Рух — один із кращих способів профілактики варикозу

Це зауважує Андрій Мелень, завідувач відділення судинної хірургії Центру серця та судин Лікарні Св. Пантелеймона Першого територіального медичного об'єднання Львова.

Андрій Петрович наголошує на тому, що варикозна хвороба вен — це захво­рювання, яке лікують виключно хірур­гічним шляхом.

Лікар також відповідає на запитання, чи можна лікувати варикоз під час вагітнос­ті, чи призводить ця хвороба до летальних наслідків і чи можна та як можна запобігти варикозу.

— Андрію Петровичу, чи можна вари­коз лікувати консервативно?

— Варикозна хвороба вен — це захворю­вання, яке лікують виключно хірургічним шляхом. На жаль, вилікувати варикоз за до­помогою мазей, п’явок, таблеток, нікому не вдалося.

А от сучасні методи хірургічного ліку­вання достатньо широко описані. Їх поді­ляють на дві великі групи. Перша включає методи класичної хірургії, т. зв. стрипінги, мініфлембоктомії, венекзерези, тобто ви­далення хірургічним шляхом стовбурів варикозно змінених вен. До другої групи входять сучасні малоінвазивні методики, серед яких найпоширеніші - ендовенозна лазерна коагуляція, радіочастотна коагуля­ція вен та методи склеротерапії.

Усе залежить від конкретного випадку і ходу лікування, який вибирає безпосеред­ньо хірург. Зауважу, що кожен метод хоро­ший, якщо ним добре володіє хірург і він допомагає пацієнту одужати.

— А як у випадку, коли хвора на вари­коз — вагітна? Чи можна її оперувати?

— Вагітність — це фізіологічний стан, основною складовою якого є виношування вагітності. Тому лікувати варикоз (якщо ми говоримо про хірургічні методи, лазерну коагуляцію чи методи відкритої хірургії) не зовсім доцільно.

Вагітним жінкам, які мають варикоз, не раджу панікувати чи вдаватися в якісь крайнощі, адже під час вагітності вари­коз часто посилюється. Рекомендую їм звернутися до судинного хірурга, який по­радить, як виносити вагітність безпечно для жінки і для її майбутнього покоління, а також — що робити з варикозом у період вагітності та в період післяпологового від­новлення.

— Ви щойно розповіли про варикоз у вагітних жінок. Проте трапляється, що у молодих дівчат і жінок (та й у чоловіків теж) по поверхні ніг з’являються судин­ні сітки. Це варикоз чи якесь інше яви­ще?

— Поява венозних сіточок (у медицині таке явище має назву «телеангіектазія») — це перші прояви варикозу. Треба зрозу­міти, чи проблема зупинилась на цьому симптомі, чи немає ураження судин вели­кого калібру, тобто основних стовбурів ве­ликих підшкірних вен.

Перед тим, як братися за методи ліку­вання, необхідно провести дослідження. У цьому випадку лікарі скеровують пацієнтів на УЗД, згідно з даними якого ми може­мо запідозрити чи заперечити певну про­блематику, яка є у пацієнта з основними стовбурами. Якщо проблема на рівні сіт­ки, тобто ретикулярних, маленьких вен, які спричиняють лише косметичний дефект, розумним вибором є склеротерапія. Цей метод дає хороший естетичний та клінічний результат.

Проте я кажу своїм пацієнтам, що не за­вжди вдається за одну процедуру всі вени позаклеювати, інколи потрібен час для того, щоб вени поспадались. Відповідно, таких процедур інколи може бути дві або три. Я завжди інформую про весь шлях, який хворий має пройти для отримання гарних ніг і, відповідно, зникнення косме­тичного дефекту.

Якщо це виключно сітка і немає ураження великих стовбурів, то це швидше косметична проблема. Тут уже вибір пацієнта, який зале­жить від того, як він ставиться до цього питання. Декого це не дуже турбує, не болить, для декого це неприпустимо, особливо, коли це дівчата молодого віку, які хочуть мати гарні ноги без жодних про­явів варикозу.

— Чи передається тромбоф­лебіт спадково?

— Тромбофлебіт — це тромбо­утворення у поверхневих венах. Це захворювання поділяють на дві великі категорії. За першої - тромбоутворення у венах розви­вається на тлі якогось тимчасо­вого фактора (травми, варикозу, тривалого обмеження рідини чи інших причин, які могли спричи­нити тромбофлебіт у венах), дру­га категорія — спадковий тром­бофлебіт.

Є й т. зв. тромбофілії - гене­тично зумовлені речі, які переда­ються з генами від батьків. Вони можуть бути причинами розвитку тромбофлебітів.

Розкажу з мого досвіду. Ін­коли до мене приходять молоді люди, які не мають варикозу, але кажуть, що у них тромбофлебіт в абсолютно незмінених венах. Запитую, що могло стати причи­ною, чи були якісь фактори, що спровокували хворобу. Відпові­дають, що все було нормально, але зранку прокинувся, відчув, що нога болить, запальна смужка під шкірою.

У таких випадках скеровую на дослідження, за допомогою яких можна дізнатись, чи тромбофле­біт не має спадкового генезу.

Якщо тромбофлебіти нічим не зумовлені, зокрема в молодому віці, таким людям слід обстежи­тися на тромбофілію, бо це стан, який не можна вилікувати, і про це хворому треба знати і навчитися з цим жити.

Інколи люди повинні мати об­меження у способі життя. Якщо трапляються часті рецидиви тромбофлебіту, такі пацієнти ма­ють обов’язково отримувати пре­парати для розрідження крові, іноді навіть пожиттєво.

— У яких випадках варто звертатись до судинного хірур­га?

— На це запитання не можу однозначно відповісти, оскільки все залежить від симптоматики. Якщо хворий бачить певні симп­томи в нижніх кінцівках, набряки, відчуває болі, хронічну втому, тоді він має звертатися до судинного хірурга. Або якщо він переніс ін­сульт чи є проблема з черевним відділом аорти у вигляді аневриз­ми.

Один із найчастіших симпто­мів, за яким люди можуть само­стійно діагностувати, — це наяв­ність «другого серця» в животі. Це чітко проявляється під час при­йому ванни. Якщо лягти у ванну, розслабитись, всі м’язи роз­слабляються, і тоді людина чує, що одне серце б'ється у грудях, а друге — десь нижче, в ділянці пупка.

Проявом аневризми також є болі у попереку. Часто люди ду­мають, що це виключно проблеми з хребтом, і ідуть до невропато­логів або просто купують якусь мазь і натирають. А потім раптом приїжджають до нас із розривом аневризми. Ці стани достатньо небезпечні для життя. Статистика виживання у випадку аневризми досить низька.

Отож до судинного хірурга по­трібно звертатися, коли є відпо­відні скарги, що насторожують, і людина розуміє, що ці речі можуть бути пов’язані з ураженням судин.

— До судинного хірурга звер­нулися, операцію зробили. Скільки триває період віднов­лення після оперативного ліку­вання варикозу?

— Усе залежить від методів. Можна провести ендовенозні ла­зерні коагуляції, які належать до т. зв. офісної хірургії, що не пе­редбачає перебування пацієнтів у стаціонарі. Тоді алгоритм дій такий — людина приходить на про­цедуру, йде в операційну, роблять процедуру, вдягають панчішки, і людина йде собі додому. Після цього — УЗД-контроль через 2 тижні, 2 місяці, тобто спостеріга­ємо, чи вена закрилася.

Що стосується відкритих мето­дик — стрипінгу, тобто видалення варикозних вен, або мініфлебок­томії, то там часу потрібно тро­хи більше. По-перше, необхідна спінальна анестезія, по-друге, залишаються синці, які можуть розсмоктуватись довший час, тягнути, створювати певний дис­комфорт. Тоді для відновлення по­трібен місяць-півтора. Однак усе це дуже індивідуальне і залежить від розміру і об'єму варикозно розширених вен і синців після операції.

Якщо говорити про лазерні методики, то період відновлення скорочується завдяки тому, що немає стільки синців і гематом.

Якщо ж мова про класичні ме­тодики, то вони передбачають носіння до двох місяців еластич­ного трикотажу, панчіх, вживан­ня препаратів, які покращують відтік лімфи та венозної крові. Окрім того — обмеження фізич­них та статичних навантажень, тобто слід уникати сидячого та стоячого способів життя. Усе за­лежить від методу. Отже, коли говоримо про ендовенозні про­цедури, там період відновлення коротший, коли про класичну хірургію — довший, здебільшого до 2 місяців.

— Чи буде розвиватися вари­коз після видалення варикоз­них вен на ногах?

— Якщо до мене приходять па­цієнти і просять дати гарантію, що в них ніколи більше не розвинеть­ся варикоз, коли я ці вени видалю, я їм відповідаю так: людина може піти до стоматолога і, вилікував­ши один зуб, попросити лікаря дати гарантію, що у неї більше не буде карієсу на жодному іншому зубі. Усі розуміють, що стомато­лог такої гарантії не дасть.

Аналогічно з варикозом. Коли хворий потрапляє до судинного хірурга, той працює виключно з хворими венами, тобто видаляє лише вени, уражені варикозом. Ніхто не може запобігти розвитку варикозу у тих венах, які на мо­мент операції були здоровими. Тому ризики рецидиву завжди іс­нують. Я говорю про ці випадки, коли оперував фаховий судинний хірург і пацієнт має справжній рецидив. Тобто коли всі хворі вени забрані, але з’явилися нові хворі вени, які спричинили роз­виток рецидиву варикозу. А є і несправжній рецидив, коли не­якісно зроблено операцію, і че­рез місяць-два по-новому все вернулось. Тоді проблематика вже в тактиці і наданні медичної допомоги.

Проте якщо ставити питання про ризик рецидиву варикозу, то він, безперечно, існує. Окрім того, друге питання, це те, що за сучас­ними даними світових досліджень варикоз вважають спадково де­термінованою хворобою. Тобто це хвороба, яка передається, вона є у генах. Тому ризик того, що одні вени захворіли, потім за деякий час можуть захворіти інші, абсо­лютно природний.

Але цього не слід боятись. Бо виходить, якщо вена рецидивує, то її взагалі не варто оперувати, ходити з виразками, тромбофлебітами. Насправді рецидив ва­рикозу також підлягає хірургічній корекції, лікуванню з хорошими результатами.

— Чи може варикоз призвес­ти до летального наслідку?

— Якщо він неускладнений, то до летального наслідку не при­зведе. За такого діагнозу більше йдеться про порушення соціалі­зації. Адже наростають набряки, з’являються трофічні зміни, ви­разки на ногах, які печуть. Це все порушує соціалізацію хворих. Їм незручно, некомфортно.

Водночас ускладнені форми варикозу можуть мати летальні наслідки. Це тромбофлебіти — утворення тромбів у підшкірних венах. Якщо ці тромби за певних умов і відсутності адекватного лікування можуть відірватись і полетіти в бік серця, викликав­ши тромбоемболію легеневої артерії, це може стати причиною смерті.

Друга хвороба, яку в народі називають тихим вбивцею, — це кровотеча з варикозних вен. Чому тихим убивцею? Найчасті­ше такі речі трапляються вночі, коли людина спить, однією ногою зачіпає другу, тобто пошкоджує варикозний вузол, який уже був готовий почати кровити. Тоді лю­дина уві сні знекровлюється, ін­коли до ранку може померти.

Отже, варикоз вбиває тоді, коли він в ускладненій формі.

— Чи можна запобігти вари­козу?

— Варикоз — це, по суті, детер­мінована хвороба зі спадковіс­тю. Тому людина не може зміни­ти чи почистити свої гени, бо це ж не флешка. Тобто ця хвороба cупроводжує людину протягом всього її життя.

Якоїсь унікальної таблетки чи способу, який би допоміг запо­бігти цій хворобі, немає. Проте є фактори, які пришвидшують роз­виток варикозу. Серед них — си­дячий або стоячий спосіб життя, підвищення маси тіла, гіподина­мія, вживання оральних контрацептивів.

Якщо людина має спадковість, але вищеперелічені фактори від­сутні, то вона побачить перші прояви варикозу приблизно у 40 років. Коли ж є якийсь із тих фак­торів, то може захворіти значно швидше.

Одним із найкращих способів профілактики варикозу є рух, ак­тивний спосіб життя. Це ходьба, плавання, велоспорт.

Записала Ірина-Марія Лис.