Передплатити Підтримати

Щоб не потрапити до рук більшовиків, підірвали себе гранатами…

У «Келяшковому лісі» вшанували пам’ять молодого поповнення УПА

Пам’ятник воїнам УПА на місці боїв у “Келяшковому лісі”. Фото Романа Перунова

Зрубана осколком міни береза, яка проростає наново, у формі хреста — такий стилізований пам’ятник на символічній могилі стоїть в урочищі «Келяшків ліс», за два кілометри від села Рогачина, на межі Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей. Так увічнено подвиг воїнів УПА, які загинули на початку вересня 1944 року внаслідок радянської облави. Щороку на початку осені сучасники вшановують пам’ять українських партизанів. Зробили це і тепер.

Віддати шану борцям за волю України прийшли десятки жителів навколишніх сіл, голова Нараївської територіальної громади, на території якої знаходиться «Келяшків ліс», старости усіх сіл, представники інтелігенції, молодь, учасники художньої самодіяльності. Священики Лев Кметко і Василь Мартинців відправили панахиду на місці загибелі. Прозвучали повстанські і сучасні патріотичні пісні…

Усіх подробиць подій у «Келяшковому лісі» жителі ближніх Рогачина, Волиці, Стратина не знають досі — у живих після тієї масакри зосталися одиниці, вони загинули згодом в інших боях або померли у сибірських тюрмах. За розповіддю сільського старости Рогачина Ореста Нича, у цьому урочищі під час Другої світової відбували вишкіл молоді партизани і медсестри. Радянське керівництво не могло змиритися, що хтось осмілився чинити опір Сталіну, і вирішило знищити осередок УПА. Бій тут начебто тривав три дні, оточених повстанців атакувала ледь не тисяча енкаведистів, позиції упівців розстрілювали з танків, бомбили з літака…

Більше деталей кореспондент «Високого Замку» дізнався від тернопільського історика, дослідника національно-визвольного руху Сергія Волянюка. За його словами, дещо про «Вульківський розгром» (таку назву мають події у «Келяшковому лісі» серед дослідників історії Української повстанської армії) згадується у 20-му томі «Літопису УПА», на стор. 627−629. Там поміщено звіт-протокол мережі ОУН цього терену вищому керівництву про перебіг «облави більшовиків у ніч з 4/5.ІХ.1944 року на села й ліси: Кліщівна, Дусанів, Бачів, Подусільна, Погребиська та Стратин». На основі вивчення документів Сергій Волянюк каже, що йдеться про велику облаву на новосформовані курені УПА, якими командували партизани на псевдо «Рен» і «Роман», а також на сотні під командуванням «Голки і «Крилатого». Дослідник каже, що у лісі біля села Волиці (раніше — Вульки) справді був розташований вишкільний табір. Як випливає з архівних даних, 4 вересня 1944 року внутрішні війська НКВС розпочали облаву на цей ліс від Подусільної, Стратина, Городиськ, а також від Нараєва, Рогачина, Курян. Загалом облавників було біля 1200. Молоді партизани розосередилися по лісу маленькими групами і майже добу вели перестрілку з більшовиками. Серед загиблих упівців троє було таких, що підірвалися власними гранатами — не хотіли потрапити в руки ворога живими…

За легендою, відому партизанську пісню «Ой, у лісі на полянці…» було написано саме за мотивами цієї історії.