«Верденська м'ясорубка»

Сто років тому під Верденом розпочалася найдовша в історії битва, яка тривала 303 дні!


Місто Верден - старовинна римська фортеця, яку Наполеон укріпив  фортами на схід від міста, - не мало для німців стратегічної цінності.  Однак у лютому 1916 року начальник німецького Генерального штабу генерал Еріх фон Фалькенгайн прийняв новий план, маючи на думці «знекровити французьку армію», яка у попередні роки війни вже зазнала понад два мільйони втрат. Фалькенгайн вирішив завдати удару по тій ділянці фронту, на яку французи мали покласти всі сили, адже прорив її відкривав шлях на Париж. У такий спосіб німці сподівалися “одним махом” вивести Францію з війни.

Для наступу було обрано вигин навколо міста. У німецькому плані голов­на роль відводилась артилерії.  Атаку, призначену на 10 лютого, відклали через погану погоду, що дало французам змогу облаштувати артилерійські позиції, підтягти резерви й підготуватися до облоги. 21 лютого 1916-го почалася операція під назвою «Покарання». 1200 гармат німецької 5-ї армії, половина з яких - великого калібру, розпочали бомбардування французьких позицій на невеликому відрізку східного берега річки Мез. Після обстрілу штурмові групи німецької піхоти, озброєні гранатами, легкими кулеметами й вогнеметами, кинулися на траншеї французької оборони. Незважаючи на героїчний опір французів,  24 лютого весь зовнішній периметр французької оборони опинився під німецьким контролем.

Наступного дня німці захопили важливі форти Во і Дуамон. Падіння Вердена здавалося неминучим. На місце командувача 2-ї армії, яка захищала Верден, призначили генерала Анрі-Філіппа Петена, який наказав своїм військам стояти на смерть.

Єдиний шлях на Верден, який французи назвали «священною дорогою», був під постійним обстрілом, проте на захист міста по ньому щодня прибувало 300 вантажівок із солдатами й боєприпасами з інших ділянок фронту.  Петен наказав тримати німців під постійним артилерійським вогнем, що змусило Фалькенгайма переоцінити свою тактику, аби уникнути провалу операції.

Битва за Верден тривала протягом усієї весни. Тільки за березень форт Во переходив 13 разів із рук у руки. Німецькі війська потрапили у «верденську м’ясорубку». Німці застосовували й отруйний газ фосген, а вогонь артилерії коригувався з аеропланів. Останній наступ німців розпочався 11 липня, однак наступ англійців на річці Соммі ослабив їхні ресурси, і  атака була відбита. Відтоді німці перейшли до «агресивної оборони». Наприкінці місяця вже французи перейшли в наступ. Протягом жовтня і листопада вони відбили більшість територій, втрачених на початку року. Французи втримали Верден, а ініціатора німецького плану, генерала Фалькенгайна, усунули з посади командувача Генштабу.

У битві під Верденом загинуло 380 000 французів і 340 000 німців. Ця битва тривала 303 дні і стала найдовшою в історії.

P. S. Генерал Петен, герой і рятівник Франції у Першій світовій війні, став ганьбою і зрадником Франції у Другій світовій, пішовши на співпрацю з нацистами. Тільки особисте втручання де Голля, який колись служив під орудою Петена, врятувало останнього від смертного вироку. Кінець життя Петен провів у в’язниці.

Перша світова війна спричинила прорив у літературі, який назвали голосом «втраченого покоління». Автори його - Хемінгуей, Ремарк, Барбюс, Олдингтон... Але був ще один автор, якому не пощастило, - Далтон Трамбо.  Його твір «Джонні отримав гвинтівку», написаний  перед Другою світовою,  опублікували через два дні після початку Другої світової війни. Тож він виявився не на часі…

Уривок з «Ночі лагідної» Фіцджеральда:

 Дік прои?шов звивистим окопом і рушив далі по дошках, якими було вимощено и?ого дно. Проходячи повз перископ, він подивився в нього, потім став на стрілецьку приступку і визирнув за бруствер. Перед ним, під сірим задимленим небом, лежав Бомон-Амель, ліворуч височіла, мов пам’ятник трагедіі?, гора Тьєпваль.  Дік підніс до очеи? польовии? бінокль, горло и?ого стислося.

Через хвилину він пішов окопом далі и? за наступним вигином побачив своі?х супутників — вони чекали на нього. Схвильовании?, він хотів поділитися з іншими, щоб і вони усе відчули и? зрозуміли, — хоч сам він, на відміну від Еи?ба Норта, не брав участі у бои?ових діях.

 — Того літа за кожну п’ядь цієі? землі віддано двадцять людських життів, — сказав він Розмері.