Занижена самооцінка. Що робити?

Модифікаціями самооцінки є її підвищення або, навпаки, зниження. Існує тенденція до більш поширеної завищеної самооцінки у підлітків та осіб молодого віку і навпаки, особи старшого віку страждають від заниженої самооцінки.

Психологи стверджують, що перші прояви заниженої само­оцінки можуть виникати ще в ранньому дитинстві і з часом наростати. Діти, які є емоційно занедбаними, на почуття яких батьки не зважали, виростаючи, не вірять у свої сили та можли­вості. Якщо дитину часто свари­ли та принижували, це аж ніяк не додасть їй впевненості у майбут­ньому. Проблема заниженої са­мооцінки, яка виникла ще в ран­ньому віці, може супроводжувати людину все життя, впливати на вибір її професії, партнера, вмін­ня розставляти пріоритети. Люди із заниженою самооцінкою дуже часто мають патологічний страх до будь-яких починань, оскільки не вірять у свої сили та здібності і думають, що їх обов’язково спіт­кає невдача.

Тож як навчитися вірити в себе та досягати успіху?

Не судіть себе надто стро­го. Усі люди, які щось роблять, помиляються і не потрібно кар­тати себе за кожне невлучно сказане слово/жест або бал за контрольну. Звичайно, само­вдосконалення і праця над со­бою це похвально, але потрібно знати межу. Якщо ви постійно будете себе критикувати, рано чи пізно ви просто не захочете нічого робити, оскільки нічого не матиме сенсу. Психологи, на­впаки, радять себе хвалити на­віть за маленькі щоденні пере­моги, такі, наприклад, як смачна кава, яку ви приготували самі, чисто прибрана квартира ваши­ми зусиллями чи гарна оцінка за тест, це мотивує і надихає на подальші звершення. Якщо вас хвалять чи говорять комплімен­ти, просто подякуйте. Не потріб­но заперечувати та скидати все на щасливий випадок.

Акцент на свої сильні/по­зитивні риси характеру. Якщо весь час повторювати собі, що ви негарна/негарний, маєте по­ганий характер то рано чи пізно ви в це повірите, і люди, які вас оточують, будуть бачити вас саме таким/такою, якими ви себе вважаєте. Варто прийняти та полюбити себе, і світ також вас полюбить, або принаймні ті особи, які вас оточують.

Припиніть нарешті порів­нювати себе з іншими людь­ми. Завжди буде хтось, хто видасться вам гарнішим/успіш­нішим/впливовішим за вас, тому порівняння в цьому випадку не має жодного сенсу. Це лише за­ганяє у ще більш глухий кут та по­силює відчуття безвиході.

Виходьте назовні. Рекомен­дацією психологів та психіатрів XXI століття є обмеження часу у соціальних мережах. Те, що ми бачимо на картинці, зазвичай не є таким у реальному житті. Нам здається, що у всіх навколо лю­дей все чудово, окрім вас, і це посилює меланхолію та апатію. Спробуйте обмежити час онлайн до 30 хвилин на день, і ви відчу­єте зміни. Віддавайте перевагу живому спілкуванню, це допо­магає краще пізнати людину.

Оточіть себе хорошими та розумними людьми. Проана­лізуйте своє коло спілкування на роботі та в місці, де ви живе­те. Якщо є хтось, хто засмучує вас, спілкування з ким завдає дискомфорту та приниження, спробуйте поговорити про це з цією людиною. Якщо опісля не вдається відновити спілкуван­ня, то краще його уникати. При спілкуванні з людьми обирайте цікаві та захоплюючі теми, котрі збагачують та доповнюють спів­розмовників, а не навпаки.

Прийміть рішення працю­вати над собою, а не лише картати себе. Відчуття здорової самооцінки та самоповаги при­ходить не миттєво, а з роками та досвідом, але для цього необхід­но рухатися вперед та ставити перед собою все нові виклики. Самоповага аж ніяк не залежить від кількості грошей у кишенях, а від пережитого досвіду.

Відшукайте все найкраще в собі. Спробуйте пригадати усі свої найкращі риси характеру та запишіть їх. Після того, як ви склали список, залиште його на видному місці і час від часу пере­глядайте його, це буде спрацьо­вувати як нагадування і мотивація.

Будьте прихильні до ото­чення та допомагайте іншим. Йдеться не обов’язково про матеріальну допомогу, а про до­помогу різного роду. Інколи до­бра порада, привітні слова, час, проведений разом, є набагато ціннішими за гроші. Коли люди­на допомагає, вона самоствер­джується, а отже, в неї підвищу­ється почуття власної гідності та значимості.

Самоаналіз та робота над со­бою робить нас сильнішими, до­помагає зберігати контроль над собою та над ситуацією, вчасно приймати правильні рішення і вмі­ло розставляти пріоритети. Але інколи без допомоги таких спеці­алістів, як психолог/психотера­певт, не обійтися, тому при виник­ненні такої потреби не потрібно соромитися та десятиліттями зволікати. Почніть діяти, і ви зна­йдете рішення у будь-якому, на­віть найбезнадійнішому випадку.