Таємниця Святого Грааля

За легендою, хто з цієї чаші вип’є, матиме вічну молодість і неземну мудрість


Одна з найбільших загадок історії — Чаша Грааля. Легенди переповідають: хто вип’є з неї, отримає вічну молодість та неземну мудрість. Адже це саме та чаша, з якої сам Ісус Христос пив під час Тайної вечері! І в яку пізніше, після розп’яття, зібрали кров, що капала з Його тіла. Чашу Грааля нібито створено з дорогоцінного зеленого смарагду, який Архангел Михаїл вибив мечем із корони Люцифера… Упродовж майже двох тисячоліть точаться суперечки: існувала ця містична чаша чи ні? А відчайдухи шукають її, прагнучи життя вічного.

“Лицарям і королям Круглого столу явився Святий Грааль” – малюнок Еvrard d’Espinques, французького ілюстратора манускриптів, що жив у XV столітті.

У Євангеліях згадки про цю річ немає

Звідки ж відомо про Грааль, що у перекладі означає «цар­ська кров»? У чотирьох каноніч­них Євангеліях, від Матвія, Мар­ка, Луки та Іоанна, ні словом не згадано про неї. Щоправ­да, останній апостол описує: коли списом пронизали ребра розп’ятого Христа, то вийшли кров і вода. Але ніде не вказано, хто їх збирав і в яку ємність. Не­вже апостоли не знали цього?

Та згадка про Чашу Грааля є у біблійних переказах. Так, роз­повідається, що таємний послі­довник Спасителя, Йосип із Арі­мафея (який взяв дозвіл у Понтія Пилата зняти тіло розп’ятого Христа з хреста та поховати у вирубаній в скелі гробниці), у цю чашу збирав кров, що ли­лася з тіла Сина Божого. За ле­гендою, цей Йосип перепра­вив чашу до Британії, де Грааль став священним символом пер­ших християн. Чи можливо це? Йосип був заможною людиною, тож, найімовірніше, заробляв гроші на видобутку олова, а по­дорож його до Англії точно збі­гається з тогочасною схемою переміщення суден із оловом.

Окремі дослідники припус­кають, що у зовсім юному віці в Британії був і сам Ісус Христос (у Євангелії нема відомостей про життя Спасителя від 12 до 30 років). Досі на узбіччі дороги до древнього англійського міста Гластонбері стоїть так звана сті­на Ісуса, до якої їдуть туристи. А у маленькому селі Прідді, що за 12 км на північ від Гластонбері, й тепер побутує приказка: «Це так само правда, як те, що Спаси­тель був у Прідді». Її підкріплю­ють розповідями, що Ісус був теслею і нібито вирушив до Бри­танії на торговому судні як кора­бельний майстер… Що з цього правда, а що — вигадка? Хтозна. Але фактом залишається те, що у Британії християнство поширилося майже відразу піс­ля смерті Сина Божого.

Король Артур і лицарі Круглого столу

Ця чаша — символічне джере­ло життя і безсмертя, достатку й родючості, «годувальник», що в одну мить дає будь-які страви, підносить найбільші у світі ко­штовності. Хто п’є з неї — зцілю­ється від усіх недуг. Навіть мерт­ві повертаються до життя, варто лише до Чаші Грааля піднести їх губами. Це ключ до пізнання і просвітління, символ прощення гріхів та життя вічного.

У VI столітті в Британії поши­рилися легенди про короля Ар­тура і лицарів Круглого столу, які жили в замку Камелот недалеко від Гластонбері. Їм було дивне видіння: Чаша Святого Грааля, яку підтримували два ангели. Лицарі присягнули її віднайти, і нібито їм це вдалося. Та зго­дом святиню знову було втраче­но… Кажуть, останнім торкався реліквії сам король Артур, який десь її заховав.

Реліквію знайшов Борис Возницький?

У часи Середньовіччя свя­тиню охороняла ціла армія від­важних лицарів — тамплієрів, або ж храмовників. Це був один із найвідоміших християнських військових орденів, заснова­ний після Першого Хрестово­го походу — для гарантування безпеки великої кількості па­ломників із Європи, що йшли до звільненого від «невірних» Єрусалима. Тамплієри поєд­нували чернецтво з військо­вою справою, були першими воїнами-монахами у західно­му світі. Вони називали себе «бідними лицарями Христа», а символом їхнім було зобра­ження двох лицарів, що скачуть на одному коні.

Цікавим є дослідження укра­їнського академіка Бориса Возницького. Він висунув ґрун­товне припущення, що Чаша Грааля захована… в Україні. Дослідник уперше науково до­вів існування лицарів-тампліє­рів на Волині у ХІІІ столітті й на­віть знайшов там сліди ордену. Також каміння з символікою або загадковим шифром тамп­лієрів знайдено на Львівщині, біля Золочівського замку. За­гадкові знахідки, пов’язані з цим військовим орденом, є і в Умані. Кажуть, Борис Григоро­вич впритул підійшов до роз­гадки, де насправді є Грааль. І зовсім скоро Возницького не стало…

Гітлер споряджав на пошуки святині цілі експедиції

Упродовж тисячоліть хто тільки не намагався знайти святиню! Цілі експедиції на по­шуки містичної чаші споряджав фюрер нацистської Німеччини Гітлер. Та всі ці пошуки вияви­лися безрезультатними — фю­рер так і не зміг торкнутися ре­ліквії.

У XIX столітті відразу кілька міст оголосили, що вони володі­ють Граалем. Це, зокрема, Кафе­дральний собор Валенсії. Папа Римський Бенедикт XVI 2006 року під час урочистої меси викорис­товував цю чашу. Це був акт ви­знання її давнини. 1933 року на Всесвітній виставці у Чикаго як Святий Грааль була продемон­стрована чаша з Антіохійського скарбу. Та пізніше реліквію дату­вали VI століттям.

А в Україні, зокрема в Умані, сучасні дослідники активно шу­кають реліквію з 2008 року. Про це навіть знято кілька докумен­тальних фільмів. Основна вер­сія — Чаша Грааля захована у загадкових підземеллях Василі­анського монастиря і парку «Со­фіївка», які нібито з’єднані між собою.

Існувала Чаша Грааля як дже­рело життя вічного, мудрості та достатку чи ні — достовірно до сьогодні не відомо. Та фактом є те, що ця важлива річ із Тай­ної вечері, через яку Спаситель звершив таїнство Причастя, справді зникла. Але досі живе вислів «Святий Грааль» — як по­значення заповітної мети, часто недосяжної.