«Один із найбільших талантів, які мала «Україна»

21 червня минуло сто років від дня народження легенди львівського футболу Карла Мікльоша.


Про цю видатну людину, почесного громадянина Львова, нині нагадує пам’ятна дошка на будинку №10 на вулиці Морозенка, де Карло Владиславович прожив багато років.  

Карло Мікльош (21.06.1915 — 31.05.2003) — легендарний львівський футболіст, організатор і творець перемог “Карпат”. Народився у Львові, навчався в Українській гімназії, закінчив Залізничний технікум за спеціальністю «фінансово-бухгалтерський облік». До війни працював у ревізійному союзі Української Кооперативи, а після війни став головним бухгалтером дистанції зв’язку Львівської залізниці (до 1968). Одночасно (1960-1968) був головою обласної федерації футболу, а з липня 1968 року запрошений на посаду начальника команди «Карпати». 

Мікльош разом зі старшим тренером команди Ернестом Юстом створили боєздатний колектив, який за три роки досяг значних спортивних успіхів: 1968 — перше місце в українській зоні другої групи класу А, 1969 — здобуття Кубка СРСР, 1970 — здобуття путівки до вищої ліги. Звільнений з посади у липні 1972 за «слабку політико-виховну» роботу. Працював бухгалтером Львівського відділення «Спортлото». 

Після відродження команди «Карпати» 1989 року був обраний президентом спортивного клубу «Карпати» (1990-1991). Мікльош був організатором турне команди до США, де «Карпати» провели п’ять матчів з командами української діаспори у Філадельфії, Чикаго, Клівленді та Детройті. 1991 року Мікльош став ініціатором та одним з організаторів святкування ювілею 80-річчя СТ «Україна». Свій життєвий девіз Мікльош формулював двома словами - «Праця і чесність».  

Футбольну кар’єру гравця команди спортового товариства «Україна» Карло розпочав ще гімназистом восени 1932-го. Мав псевдо «Кльош», бо гімназійне керівництво не дозволяло учням виступати на футбольному полі. У кольорах «України» провів усі роки до початку ІІ Світової війни (вересень 1939-го). Виступав на позиції півсереднього нападника, відзначався тонким розумінням гри, величезною працелюбністю, як писали журналісти, «двоївся і троївся на грищі», володів мистецтвом передачі та влучним ударом. Газета «Змаг» після одного з матчів 1937 року писала: «Теперішній Мікльош — один з найбільших талантів, які мала «Україна». Не бігає, не мучиться. Виринає як з-під землі у властивому місці, у слушний момент, щоб міг сильним рухом скерувати м’яч, куди слід. А крім того — наш малий геній уміє створити завжди таку акцію, якої не передбачають чужі тили». 

Спортивну кар’єру закінчував у команді «Спартак», яка стала однією з кращих в Україні і 1949 року брала участь у фінальній пульці за вихід до класу А. Продовжував брати активну участь у футбольному житті міста, судив матчі, став членом обласної федерації футболу. Усе своє довге життя провів у футболі, про який любив повторювати, що «футбол — то гра, смак якої, як скуштуєш, ніколи не забудеш».