людини діагностува­ли гіпертонічну хворобу, лікар повинен підібрати їй такі ліки й таку їх дозу, щоб тиск не пере­вищував 140/90 мм рт. ст.

Артеріальну гіпертензію не­дарма називають «мовчазним убивцею». Людину нічого не турбує, тож вона думає, що все з нею гаразд. У цей час підви­щений тиск методично «обробляє» її судини, серце й нирки. Органи працюють з додатко­вим навантаженням, і згодом це виливається у серйозні усклад­нення.

«Як наслідок, чуємо історії на кшталт „Мій чоловік був аб­солютно здоровим. Але згодом у нього трапився інсульт чи ін­фаркт“. Починаємо розпитува­ти, а там і підвищений холес­терин був, і тиск. Людина при цьому добре почувалася й, звіс­но, тиск не контролювала, жод­них ліків не приймала», — наво­дить приклад Лариса Міщенко.

Лікарка зауважує, що люди, які тривалий час ходять з під­вищеним рівнем артеріально­го тиску, після його зниження до оптимальних показників можуть відчувати дискомфорт.

Щоб працювати за умов ви­сокого тиску, організм зміщує кровотік. Так він захищається, щоб уникнути завчасної судин­ної катастрофи. Але якщо тиск не знизити, рано чи пізно наста­не декомпенсація, коли меха­нізми компенсації виснажаться й серцево-судинна система не зможе нормально функціонува­ти.

«Почати лікування гіпертонії ніколи не пізно. Це краще, ніж потім лікувати наслідки інсуль­ту, інфаркту чи серцевої недо­статності», — наголошує лікарка. Проте знижувати тиск бажано поступово — впродовж 2−3 тиж­нів. Тоді є шанс уникнути непри­ємних відчуттів, зокрема голов­ного болю.

З якої групи препаратів доцільно починати терапію

Більшість сучасних настанов говорить, що потрібно починати з комбінації двох препаратів: ін­гібіторів ренін-ангіотензинової системи з діуретиком (сечогін­ним), який посилює дію перших, або інгібіторів ренін-ангіотен­зивої системи з антагоністами кальцію, які розширюють суди­ни. Це — великий асортимент лі­ків.

Пацієнт може не здогадува­тися, що він приймає дві діючі речовини, бо п'є лише одну та­блетку. Але чим більше знає про свою хворобу та процес ліку­вання, тим кращого ефекту від терапії можна очікувати. Проте фахівчиня наголошує, що пра­вильне лікування артеріаль­ної гіпертензії може призначи­ти тільки лікар — із урахуванням рівня тиску, наявності супутніх захворювань, віку людини тощо.

Також лікарка зауважує, що не так важливо, коли хворий приймає ліки — зранку чи ввече­рі. Важливо, щоб робив це регу­лярно та досягав цільового рів­ня артеріального тиску. Це буде запорукою зменшення ризику інфаркту й інсульту.

Якщо інфаркт чи інсульт був у когось із батьків

Якщо батько переніс судин­ну катастрофу до 55 років, а ма­тір — до 60, до ризику розвитку серцево-судинних захворювань в їхніх дітей додається один бал. Сімейна схильність — ще один привід більш уважно ставитися до свого здоров’я.

Хто більше ризикує - чоловіки чи жінки

І ті, й інші. Щоправда, чоло­віки починають хворіти раніше. Жінки — після 50 років, коли в них настає менопауза, але по­тім навіть переганяють чолові­ків за кількістю випадків серце­во-судинних захворювань.