Як Горбачов віддав наказ зустрічати… НЛО

Тема контакту з інопланетянами завжди цікавила людство. Однак майже усі спроби зустрічей із позаземними істотами тримаються в таємниці. Маловідомою є і ця історія, яка свого часу задіяла перших осіб колишнього СРСР! Тоді, на межі розпаду Радянського Союзу, президента Михайла Горбачо­ва відправити експедицію в пустелю для зустрічі прибульців умовив уродженець Чернівців Марк Мільхікер.

Марк Мільхікер — відо­мий радянський уфо­лог. Він займався до­слідженнями НЛО впродовж десятиліть. І саме до його думки дослуховувалися по­важні особи СРСР.

У той час при Генеральному штабі діяла надсекретна вій­ськова частина, зашифрована під номером «10 003». Вона за­ймалася питаннями так званих пси-воєн, коли замість звич­ної зброї використовували… екстрасенсів. Курирував нею прем’єр-міністр СРСР Валентин Павлов, а очолював генерал-лейтенант, доктор технічних і фі­лософських наук Олексій Савін. Крім безпосередніх парапси­хологічних завдань, підготовки бойових екстрасенсів, розвідки на відстані і такого іншого, спец­частині доводилося займатися і досить несподіваними речами. Як-от організацією зустрічі іно­планетян.

Весна 1991 року. Марк Міль­хікер отримав повідомлення від членів групи «Контакт КЕЦ», яку створив, про те, що іноплане­тяни готові вийти на офіційний контакт з людьми. Члени групи працювали у різних містах та країнах, незалежно один від од­ного. Й усі одночасно засвідчи­ли: НЛО приземлиться у пустелі Кизилкум (Узбекистан), якщо керівництво СРСР виконає кіль­ка умов.

Уфолог вхопився за цю ідею, адже тоді б його дослідження справді б повірили усі. Тож він виклав усі свої спостереження у письмовій формі й надіслав самому президенту СРСР Ми­хайлові Горбачову. Й долучив до нього ось це звернення прибуль­ців: «Триста істот, біологічно по­дібних на землян, терплять лихо через підвищену концентрацію озону і просять дозволу пре­зидента СРСР на приземлення. Екіпаж гарантує не залишати космічний апарат, а також вияв­ляти дружелюбність».

Цей лист президент передав міністру оборони Язову, той — начальнику Генштабу, він — го­ловнокомандувачу військами протиповітряної оборони з резо­люцією «Прийняти!».

Власне організацією зустрічі мав займатися Олексій Савін. Він з подивом підійшов до на­чальника Генштабу. Мовляв, це жарт, чи як? Проте той без най­меншого сумніву відповів, що «так треба», і докладно розпи­сав, що і як має відбуватися. І додав: «Коли я був командуючим військами на Далекому Сході, на власні очі бачив кораблі при­бульців. Тож структуру „тарілок“ можу уявити. Мене не обдуриш».

Найперше, на вимогу при­бульців, було відключено системи протиповітряної оборони (ППО) на ділянці їх посадки. Щоб, бува, люди не шандарахнули по кора­блю ракетою. Дозвіл на «оголен­ня» «гарячого півдня» підписав особисто Михайло Горбачов. Тоді на місце зустрічі прибули кілька військових екстрасенсів, полков­ник із підлеглими, які відповідали за безпеку з повітря, голова на­уково-технічного комітету військ протиповітряної оборони СРСР і сам Марк Мільхікер з дружиною. Вчений взяв зі собою велику кіль­кість апаратури, навігаційних та звукозаписувальних пристроїв, а також безліч різноманітних слов­ників та зошитів.

Знакова зустріч мала відбу­тися близько другої години ночі. Місцеві жителі поспішили розпо­вісти делегації, що вже бачили на цьому місці і літаючі тарілки, й інопланетян. Це додавало Марку Абрамовичу впевненості. Однак ні о другій, ні о третій, ні о п’ятій ранку жоден невпізнаний об’єкт на горизонті не з’явився.

З уфолога почали кепкувати. Особливо — командир вертольо­та, яким команда летіла в пусте­лю. Тоді вчений запропонував:

— Не віриш? А давай я тебе введу в гіпноз, і ти сам з при­бульцями поспілкуєшся.

Льотчику було нікуди дівати­ся, тож він дав згоду.

Мільхікер увів чоловіка у транс і почав задавати йому запитання — ті, які приготував для інопла­нетян. Льотчик почав видавати такі глибокі наукові думки, такою складною науковою мовою, що всі були шоковані. Адже таких знань той не мав ні з фізики, ні з астрономії, ні з функціонування Космосу. Військові були упевне­ні: уфолог перетворив льотчика у передавач між цим світом і поза­земним.

Звісно, запитав Мільхікер і про те, чому інопланетяни не прибули на зустріч. Льотчик відповів:

— Не з’явилися, оскільки не були виконані усі умови.

Сам же Марк Абрамович вва­жав, що інопланетяни просто образилися через недостойний прийом радянськими військо­вими.