Популярні цілющі трави

Які назви лікарських рослин варто знати, у чому їхня лікувальна дія, кому вони небажані та як приготувати настій чи відвар із лікарської рослинної сировини в домашніх умовах?

З давніх часів для лікування різних захворювань людина використовувала лікарські рослини, а цілющі властивості трав у різні часи неодноразово згадувались у працях філософів та лікарів. Рослини в той далекий час були і їжею, і ліками. Відомості про використання цілющих властивостей рослин можна знайти в пам’ятках прадавньої культури – санскритською, староєврейською, китайською, грецькою, латинською мовами. Існує відомий вислів середньовічного вченого, філософа і лікаря Авіценни: «Три зброї є у лікаря: слово, рослина, ніж».

Здоров’я сучасної людини теж бага­то в чому залежить від якості і кіль­кості біологічно активних речовин рослинного походження. Застосування лікарських рослин є одним із дійових, час­то альтернативних методів оздоровлення та профілактики багатьох поширених за­хворювань.

Види лікарських рослин

Якщо назви всіх лікарських рослин укласти в список, він буде надзвичайно довгим. Загалом у світі відомо понад 20 тисяч видів лікарських рослин. Переваж­но їх застосовують у народній медицині. Проте науковці невпинно вивчають склад лікарських рослин, виділяють із них актив­ні компоненти, досліджують дію й можли­вість застосування в схемах лікування та профілактики найрізноманітніших захво­рювань.

Сучасні класифікації ґрунтуються на терапевтичній дії і ефектах лікарських рослин. Зокрема, згідно з фармаколо­гічною класифікацією лікарські рослини поділяються на групи, що діють на такі органі:

• серцево-судинну систему;
• шлунково-кишкову ситему;
• центральну нервову систему;
• ендокринну систему;
• імунну систему;
• органи дихання;
• нирки і сечовивідні шляхи;
• шкіру;
• використовуються за інфекційно-за­пальних захворювань;
• авітамінозів;
• кровотеч тощо.

Значна частина лікарських рослин на­лежить водночас до кількох хімічних або терапевтичних груп. Здебільшого лікар­ські рослини застосовують у вигляді на­стоїв, відварів, спиртових настоянок, екстрактів, а також у формі біологічно ак­тивних добавок (БАД) – продуктів харчо­вої, фармацевтичної та біотехнічної про­мисловості.

Алое, або Aloe vera (Aloe barbadensis)

Алое – багаторічні трав’яністі або де­ревоподібдні рослини-сукуленти, що по­ходять з Африки.

Корисні властивості алое:

• активні компоненти – вітаміни, мі­кроелементи, амінокислоти, антиокси­данти – допомагають лікувати різні ура­ження шкіри та сповільнювати її старіння. Деякі дослідження вказують на інтенсив­ніше утворення шкірою колагену, покра­щення її еластичності та зволоження;
• алое має антиоксидантну, анти­бактеріальну, антисептичну дії – завдяки вмісту поліфенолів;
• препарати алое ефективні у лікуванні акне (вугрового висипу);
• алое використовують у лікуванні опі­ків шкіри 1 і 2 ступенів;
• алое допомагає знизити подразнен­ня та свербіж шкіри;
• допомагає боротися із зубним на­льотом, що його утворюють бактерії (на­приклад , Streptococcus mutans) та дріж­джі ( Candida albicans);
• препарати, що містять алое, засто­совують у лікуванні ґінґівітів – запальних станів ясен;
• алое лікує виразки слизової оболон­ки рота, зменшує больові відчуття;
• використовується в зубних пастах та інших засобах догляду за ротовою порож­ниною;
• послаблює закреп (запор) завдяки вмісту речовини алоїн (або барболоїн);
• за цукрового діабету 2 типу сприяє зниженню рівня цукру у крові – завдяки підвищенню чутливості клітин до інсуліну (гормону підшлункової залози). Проте ця властивість рослини ще потребує по­дальшого наукового вивчення, тому не включена до офіційних терапевтичних ре­комендацій.
• допомагає загоїти невеликі тріщини за геморою.

Шкірні захворювання, за яких застосо­вують препарати алое: акне, псоріаз, ек­зема, поверхневі опіки 1 і 2 ступеня, коли цілісність шкіри не пошкоджена; себорея, лупа, герпес; потертості шкіри.

Можливі небажані ефекти від застосу­вання алое (протипоказання до застосу­вання алое):

• небажаними ефектами від орально­го (всередину, через рот) застосування алое можуть бути порушення функції ни­рок, поява крові в сечі, зниження рівня калію в крові, розлади електролітного ба­лансу, м’язова слабкість, діарея, нудота та шлунковий біль;
• можлива алергічна реакція на алое. Не використовуйте креми та інші препа­рати алое, якщо маєте алергію на часник, цибулю та тюльпани.
• Алое не рекомендується вживати орально вагітним під час грудного виго­довування та дітям до 12 років, а також за 2 тижні до запланованої хірургічної опера­ції.
• Застосування всередину протипо­казане за геморою, захворювань нирок, ниркової недостатності, серцево-судин­них захворювань, хвороби Крона, вираз­кового коліту, кишкової непрохідності.

Проконсультейтеся з лікарем щодо можливості поєднання оральних пре­паратів алое, якщо ви приймаєте діуре­тини, інші лікарські трави та біологічні добавки, кортикостероїди, лигоксин, варфарин, послаблювальні препарати, протидіабетичні медикаменти та анти­коагулянти.

Женьшень, корінь женьшеню, Ginseng

Багаторічна трав’яниста рослина ро­дини аралієвих. Поширена на Далеко­му Сході, у Китаї, Кореї. Вважається, що женьшень живе до 100 років.

Здавна женьшень відомий як афродизіак та засіб для підви­щення тонусу життя, збільшен­ня «життєвої енергії». Корінь женьшеню належить до групи адаптогенів (засоби, що полег­шують пристосування організму до різних несприятливих впли­вів), які мають досить широкий спектр дії на організм людини. Побічною дією від застосуван­ня женьшеню є підвищення ар­теріального тиску та серцевого ритму (тахікардія). Препарати женьшеню не можна поєднува­ти із вживанням варфарину, ге­парину, нестероїдних протиза­пальних препаратів, естрогенів, кортикостероїдів, дигоксину. Женьшень протипоказаний за цукрового діабету.

Елеутерокок (Eleutherococcus senticosus)

Трав’яниста рослина родини аралієвих. Роками пильна увага науковців була прикута до елеу­терококу завдяки його здатності захищати клітини від негативного впливу оксидантного стресу, про­тизапальній дії, здатності запобі­гати розвитку серцево-судинних захворювань та інших хвороб ци­вілізації. Елеутерокок, на відміну від женьшеню, більше стимулює імунну систему, його використо­вують як тонізувальний засіб за астенії, іпохондрії, перевтоми. Менше впливає на підвищення артеріального тиску і тахікардії, проте, як і у випадку з іншими адаптогенами, варто бути обе­режним та не застосовувати цю рослину безконтрольно. Якщо ви приймаєте інші лікарські засоби чи БАДи, проконсультуйтеся з лі­карем.

Мати-й-мачуха, або підбіл звичайний (Tussilago farfara)

Мати-й-мачуха – багаторіч­на трав’яниста рослина родини складноцвітих, що використову­ється як трав’яний чай за інфек­ційних захворювань дихальних шляхів, кашлю, болю та дряпання в горлі, застуди й гарячки. Дея­кі дослідження вказують на по­тенційну небезпеку компонентів рослини для клітин печінки, підви­щення ризику утворення тромбів, відповідно, будь-яке застосуван­ня мати-й-мачухи має бути до­цільне та контрольоване.

Корисні властивості мати-й-мачухи:

• відхаркувальний та протиза­пальний засіб;
• застосовують у комплексно­му лікуванні захворювань дихаль­ної системи – бронхіту, астми, ла­рингіту, тривалого кашлю;
• можливий позитивний вплив на здоров’я нервових клітин моз­ку через захист від руйнівної дії вільних радикалів, проте ця дія ще недостатньо досліджена.

Шкідливі властивості мати-й-мачухи:

• рослина містить алкалоїд пі­ролізидин (pyrrolizidine alkaloids), може стати причиною гострого та хронічного ураження печінки, якщо застосовувати всередину тривалий час. В літературі описа­но випадок смерті плоду від ушко­дження печінки внаслідок вживан­ня матір’ю чаю з мати-й-мачухою під час вагітності;
• інші компоненти – сене­ціонін (senecionin) та сенкіркін (senkirkin) можуть спричинити по­шкодження та мутації в ДНК, що може спровокувати утворення злоякісних клітин;
• може сприяти збільшенню ризику утворення тромбів у схиль­них до тромбоутворення осіб.

Протипоказання до вживан­ня мати-й-мачухи:

• вагітність;
• грудне вигодовування;
• діти до 12 років;
• захворювання печінки та серцево-судинні хвороби (необ­хідна консультація з лікарем);
• алергічні реакції;
• можлива поява алергічної реакції в осіб, що мають алергію на амброзію, хризантеми, нагід­ки, ромашки.

Шавлія (Salvia officinalis)

Корисні властивості шавлії:

• висока концентрація віта­мінів і мінералів. В 1 ч. ложці (0,7 г) міститься 10% добової дози ві­таміну К, 1% добової дози калію, магнію, заліза, вітаміну В₆, також міститься цинк, вітаміни А, С, Е;
• містить поліфеноли, анти­оксиданти, що допомагають нейтралізувати вільні радикали, пов’язані з ризиками хронічних захворювань, насамперед серця і судин;
• сприяє здоров’ю ротової по­рожнини, протидіючи шкідливим мікробам;
• полегшує прояви менопа­узи. Активні компоненти шавлії мають естрогеноподібну дію, що дозволяє пом’якшити симптоми, які виникають унаслідок природ­ного зниження рівня естрогенів (припливи, потовиділення, вагі­нальну сухість та подразнення);
• може сприяти зниженню цукру у крові. Доведено, що екс­тракт шавлії у щурів із цукровим діабетом 1-го типу активує спе­цифічний рецептор, що допома­гає знизити надмірну кількість вільних жирних кислот у крові. Це, своєю чергою, покращує чут­ливість клітин до інсуліну, вна­слідок чого концентрація цукру у крові знижується. Дослідження показали, що за цукрового діабе­ту другого типу дія компонентів шавлії була схожою до дії деяких протидіабетичних препаратів. Проте вивчення цієї дії ще має тривати;
• сприяє роботі головного мозку та пам’яті. Антиоксиданти у складі шавлії захищають нейрони від пошкодження;
• сприяє зниженню «погано­го» холестерину, що є основним фактором ризику виникнення серцево-судинних захворювань;
• знижує ризик виникнення злоякісних клітин;
• діє проти спазмів у кишеч­нику;
• сприяє здоров’ю кісток за­вдяки великому вмісту вітаміну К, що відігріє важливу роль у рості та відновленні кісток;
• призупиняє процеси старін­ня шкіри.

Шкідливі властивості шавлії

Загалом шавлія вважається відносно безпечною рослиною, проте у всьому важлива міра. Саме тому не варто пити більш ніж 3-4 горнятка чаю з шавлії на день.

Кропива дводомна (Urtica dioica)

Давні єгиптяни використовува­ли кропиву для лікування артритів та болю в спині, римські солдати натиралися нею, щоб зігрітися. Латинська назва рослини почи­нається зі слів «uro», що означає «горіти». Листки кропиви мають «жала» із мурашиною кислотою, що під час контакту зі шкірою ви­кликають подразнення, свербіж та набряк. Висушена, замороже­на чи приготована кропива втра­чає здатність «жалити».

Корисні властивості кропи­ви:

• кропива містить вітаміни А, С, К, деякі з вітамінів групи В; мі­кроелементи – кальцій, залізо, ка­лій, магній, фосфор та натрій; не­насичені жирні кислоти, незамінні амінокислоти; поліфеноли кемп­ферол і кверцитин, кавову кисло­ту, кумарини та інші флавоноїди; пігменти бета-каротин, лютеїн та інші каротиноїди. Більшість цих компонентів є потужними антиок­сидантами, що можуть захищати клітини від руйнування вільними радикалами, які, своєю чергою, пов’язані з виникненням хроніч­них захворювань, старінням і ри­зиком розвитку пухлин;
• протизапальна дія, напри­клад, за артриту;
• сечогінна дія;
• зменшує надмірні кровотечі;
• позитивно впливає за гі­перплазії простати у чолові­ків, покращує сечовипускання;
• може застосовуватися у лі­куванні сінної гарячки через по­слаблення запальних медіаторів, блокування гістамінових рецеп­торів, зменшення «викиду» імун­ними клітинами речовин, що про­вокують сезонну алергію. Проте ефекти кропиви у лікуванні сезон­ної алергії ще потребують подаль­шого вивчення;
• сприяє зниженню артеріаль­ного тиску – завдяки виробництву в судинах оксиду азоту та його судинорозширювальній дії. Окрім того, активні компоненти кропиви діють подібно до блокаторів каль­цієвих каналів, що «розслаблю­ють» серце, знижують його «силу скорочення». Ефекти кропиви у лікуванні артеріальної гіпертензії ще потребують подальшого ви­вчення;
• кропива може допомогти краще контролювати цукор у кро­ві, проте цей вплив також потре­бує подальшого вивчення;
• велика кількість антиокси­дантів, що містяться в кропиві, може захистити від впливів важ­ких металів;
• у вигляді відвару може вико­ристовуватися для лікування по­верхневих опіків шкіри.

Шкідливі властивості кропи­ви:

• висушена чи приготована кропива є достатньо безпечною рослиною. Проте свіжа кропива «жалить», що може пошкодити шкіру, викликати подразнення, набряк і свербіж;
• можлива алергія на кропиву;
• кропива протипоказана ва­гітним жінкам, оскільки може про­вокувати скорочення матки, ри­зик викидня;
• слід обов’язково прокон­сультуватися з лікарем, якщо ви приймаєте засоби для розріджен­ня крові, препарати від підвище­ного артеріального тиску, діуре­тини (сечогінні), протидіабетичні препарати, препарати літію.

Полин (Artemisia dracunculus L.)

Багаторічні трави або напівку­щі родини айстрових, широко по­ширені в Європі, Америці, Африці. Налічують понад 100 різних видів полину.

Полин гіркий (Artemisif absinthium) – традиційна лікар­ська харчова ефіроолійна та фі­тонцидна рослина. Одна з найгір­кіших рослин у світі.

Корисні властивості полину:

• препарати з полину засто­совують для збудження апетиту і покращення травлення. Трава полину входить до багатьох жов­чогінних, шлункових і апетитних чаїв;
• 1ч. ложка (2 г) висушеного полину містить лише 5 калорій та 7% денної потреби марганцю, 3% денної потреби заліза та 2% денної потреби калію. Марганець відіграє важливу роль у забезпе­ченні здоров’я мозку, процесах росту та обміну речовин в організ­мі. Залізо необхідне для утворен­ня червоних клітин крові (еритро­цитів), калій – для функціонування м’язів і нервових клітин, також сприяє зниженню підвищеного артеріального тиску. Здатність полину покращувати чутливість до інсуліну, допомагати контролювати цукор крові ще потребує подальшого вивчення;
• полин допомагає заснути та покращити сон, проте ці ефекти також потребують подальшого наукового вивчення;
• полин має протизапальну дію, допомагає зменшити біль за остеоартриту;
• має антибактеріальну дію, наприклад, до E. Coli та Stafphylococcus aureus, допомагає збе­рігати їжу як натуральний консер­вант;
• рослина має фітонцидні властивості завдяки високому вмісту ефірних олій;
• полин широко використову­ється в народній медицині, гоме­опатії, ветеринарній практиці.

Шкідливі властивості по­лину: надмірне використання препаратів полину може викли­кати ознаки хронічного отруєння і ураження центральної нервової системи.

Ехінацея ( Echinacea)

Ехінацея – рід багаторічних трав’янистих рослин родини ай­стрових. Ехінацея пурпурова – рослина з гарною фіолетовою квіткою з гострими довгими пе­люстками, що традиційно засто­совується в народній медицині як протизапальний та імуностиму­лювальний засіб.

Користь ехінацеї. Ехінацея часто застосовувалася для лі­кування захворювань верхніх дихальних шляхів, бронхітів, не­житю, гострих респіраторних ві­русних інфекцій (ГРВІ), для за­побігання застуді, а також для загоєння ран.

Протипокази для застосу­вання ехінацеї. Мода на адап­тогени та імуностимулятори, до яких належить ехінацея, дещо минула, оскільки немає достатніх доказів їхньої профілактичної дії за ГРВІ, а також виявлені довго­тривалі ефекти цієї групи лікар­ських засобів на імунну систему організму, що можуть провокува­ти небажані автоімунні процеси. Не можна поєднувати препарати ехінацеї з іншими медикамента­ми, що можуть викликати пошко­дження функції печінки. Існує й алергія на компоненти рослини. Люди з алергією на амброзію, хризантеми, нагідки і маргаритки можуть мати алергічну реакцію на ехінацею. Також тривале засто­сування ехінацеї всередину може спровокувати шлункові розлади.