Львівським шахам – 120 років!

20 липня 1924 року була створена Міжнародна федерація шахів (ФІДЕ), і вже декілька років увесь шаховий світ відзначає у цей день свято древньої гри, якою захоплюються мільйони людей на планеті.

Львів не міг бути осторонь інтелектуальної гри. Місто належить до шахових центрів України, де постійно проходять змагання різного рівня та різних вікових категорій — від наймолодших прихильників захоплюючої гри до сивочолих ветеранів, відбуваються серйозні турніри за участю знаних гросмейстерів. А як починалося дійство, популярне й донині для аматорів на паркових лавках?

Починали в кав’ярнях

Як повідомляла віденська газета Wiener Schachzeitung, в середині ХІХ ст. шахи у Львові були надзвичайно популярні. Часто столики у кав’ярнях займали шахісти, за партіями яких спостерігало чимало глядачів. За ініціативи професора Лаврівського та декількох студентів Львівського університету гра поширилася у студентському середовищі, звідки вийшло чимало майстрів, які виступали у міжнародних турнірах в Європі.

Перший на теренах Галичини шаховий клуб заснували 25 листопада 1894 року, місцем організаційного зібрання став «Гранд-готель». Львівский шаховий клуб (ЛШК) налічував 45 членів, які обрали головою клубу графа Михайла Мйончинського.

Клуб одразу ж організував перший чемпіонат міста за участю восьми кращих шахістів. Переможцем став Ігнаци Попєль (1863-1941), який багато років був одним з кращих шахістів міста і з успіхом грав на великих міжнародних турнірах в Європі.

Успішний міжвоєнний період

Перша світова війна перешкодила подальшому розвитку гри, і тільки у двадцяті роки шахи у Львові розквітли з новою силою. 1922 року відновив свою діяльність Львівський шаховий клуб, 1926 року створено Товариство українських шахістів (ТУШ), шаховий клуб «Гетьман» та інші клуби.

Почали виходити спеціалізовані видання: «Шаховий місячник», «Шахи», «Шахіст». Великий вплив на розвиток шахів у місті мали запрошення видатних гросмейстерів — чемпіона світу Олександра Альохіна, претендентів на світову шахову корону Акіби Рубінштейна, Рудольфа Шпільмана, Борислава Костіча, які зустрічалися з львівськими шахістами у сеансах одночасної гри. У ті роки шахова діяльність проходила за столиками кав’ярень, серед яких у різні роки найбільш популярними були «Американська» (на початку Січових Стрільців), «Авеню» на пл. Міцкевича (нині — ресторан «Спліт»), «Рома» (проспект Шевченка, 25), «Севілья» (Пекарська, 2), «Рітц» (нині — «Українські страви» на розі вулиць Костюшка і Січових Стрільців). Українці збиралися переважно у кав’ярні гостиниці «Народна» (нині — Львівська митниця). Найкращі львівські шахісти у складі збірної Польщі виступали у Всесвітніх шахових олімпіадах, здобуваючи нагороди: Генрик Фрідман — бронзу 1935 року, Ксавери Сулік — срібло 1939. Серед українських шахістів відзначалися Стефан Попель ( після ІІ Світової війни — триразовий чемпіон Парижа, переможець турнірів в США), Мирослав Турянський (10-й у чемпіонаті США 1953 року), Ярослав Шевчик (гравець збірної Австралії у 50-ті роки), Михайло Романишин (батько гросмейстера Олега Романишина). Загинув у радянських таборах учасник чемпіонатів Польщі та СРСР Едвард Герстенфельд, перебрався в Палестину чемпіон міста, а в майбутньому багаторазовий учасник Всесвітніх шахових олімпіад у складі команди Ізраїлю Ісаак Шехтер (відомий пізніше як Алоні).

Народження гросмейстерів

Після ІІ Світової війни радянська влада взяла курс на масовий розвиток шахів. У п’ятдесяті роки виросло декілька майстрів і кандидатів у майстри спорту — Богдан Воробець, Борис Каталимов, Рафаїл Горенштейн, Вадим Голембо, Борис Коган.

Першим гросмейстером у Львові в 1962 році став Леонід Штейн (1934 — 1973), триразовий чемпіон СРСР, неодноразовий учасник претендентських турнірів. У 60-ті роки плідно працював з дітьми Віктор Карт, з-під крила якого згодом вилетіла ціла плеяда майбутніх гросмейстерів — Марта Літинська (Шуль) стала чемпіонкою СРСР 1972 і багато років брала участь у змаганнях претендентів за світову корону, Олег Романишин став чемпіоном Європи серед юніорів і переміг у Кубку СРСР, переможець командних першостей світу серед молоді (як і О. Бєлявський, Й. Дорфман, А. Михальчишин), триразовий чемпіон Європи, призер Всесвітніх шахових олімпіад (1978, 1996, 1998, 2000), чемпіон світу у складі команди України (2001), Олександр Бєлявський 1973 року став чемпіоном світу серед тих, кому до 20 років, кількаразовим чемпіоном СРСР, переможцем Всесвітніх шахових олімпіад, командного чемпіонату світу (1985), Адріан Михальчишин — переможець Всесоюзного турніру молодих майстрів (1977), ряду міжнародних турнірів.

Alma Mater львівських шахістів

У 70-ті роки минулого століття у Львівському державному університеті фізичної культури відкрилася шахова спеціалізація.

Випускником спеціалізації є «Шаховий Гетьман» України Василь Іванчук, один з найсильніших шахістів світу останніх двадцяти років, лідер збірної України, з якою перемагав і на командному чемпіонаті світу, і Всесвітніх шахових олімпіадах, чемпіон Європи (2004) та багатьох міжнародних турнірів. Одними з кращих у світі є стриянки, сестри Аня і Марічка Музичук.

Володимир Грабінський став видатним тренером, який виховав 9 міжнародних гросмейстерів, з яких Андрій Волокітін і Юрій Криворучко ставали чемпіонами України, призерами чемпіонатів світу серед молоді, учасниками розіграшів Кубка світу, як і Ярослав Жеребух та Мартин Кравців. Переможцями міжнародних турнірів різного рівня ставали Михайло Олексієнко та брати Вовки — Юрій і Андрій.

На жаль, з різних причин Львів втратив не одного гросмейстера і знаного тренера. Нині працюють за кордоном Олександр Бєлявський, Адріан Михальчишин (обидва — Словенія), Віталій Голод і Олександр Хузман (Ізраїль), Катерина Боруля, Зоя Лельчук (Шлейнінг), Аркадій Ротштейн, Фелікс Левін (усі — Німеччина), Михайло Гуревич (Туреччина), Андрій Максименко (Польща), Йосиф Дорфман (Франція), Ірина Чолушкіна (Сербія) та інші. Олександр Сулипа нині головний тренер чоловічої збірної України, тренерами збірних команд за рубежем постійно працюють інші шахісти. Нині до Львова переїхав один з провідних гросмейстерів України Олександр Арещенко, який разом з дружиною, теж гросмейстером, Катею Мацейко, покинув неспокійний Луганськ.