Луї де Фюнес і Жан Маре ненавиділи один одного
55 років тому у Франції вийшов на екрани перший крутий бойовик «Фантомас»
/wz.lviv.ua/images/wzhistory/_cover/384141/inx960x640.jpg)
У 1964 році у Франції у прокат вийшла перша частина трилогії Андре Юнебеля «Фантомас» — авантюрної пародії на бульварні романи П’єра Сувестра і Марселя Аллена. Стрічка була настільки популярною, що стала кінохітом у багатьох країнах світу, у тому числі й у колишньому Радянському Союзі, де глядачі сприйняли її не як комедію, а як крутий бойовик.
Сувестр і Аллен ще 1911 року придумали невловимого суперзлочинця, який постійно змінював зовнішність і видавав себе за інших людей за допомогою майстерно зроблених масок. Жорстокий і артистичний антигерой понад сорока кримінальних романів набув такої шаленої популярності, що перша екранізація його походеньок була втілена ще 1913 року. Тоді образ Фантомаса трактувався як така собі версія професора Моріарті зі схильністю до театральних ефектів. Коли Юнебель отримав пропозицію зняти новий фільм про архілиходія — і вперше у кольорі, було прийнято рішення пом’якшити сірі тони попередніх кіноадаптацій і внести у розбірки Фантомаса з поліцейським Жювом і журналістом Фандором елементи пародії.
На подвійну роль Фантомаса і Фандора вдалося вмовити Жана Маре, який пізніше страшенно жалкував про свою участь у франшизі. Гордому красеневі не подобалося спрощене коміксове трактування його екранних образів і особливо носіння цих жахливих грим-масок, від яких пекло шкіру. Луї де Фюнес, який зіграв комісара Жюва, мав іншу, кращу думку про трилогію, однак від шансу зробити четверту частину — відмовився, незважаючи на пропозицію різкого збільшення гонорару.
/wz.lviv.ua/images/daleke-blyzke/2019/01/fantomas1.jpg)
/wz.lviv.ua/images/daleke-blyzke/2019/01/fantomas.jpg)
Яким був бюджет картини, не знає ніхто, однак відразу було зрозуміло: це один із найдорожчих французьких фільмів того часу.
Більшість трюків, яскраві касові зірки влетіли продюсерам у чималу копійку. Відомо, що навіть цінності, які викрадав Фантомас, не були бутафорією. Їх представив для фільму ювелірний дім Van Cleer & Arpels.
Зйомки тривали довго і нервово. В основному через явну антипатію Жана Маре і Луї де Фюнеса один до одного. Жан Маре шаленів від злості через те, що Луї де Фюнесу, на той час ще маловідомому коміку, дісталися найкозирніші сцени, репліки. Натомість 50-річному красеню доводилося часто виступати «меблями, які говорять».
Луї де Фюнеса, який вирізнявся жовчним характером, страшенно дратували істерики колеги-гея, про акторський талант якого Луї, найімовірніше, був не надто високої думки.
Оскільки комп’ютерної графіки у 60-х роках не було, епізоди, у яких Фандор і Фантомас зустрічалися у кадрі, доводилося знімати за допомогою… двійника.
Актор Крістіан Тома, який зіграв у фільмі роль одного з поліцейських, фігурою і формою обличчя був схожим на Маре, тому саме його і запросили на роль дублера. Залежно від ракурсу його гримували або під головного лиходія, або під головного героя і знімали зі спини, поки Маре виголошував свої репліки обличчям до камери.
Як «Фантомас» з’явився на екранах тодішнього Союзу? Однозначної відповіді немає. Більшість вважає, що копії трилогії радянська влада не закупила, а виміняла на двосерійну «Анну Кареніну». Та, як би там не було, усі частини фільму мали шалений успіх у країні. Фільм подивилися понад 130 мільйонів глядачів.
До речі, популярність французької трилогії серед радянських глядачів відіграла і негативну роль. Підлітки, яких «надихнув» своїми вчинками Фантомас, хуліганили, повторюючи прийоми з фільму: одягали на голови дефіцитні на той час капронові панчохи або лякали вчителів, приробивши до шкільного піджака «третю руку». Ну, а віршик: «Мені потрібний труп. Я вибрав вас. До скорої зустрічі! Фантомас!» — знав кожен.
Однак були і складніші наслідки після перегляду фільму. Підлітки, одягнувши капронові панчохи на голови, розбивали і грабували газетні кіоски. І не завжди ці «нальоти» відбувалися без жертв.