Степан Бандера хотів бути символом руху, а не «іконою за склом»

Згідно з останніми дослідженнями Google, протягом 2014 року пошуковий запит Степан Бандера “обігнав” усіх революціонерів у світі. Степан Бандера стає таким собі брендом, як свого часу Че Гевара. Про Бандеру-ікону, галицький економічний націоналізм та імперську “валюту” — у розмові з кандидатом історичних наук, президентом фонду “Літопис УПА”, науковим співробітником Інституту українознавства імені Крип’якевича НАН України Миколою Посівничем (на фото).

“Степан Бандера говорив, що не хоче бути репрезентантом за склом, — пояснив Микола Посівнич. — Не потрібно його наче ікону ставити і “протирати” раз на рік — 1 січня. Бандера казав: “Найбільший виклик у моєму житті бути символом руху. Взірцем бути найтяжче”. Така відповідальність лягла важким тягарем на нього та його родину”.

«Себе постійно гартував»

У системі виховання ОУН було неписане правило — сотвори себе сам, — розповідає історик. Чому саме Степан Бандера, а не хтось інший став символом? Адже з покоління 1905-13-х років вийшла маса потужних діячів — Роман Шухевич, Ярослав Стецько, Дмитро Грицай, Дмитро Маївський...

Народився Бандера 1 січня. 5-го його хрестили і назвали на честь первомученика Стефана. Можливо, це і визначило його подальшу долю.

Хлопчину, по суті, виховував дідусь — отець Ґлодзінський (батько-священик був заклопотаний релігійними і суспільними проблемами). Дідусь розвивав у юнаку ті таланти, які були притаманні йому і в дорослому житті, до прикладу, гумор. Відрізнявся Степан феноменальною пам’яттю. Співав у церковному хорі, знав напам’ять “Кобзар” Шевченка.

Степан (як і усі представники родини) був жвавий, невисокого зросту (159 сантиметрів), непосидющий. Однак від народження був дуже хворобливим — мав у суглобах водянисті пухирці, ходити йому було важко. Йому потрібно було постійно загартовуватися. Ця воля долати труднощі і посприяла тому, що став лідером у своєму середовищі.

Був пластуном, витримував важкі походи. Любив біг, стрибки. Був ліворуким. Незважаючи на малий зріст, добре грав у баскетбол, був талановитим розігрувачем. Любив займатися боксом, вільною боротьбою, добре їздив на лижах. Умів грати у симулянтку — гру, коли одночасно потрібно було грати у шахи з п’ятьма-шістьома супротивниками.

Бабця Степана Розалія привчила його до простої сільської роботи і ощадливості. З дитинства, знаючи добре математику, давав приватні уроки, і тим заробляв якусь копійчину.

У домі Бандери часто збиралися найвизначніші діячі Галичини, депутати Віденського та Галицького сеймів. У родини була велика бібліотека. З п’яти років Степан Бандера починає читати, самостійно навчатися.

Батько Степана Бандери — Андрій Бандера — був священиком, відомим громадським діячем, депутатом. Був делегатом під час об’єднання ЗУНР та УНР... Між поколінням батька та сина велися жваві дискусії. Степан розумів, що держава, органи, армія — були, а боротьба за самостійність програна. Чому ж її виграли Польща, Чехословаччина, країни Балтії? А велика Україна не змогла дати собі ради? Молоді люди марили самостійною державою. Вони кинули батькам своєрідний виклик: створять державу і, що найголовніше, втримають її.

Родина Бандери у рідному селі Старий Угринів, що поблизу Калуша, підтримувала товариство “Просвіта”, аматорські гуртки, хори. Степан Бандера гарно співав, грав на фортепіано, гітарі, писав коломийки, колядував. Водночас у школі вчився погано, бо польські професори у Стрийській гімназії скептично ставилися до нього. Робили так, що не зміг скласти екзамен з польської мови.

Економічний націоналізм

У Галичині був націоналізм не лише політичний — “Україна для українців”, а економічний — “Свій до свого по своє”, “Українські гроші в українські руки”, “Купуй українське!”. До прикладу, Роман Шухевич мав власну рекламну фірму, генерал Грицай — будівельну компанію. Створювали робочі місця, наймали українців. Кожен вносив свою лепту в українську справу.

Степан Бандера мав добрі ораторські здібності — вмів говорити так, що молодь його слухала. Бандера вважав, що нема поганої молоді, є погані виховники. Власним прикладом показував, що не варто пити, курити, треба спортом займатися...

Степан Бандера діяв за допомогою тактики малої справи, відбудови держави від найменшого села. Їздив по околишніх селищах і не провадив пафосних розмов, на кшталт, які ми, націоналісти, борці за волю України, а розказував, як правильно садити дерева, як обробляти ґрунт, які добрива брати. Навчав, як організувати пожежне товариство, хор, танці... Завдяки таким банальним речам 20-річний Степан знаходив спільну мову з людьми. Створювали так звані позички — каси взаємодопомоги, щоб люди не йшли в банк позичати гроші. Позичали один одному, а проценти йшли на розвиток української справи. Це був економічний націоналізм, який давав результати.

Бандера підтримував культ могили. Вважав, що нація відроджується там, де вони є. Масово насипали символічні могили — це була така собі алегорія, що герої не вмирають.

Феномен Бандери початку 30-х років полягає у тому, що був талановитим менеджером, я б навіть сказав — піарником. Умів організувати людей і дати ту роботу, яку вони могли виконати. Системно “розставляв” людей.

Універсальний солдат

У чому була сила українського націоналіста? Була проведена феноменальна психологічна та ідеологічна підготовка. Фактично було створено універсального солдата. Не чекаючи наказу згори, як автономні одиниці, уміли організовувати й творити.

Коли у 1935-36-му роках відбулися Варшавські та Львівські процеси, Степан Бандера, як талановитий менеджер, зумів донести власні ідеї чи не до кожного села. Внаслідок цього ОУН збільшилася із трьохсот студентів-інтелектуалів у 1929 році до понад двадцятитисячної армії у 1940 році.

Коли він двічі сидів у тюрмі, організація, не маючи лідера, працювала і давала результати. Не важливо, хто очолює, хто керує, головне, що організм системно працює. Люди гинули, вмирали, їх закатовували, а система продовжувала працювати.

Бандера розумів, що є багато талановитих осіб: військові командири Шухевич, Грицай, Гасин; пропагандисти: Стецько, Старух; організатори: Кук, Кравчук та інші. Довіряв молоді, давав їй дорогу. Не боявся конкуренції.

…Одинадцятирічного Степана, учня другого класу гімназії, заарештували польські поліцейські за те, що мав у зошиті намальовані тризуби. Хлопця забрали у відділок і там побили. Коли ж Степан розповідав дідові про ті події, казав: “Ото несправедливість, що не міг тим двом горилам здачі дати”.

Кажуть, що Бандера був нацистським прислужником. Неправда. Він бачив, що Німеччина хоче використати Україну для власних цілей. 2 липня 1941 року його арештували і відправили до берлінської тюрми. Головним його завданням було не зрадити і не здатися. І це в той час, коли його батька знищили у тюрмі НКВС у Києві, у концтаборі Аушвіц були вбиті два брати, брата дружини закатувала Армія Крайова. А сестри — Оксана, Марта і Володимира — вікували у радянських таборах.

За чотири роки ув’язнення Степан Бандера не зрадив власних переконань. Жив у суворих умовах. Це не був “пансіон благородних дівиць”, як про те любить писати російська преса. Провіднику ОУН було тяжко не так у фізичному плані, як у психологічному.

Бандера розумів, що потрібно передати естафету наступним поколінням. А щоб це зробити, потрібно було боротися з тогочасною радянською пропагандою. І їм це вдалося. Покоління бандерівців передало естафету боротьби за незалежність дисидентам.

Чому у Західній Україні набагато більше пам’ятають про Голодомор, аніж, до недавнього часу, у Східній? Виникало враження, що він був саме на Заході. Степан Бандера бачачи геноцид 1933 року, піднімав усюди тему Голодомору. Розумів, що можна перемогти зі зброєю у руках, однак програти в інформаційному плані.

«Найбільша валюта — кров»

— Для чого радянській владі було вбивати Бандеру, коли у другій половині 50-х років підпільний рух в Україні фактично згорнув свою діяльність?

— Знаємо, що “Москва сльозам не вірить”, але забуваємо про другу частину вислову, якої “не вводять в обіг” — “Москва прагне крові”. Її імперська суть така. Це жертвоприношення на імперський вівтар. Своєрідний ритуальний підхід до справи.

— Але так закріпився культ Бандери?

— Міф Степана Бандери у свідомості українців створено ще у середині 30-х років. Хоча радянська влада ім’я Бандери і його родини дискредитувала, обвинувачувала в антисемітизмі, очорнювала, — не змогла переламати уяву мільйонів... Про поганих людей та події ніхто пісень не складає.

Розглядали варіанти вбивства Бандери поляком з Волині, який начебто мав помститися за 1943 рік (Волинська різня. — Авт.).

У 1941 році, коли убили Лева Ребета, хотіли спихнути це на Бандеру, щоб потім прихильники Ребета його ліквідували. Коли убили Бандеру, кидали тінь на мельниківців...

— Нещодавно мала розмову з головним редактором польської газети Gazeta Wyborcza Адамом Міхніком. Дискутували щодо понять “Бандера” та “антисемітизм”... Чи виправдані стосовно Бандери такі звинувачення?

— Радянська пропаганда Степану Бандері і ОУН приписувала різні злочини...

Євреї не претендували на власну державність на території України і не були небезпечними. Дії поодиноких членів ОУН не потрібно пов’язувати з цілою організацією. Противниками націоналістів були поляки і росіяни, згодом німці. Тому найчастіше представники цих країн і звинувачують бандерівців у антисемітизмі, при цьому забуваючи про власний.

— Бандеру звинувачують у розколі ОУН. З чим це пов’язано?

— З початку 1930-х років виокремлюються дві тенденції розвитку цієї організації: еміграційно-політична і краєво-бойова. Відчуваючи тиск молоді із Західної України, полковник Андрій Мельник у жовтні 1939 року звернувся до звільнених з тюрем членів ОУН з листом, у якому акцентував на їхній особливій місії у спільній справі. Очевидно, справдилися передбачення Євгена Коновальця, який писав: “На Західних землях той рух виявляв більше радикальні тенденції, ніж це декому з нас бажане. Не виключено, що в недалекому часі опинимося супроти того руху у ролі батьків, без вирішального впливу на його дальший розвій”. Позицію Бандери підтримала більшість членів у Західній Україні, і саме під його іменем ідентифікували весь визвольний рух.

— Поза межами Західної України, постать Степана Бандери об’єднує чи розколює суспільство?

— У 2012 році ще можна було так говорити. Тепер все змінилося — усіх борців за незалежність в українсько-російській війні називають бандерівцями, у тому числі російськомовних, і людей, які взагалі не знають, хто такий Бандера.

Негативна реакція щодо Бандери, ОУН і УПА найбільша у тих регіонах, де вони ніколи не діяли, але в яких активно попрацювала радянська пропаганда...

Бандеризація України, зокрема й у розумінні кремлівського режиму на чолі з Путіним, полягає у тому, щоб діяти і думати в інтересах України.

А тим часом...

«Творці фільму застосували комсомольський підхід...»

Канал “1+1” 25 грудня показав прем’єру художньо-документальної стрічки виробництва каналу “Секрети Бандери”. У тригодинному фільмі автори намагалися розкрити таємниці життя українського політичного діяча, однієї з найяскравіших постатей націоналістичного руху

ХХ століття Степана Бандери. Чи вдалося це їм? Про це запитали пана Посівнича. “Журналісти подали фільм, спираючись на документи КДБ, — пояснив історик. — Але скептично до цих матеріалів не поставилися. Творці стрічки застосували комсомольський підхід... Крізь призму фільму глядач побачить не Бандеру, головною метою якого було визволення України, а такого собі фанатично амбітного чоловіка, який власні бажання ставить вище будь-чого”.

Фото Мирона МАСЛЮКА та з архіву Миколи ПОСІВНИЧА.

Відео цієї розмови дивіться на сайті “Високого Замку”