Щоб викопати картоплю, голіруч виніс зі свого городу 12 мін. 13-та вибухнула…
70-річному чоловікові з Донеччини встановили у Львові сучасний протез ноги
/wz.lviv.ua/images/articles/_cover/478989/mina.jpg)
Житель Авдіївки Олександр Доронін (на фото) пів року жив під щоденними обстрілами. При цьому ще й намагався вести звичний побут: доглядав собаку й двох кішок, порався по господарству, обробляв город. У серпні вирішив викопати картоплю. Для цього самотужки взявся розчищати город, буквально «всіяний» мінами. Але після того, як виніс 12 боєприпасів, раптово пролунав вибух. Отямився пенсіонер уже в лікарні без правої ноги.
Усе, що пам’ятає, — як на руках проповз 150 метрів у напрямку найближчого будинку. Врятували Олександра сусіди: зупинили кровотечу й відвезли постраждалого до напівзруйнованої місцевої лікарні. Кілька днів пацієнт провів у медзакладах Покровська й Дніпра, після чого його евакуаційним потягом доправили до Львова.
У Національному реабілітаційному центрі «Незламні» Першого медоб'єднання Львова пенсіонер пробув більш як три місяці. За цей час хірурги загоїли йому ампутовану кінцівку та підготували її до протезування. Паралельно з травмованим працювали фахівці з фізичної й психологічної реабілітації. А днями протезисти медзакладу встановили йому протез. Уперше від 13 серпня Олександр з Авдіївки зробив кілька кроків без милиць. Як і 30 інших українців, протез він отримав завдяки підтримці «Мальтійської служби допомоги», яка передала Центру «Незламні» протезну майстерню з обладнанням та комплектувальні до двохсот протезів одного з найкращих світових виробників.
/wz.lviv.ua/images/articles/2022/12/mina3.jpg)
Попереду на пацієнта чекає тривала реабілітація. Щоб впевнено стояти на ногах, повинен навчитися користуватися протезом. Однак результат вартий докладених зусиль. Сенсом свого життя пенсіонер називає активну працю і, як обіцяють медики, згодом він зможе до неї повернутися.
В Авдіївці Олександр прожив усе життя. І хоча з рідних у місті у нього нікого не залишилося, мріє туди повернутися, адже там на нього чекають його чотирилапі друзі. «Та й город навесні комусь треба садити», — каже чоловік.