Замість радості материнства бажання одне — утекти на край світу

Народження дитини — один із найщасливіших моментів у житті жінки. Радість від появи малечі на світ перекреслює біль, який жінка переживає під час пологів, усі її недоспані ночі й зміни зовнішності. Проте так є не завжди. Деякі жінки відчувають, що материнство для них — кара, а не винагорода. Їх дратує плач немовляти. Не хочуть брати безпомічне маля на руки. Бажають одного — утекти на край світу або… звести порахунки з життям. Цей стан називається післяпологовою, або постнатальною, депресією, і її, за статистикою, переживають близько 15% жінок, що стали матерями.

Психологи Третього територі­ального медичного об'єднання Львова розповіли, що таке після­пологова депресія, які її ознаки та що робити, якщо ви зауважили про­яви цього розладу у себе або в ко­гось з вашого оточення.

Попри поширений міф, післяпо­логова депресія — це не прояв слаб­кого характеру жінки. Це розлад на­строю, який може розвиватися в окремих жінок після народження дитини.

Зазвичай проблема вини­кає у перші три місяці після пологів.

Симптоми постнатальної де­пресії:

• порушення сну, апетиту, зни­ження статевого потягу (аж до від­рази);
• значну кількість часу жінка пе­ребуває в пригніченому настрої;
• сильна втома й виснаження;
• нічого не приносить задово­лення;
• плач без причини;
• плач дитини викликає злість і необґрунтовані напади люті;
• у жінки з’являється відчуття, наче вона чужа, зайва, нікому не по­трібна;
• надмірна тривога з приводу буденних речей;
• проблеми з концентрацією уваги, прийняттям повсякденних рішень та самообслуговуванням;
• небажання спілкуватися навіть з близькими й власною дитиною;
• у жінки з’являються думки, які можуть лякати, наприклад, про те, щоб заподіяти шкоду собі чи маляті.

Якщо перелічені ознаки утриму­ються довше як 14 днів, це сигнал, що жінка потребує фахової допо­моги.

Важливо розуміти, що цей стан не триватиме завжди, але він вима­гає медичного втручання. Необхід­но звернутися до сімейного лікаря, який за потреби скерує до психоло­га, психотерапевта чи психіатра.

Поради жінкам, як упоратися з психоемоційними змінами:

• не соромтесь просити про допомогу, делегуйте домашні обов’язки;
• не ізолюйтеся від спілкування з партнером, з рідними й друзями;
• дотримуйтеся збалансованого режиму харчування;
• щодня гуляйте на свіжому по­вітрі;
• не нехтуйте особистими по­требами, знайдіть час для себе;
• подбайте про достатню кіль­кість сну: дитина спить — лягайте спати й ви;
• не намагайтеся стати «ідеаль­ною мамою». Це виснажує та при­туплює вашу чутливість. Ви — лю­дина і маєте право на помилки й слабкості;
• перестаньте докоряти собі за байдуже або навіть негативне став­лення до дитини. Відчувати таке нормально, адже це — результат емоційно-гормонального зрушен­ня після пологів;
• не соромтеся звернутися по професійну допомогу.