Згадали, як перший гол забивали...

Перший в Україні футбольний матч відбувся у Львові 14 липня 1894 року, між командами Львова і Кракова. Перша футбольна команда у Львові - “Лєхія”, це документально засвідчує печатка клубу із датою - 1903 рік. Цікава і докладна історія львівських футбольних клубів - “Чарні”, “Погонь”, “Гасмонея”, “Лєхія”, дрогобицького “Юнака” та інших. Ці та інші історичні факти можна знайти у книзі “Хроніки львівського футболу. Друга половина ХІХ ст. - 1965 р.” авторства Богдана Люпи, Ярослава Грися та Івана Яремка. 

Це перше настільки повне видання про розвиток футболу на наших теренах. Багато років автори старанно вишукували в архівах, пресі та інших джерелах будь-які згадки про футбол у Львові. Також вони постійно переписуються із польськими фанами футболу і обмінюються матеріалами. Крім цікавого тексту та рідкісних ілюстрацій, вражають також докладні турнірні таблиці матчів усіх років (!). Це лише перший том “футбольної енциклопедії”, який закінчується 1965 роком. А для наступного періоду, коли почала зростати слава львівських “Карпат”, матеріалу дуже багато! Другу книгу “Хронік...” автори пообіцяли представити на Форумі видавців 2016 року. 

Війна війною, а футбол — за розкладом

1916 рік, розпал Першої світової війни. Матчів проводять мало... Але війна мала не лише страшне обличчя. Були й цікаві випадки, які свідчили, що між боями люди у формі могли перетворитися на “цивілів”. Цікаву деталь дізнаємося зі спогадів видатного львів­ського спортсмена, бомбардира клубу “Погонь”, учасника Олімпій­ських ігор 1924 року, тренера і судді Вацлава Кухара. Він згадує, як йому вдавалося вириватися до Львова на матчі вже на першому році своєї служби в армії. Служив капралом у військовій частині під Бережанами на Тернопільщині. 

Однієї суботи отримав телеграму, що у неділю відбудеться матч з військовими — австрійськими і угорськими футболістами, що квартирують у Львові, і віталася б його участь. Однак командир, до якого звернувся Кухар з проханням надати перепустку-звільнення, дав йому “навантаження”: спочатку розвідати бойові позиції противника. Коли капрал успішно виконав завдання, одразу отримав наказ: привезти зі Львова кіноапарат та фільми. Де пішки, де на фірах, а де поїздом, Кухар прибув до Львова за півгодини до матчу, встиг переодягнутися та ще й забити два м’ячі у ворота суперника! А вже наступного дня “капрал Вацек”, як його називали, з важким кінопроектором та комедіями, головним героєм яких був голлівудський “суперстар” Макс Ліндер, вирушив назад до лінії фронту. Фільми демонстрували фронтовикам, ті були у захваті. Тому коли прийшла наступна телеграма про матч у Львові, Вацлав Кухар знову отримав “бойове завдання” - поїхати у Львів і привезти нові фільми... 

Як Конус «настукав» на професіоналів

Крім українських і польських футбольних клубів, у Львові швидко знайшов місце серед найкращих єврейський клуб “Гасмонея”. Його створили 1908 року і назвали на честь династії Гасмонеїдів, члени якої з давніх часів боролися за релігійну та політичну незалежність єврейського народу. Клуб був популярним у місті, де понад чверть населення ходила до синагог. 7 липня 1932 року, до 15-річчя створення клубу, відкрили новий стадіон “Гасмонеї” у Кривчицях. На будівництво зібрала гроші єврейська громада. Ця арена стала найбільшою у Львові — вміщала понад 10 тисяч глядачів, майже дві тисячі з яких зручно сиділи на трибуні. До клубу почали переходити спортсмени-юдеї, які досі були в інших товариствах. 

Амбіції керівників клубу вимагали сильної футбольної команди, яка би боролася за найвищі місця в окружній лізі. Тому віце-президент клубу Моріс Шлессер в лютому 1924 року їде до Відня, звідки привозить нового тренера - знану постать австрійського футболу Фрідріха Керра. У минулому він був лівим півзахисником віденського ВАК, а потім «Хакоа», який провів сім матчів за збірну Австрії. Мав прізвисько Конус, під яким, що цікаво, й числиться в офіційному списку гравців збірної. Австрієць у 1950-ті роки ще працював тренером у ФРН з відомими клубами «Штуттгартер Кікерс» та «Білефельд». У Львові Керр провів з футболістами «Гасмонеї» чимало тренувань, щоб прищепити їм сучасне розуміння футболу, навчив техніки володіння м’ячем, і команда стала серйозним суперником для найсильніших. 

Восени 1925 року довкола “Гасмонеї” розгорівся скандал. Саме тоді підприємливого тренера звільнили за торгівлю контрабандними цигарками. Перед від’їздом Конус написав відкритого листа в газету “Новий вік”, де звинуватив гравців клубу у “прихованому професіоналізмі”. Йшлося про те, що чимало гравців (і не лише “Гасмонеї”, а й “Погоні”, “Чарних” та ін.) отримують прибутки тільки з футбольних матчів. Тоді це було заборонено, адже футбол був “любительським”. Насправді, як стверджував Керр, гравці жили з гонорарів за матчі, які їм платив клуб. Офіційно “Гасмонея” дала спростування, мовляв, пан Керр таким чином мстить клубу за звільнення. 

Але почали розбиратися і з’ясували, що “офіційно працевлаштованими” у “Гасмонеї” виявилися лише медик Редлер, чиновник Бірнбах і скрипаль Вольфсталь, який грав у кінотеатрах під час показу німих фільмів. Усі решта цілими днями грали у більярд у кав’ярні “Театральній”. Натомість від футбольного клубу отримували щомісячно грошові премії. Конкуренція між гравцями була не так за місце у складі команди, як за розмір винагороди за гру (гравці не знали, хто з них скільки отримує від клубу). Після розбірок дев’ятеро футболістів “Гасмонеї” були покарані за “професіоналізм” — їх тимчасово дискваліфікували. Але незабаром вони знову виступали у складі своєї команди.