Нерукотворний пам’ятник Софії Караффі-Корбут

Львівська обласна організація Національної Спілки письменників України висуває на здобуття Шевченківської премії у галузі літературознавства двотомний роман-колаж Богдана Гориня “Любов і творчість Софії Караффи-Корбут”. Презентація цього унікального видання, над яким відомий громадський діяч, колишній політв’язень, письменник-документаліст і знаний мистецтвознавець працював п’ять років, відбулася у Львові за ініціативи Народного музею Тараса Шевченка Львівського палацу мистецтв. Привітати пана Богдана - колегу, друга, видатну людину - прийшли відомі літератори і мистецтвознавці, колишні дисиденти з незламної когорти «шістдесятників», науковці, видавці, шанувальники таланту, від яких пролунало багато вдячних і зворушливих слів.   

Два роки тому у видавництві «Апріорі» побачив світ перший том дилогії, який став справжнім подарунком для поціновувачів якісної книги і історії. У цій праці через призму  документалістики зображено не тільки складний життєвий і творчий шлях видатної української художниці Софії Караффи-Корбут (1924 — 1996), а й подано повний “зріз” середовища “шістдесятників”, у якому автор обертався і творив. Будучи у 1962-65 роках науковим працівником Львівського державного музею українського мистецтва, він виступав у пресі як літературний критик і мистецтвознавець, а серед свідомих українців поширював самвидав.  Долі Богдана Миколайовича і Софії Петрівни переплелися — він скеровував її творчість у національно-патріотичному напрямі. Це якнайбільше розкрило талант художниці, яка творила у різних жанрах - від вітражу до книжкової графіки, але у зрілому віці саме у книжковій графіці сягнула вершин професійної майстерності і, наскільки це було можливо у часи тодішньої політичної “відлиги”, наблизилася до затвердження українського національно-патріотичного символу у мистецтві.

Роман-колаж відтворює й інтимний аспект цієї співпраці, якій мало бракувало до справжнього любовного роману. Художниця закохалася у мистецтвознавця, відтак адресувала йому десятки листів і записок. Богдан Миколайович, зумівши делікатно відхилити цю бурю почуттів, допомагав їй вибудовувати творчу біографію, влаштовувати виставки, розвиватися, знайомив із яскравими персоналіями національно-визвольного руху. Науковець зібрав величезний архів листів, записок, афіш, публікацій, робіт самої Караффи-Корбут. Деякі листи художниці окроплені її сльозами! Епістолярію і начерки художниці Богдан Миколайович зберігав навіть у мордовських таборах, де відбував покарання за “антирадянську діяльність”. Усе це документальне багатство зробило двотомник непересічним свідком історії.

“Творчість Софії Караффи-Корбут глибоко особистісна. Такого рівня митця ми ще чекаємо, - сказав на презентації Богдан Горинь. - Ми в боргу перед художницею, тому що досі не зуміли відкрити її ретроспективну виставку. Чому б нашим бізнесменам-меценатам не залишити пам’ять про себе, відкривши у Львові музей цієї геніальної художниці? Це була б неоцінена послуга для України”.

“Не так складно зробити ретроспективну виставку, - підтримав думку доктор мистецтвознавства Орест Голубець, - треба просто всім докластися. Музей — справа нашого майбутнього”. А український політик, меценат Степан Давимука нагадав, як із однодумцями послідовно втілював у життя проект публікації книг із ілюстраціями  Караффи-Корбут. “Такого пам’ятника, який створив для Караффи-Корбут Богдан Горинь, не має жоден художник світу, - сказав Степан Давимука. - Я також відчув борг перед художницею і за допомогою меценатів ми видали книги, де відображено практично весь її творчий спадок. Тоді ж, у 90-х, організували виставку художниці у Національному музеї у Львові. На порядку денному — видання ще одного унікального альбому її робіт”.