«Один із найбільших талантів, які мала «Україна»

Про цю видатну людину, почесного громадянина Львова, нині нагадує пам’ятна дошка на будинку №10 на вулиці Морозенка, де Карло Владиславович прожив багато років.  

Карло Мікльош (21.06.1915 — 31.05.2003) — легендарний львівський футболіст, організатор і творець перемог “Карпат”. Народився у Львові, навчався в Українській гімназії, закінчив Залізничний технікум за спеціальністю «фінансово-бухгалтерський облік». До війни працював у ревізійному союзі Української Кооперативи, а після війни став головним бухгалтером дистанції зв’язку Львівської залізниці (до 1968). Одночасно (1960-1968) був головою обласної федерації футболу, а з липня 1968 року запрошений на посаду начальника команди «Карпати». 

Мікльош разом зі старшим тренером команди Ернестом Юстом створили боєздатний колектив, який за три роки досяг значних спортивних успіхів: 1968 — перше місце в українській зоні другої групи класу А, 1969 — здобуття Кубка СРСР, 1970 — здобуття путівки до вищої ліги. Звільнений з посади у липні 1972 за «слабку політико-виховну» роботу. Працював бухгалтером Львівського відділення «Спортлото». 

Після відродження команди «Карпати» 1989 року був обраний президентом спортивного клубу «Карпати» (1990-1991). Мікльош був організатором турне команди до США, де «Карпати» провели п’ять матчів з командами української діаспори у Філадельфії, Чикаго, Клівленді та Детройті. 1991 року Мікльош став ініціатором та одним з організаторів святкування ювілею 80-річчя СТ «Україна». Свій життєвий девіз Мікльош формулював двома словами - «Праця і чесність».  

Футбольну кар’єру гравця команди спортового товариства «Україна» Карло розпочав ще гімназистом восени 1932-го. Мав псевдо «Кльош», бо гімназійне керівництво не дозволяло учням виступати на футбольному полі. У кольорах «України» провів усі роки до початку ІІ Світової війни (вересень 1939-го). Виступав на позиції півсереднього нападника, відзначався тонким розумінням гри, величезною працелюбністю, як писали журналісти, «двоївся і троївся на грищі», володів мистецтвом передачі та влучним ударом. Газета «Змаг» після одного з матчів 1937 року писала: «Теперішній Мікльош — один з найбільших талантів, які мала «Україна». Не бігає, не мучиться. Виринає як з-під землі у властивому місці, у слушний момент, щоб міг сильним рухом скерувати м’яч, куди слід. А крім того — наш малий геній уміє створити завжди таку акцію, якої не передбачають чужі тили». 

Спортивну кар’єру закінчував у команді «Спартак», яка стала однією з кращих в Україні і 1949 року брала участь у фінальній пульці за вихід до класу А. Продовжував брати активну участь у футбольному житті міста, судив матчі, став членом обласної федерації футболу. Усе своє довге життя провів у футболі, про який любив повторювати, що «футбол — то гра, смак якої, як скуштуєш, ніколи не забудеш».