Крим, Рим і руїни цивілізацій

Ігор Тимоць
- 07.04.2014, 23:03
- 1 598

Кульмінацією святкування 300-річчя Переяславської ради в СРСР у 1954-му стала передача Криму від Росії до України. 19 лютого 1954 року Кремль, враховуючи спільність економіки і територій Криму і України, ухвалив наказ «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР». Передача не була одностороння. За Крим Київ віддав Москві землі, які межували з Курською, Смоленською, Білгородською і Воронезькою областями. Там жили 1,2 млн. українців. 26 квітня 1954 року СРСР прийняв закон «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР».

Приїхали греки, привезли оливки...

Першими відомими жителями Криму були кімерійці, які осіли на півострові у XII ст. до н. е. Це були скотарські племена іранського походження. У середині VII ст. до н. е. кімерійців витіснили аж до гір скіфи зі степової смуги України. В І тисячолітті до н.е. у гірському Криму мешкало також кавказьке плем’я таврів. Від них походить давня назва Криму — Таврія. До кінця III ст. до н. е. держава скіфів в Криму значно зменшилася під натиском сарматів. Держава скіфів в Криму існувала до III ст. н. е. Її знищили готи, які прийшли зі Скандинавії. Кримські готи у степах Криму затрималися ненадовго. Під могутнім натиском гунів (ті, що жахали потім Римську імперію) у IV ст. н. е. готи пішли в гори, де змішалися зі скіфами, а їх маленька держава Феодоро з неприступним містом-фортецею Мангуп-Кале проіснувала аж до XV ст.

У V ст. до н. е., коли в степах Криму ґаздували скіфи, на узбережжі заснували свої торгові міста вихідці з Еллади. Колоністи з Мілету і Гераклеї звели Боспор (Керч), Кафу (Феодосія), Херсонес (Севастополь). У Криму виникли дві самостійні грецькі держави. Одна — демократична рабовласницька республіка зі столицею в Херсонесі (західне узбережжя). Інша автократична — Боспорське царство зі столицею Пантікапеєм («шлях риби»). Греки привезли своє мистецтво будувати кораблі, вирощувати виноград і оливки, зводити прекрасні храми, театри, стадіони... У Криму виникають сотні грецьких поселень — полісів.

Після падіння Римської імперії у VI ст. Крим потрапляє до сфери впливу Візантії. Візантійський імператор Юстиніан, прагнучи захистити свої володіння на узбережжі Криму від степових кочівників, перетворює Херсонес на могутню фортецю. На південному березі Криму він будує нові фортеці Алусту (Алушта) і Горзувіти (Гурзуф). На підступах до Херсонеса через гори зводить фортеці: Сюрень, Ески-Кермен, Інкерман, Чуфут-Кале...

На початку IX ст., після виникнення Київської Русі, київські князі здійснюють походи на Крим. Проте князі, направляючи сили на об’єднання слов’янських земель і боротьбу з кочівниками, поступово втратили позиції у Таврії. У XII ст. велика частина півострова стала половецькою, або кипчаківською.

Буткали — змішаний народ

Вперше монголи потрапили в Крим 1223-го. Становище підкорених народів півострова було важким. Орда обклала їх важкою даниною, ясаком, і вивозила рабів. Після розпаду Орди залишки монголів Криму асимілювалися і потрапили під вплив тюркської мови і культури. Із суміші таврів, скіфів, сарматів, аланів, греків, готів, римлян, хозар, печенігів, італійців, монголів і турків виник новий народ — кримські татари.

У XV ст. Крим потрапив під вплив турків-османів, які разом з татарами Криму поступово переходять від кочових форм господарства до осідлого землеробства. Головними заняттями татар були садівництво, виноградарство, тютюнництво. У степових районах Криму у них було розвинене розведення овець і коней.

У XV ст. між українськими землями Литовського князівства і Кримом виникає широка степова смуга, що заселялася українцями і татарами, які не бажали визнавати жодної влади. У 1492-го з’являються відомості про перших козаків-християн. До козаків перейшли тюркські слова: осавул, булава, бунчук, барабан, сурма, табір, майдан тощо. Турки називали запорожців буткалами — змішаним народом. А між Кримом і Запоріжжям виникли економічні зв’язки. Запорожці купували в Криму сіль для споживання і експорту до Московії і Речі Посполитої. Кримські хани дозволяли козакам рибалити у чорноморських лиманах і на берегах Азовського моря. Своєю чергою, запорожці давали татарам можливість пасти худобу в степах. Крім перманентних воєн, козаки і татари добровільно надавали взаємну допомогу один одному під час стихійних лих, ставали союзниками.

У середині XVII ст. через соціальне і національно-духовне гноблення українців загострилася ситуація в Речі Посполитій. Водночас напружені відносини між Варшавою і Бахчисараєм сприяли тому, що гетьман Богдан Хмельницький легко порозумівся з кримським ханом Іслам-Гіреєм ІІІ, який відправив на допомогу козакам 4 тис. кінноти на чолі з Тугай-беєм. Результат союзу — протягом 1648-го козацько-татарське військо здобуло перемоги над поляками у битвах під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями. Союз гетьмана з ханом був коротким. Порта, в якої татарський хан був васалом, не хотіла бачити на сході Європи ще одну християнську державу з виходом до Причорномор’я. Тому союз хана з гетьманом татари розірвали, що призвело до трагедії під Берестечком. Гетьмани Іван Виговський, Петро Дорошенко та Пилип Орлик теж намагалися зміцнити становище Козаччини за допомогою Криму.

Від Росії кримські татари тікали до Туреччини

1768-го Крим стає ареною війни між Російською і Османською імперіями. Наслідком війни став мир, за яким Кримське ханство отримало незалежність на кілька років від Османської імперії. 1787-го Стамбул висунув Москві ультиматум, вимагаючи повернення Криму. Ультиматум Москва відкинула, і Стамбул оголосив війну Росії. 1791-го російські війська завдали турецькій армії поразки. За новим миром Росії відійшли землі між Південним Бугом і Дністром, а також підтверджено приєднання Криму. Після приєднання півострова до Росії він став великим портом для міжнародної торгівлі та місцем відпочинку російської знаті. Там звели нові міста — Сімферополь і Севастополь. Протягом ХІХ століття через утиски та гоніння Москви триває міграція татар в Османську імперію. Зараз у Туреччині живе кілька мільйонів кримських татар.

У 1853—1856 роках Крим стає ареною війни між Росією та союзними військами Туреччини, Англії, Франції і Сардинії. Попри поразку Росії у цій війні, територія півострова залишалася за Росією, якій проте заборонили тримати флот на Чорному морі. Але вже 1872-го цю заборону скасували.

У 1917-му, з розвалом Російської імперії, у Криму виникла Кримська Народна Республіка — перша у світі мусульманська республіка. Проте вже протягом січня 1918-го більшовики захопили півострів. У 1918-му війська УНР з німцями і татарськими добровольцями відбили Крим у червоних. Але, за умовами Брестського миру, УНР віддала Крим червоним. Крим мав статус автономної республіки у складі РСФРР до 1945-го. Тоді в Криму відбувався політичний терор і духовні утиски кримських татар. У 1928-му спалили усі давні рукописи татар. Цьому передувала нав’язана Москвою реформа правопису татарської мови — перехід з арабської на латиницю, а згодом на кирилицю. Дії Москви були спрямовані на русифікацію татар.

Крим став «партійним заповідником» — там відпочивали генсеки і міністри СРСР, проводилися важливі політичні міжнародні зустрічі. Одна з найбільш важливих — Ялтинська конференція 1945 року, на якій лідери СРСР, США та Великої Британії ухвалили рішення про подальше ведення війни проти нацистської Німеччини й повоєнний уклад світу.

У 1941-му Крим опинився під владою нацистів, а 18 травня 1944 року з відвойованого у нацистів Криму за наказом Сталіна депортували весь кримсько-татарський народ. У злочині задіяли 32 тис. енкаведистів. Депортували 200 тис. татар в Узбекистан та Центральну Азію. До половини із них — загинули. Постраждали також представники інших націй, зокрема греки, болгари, німці. У 1945-му автономію Криму скасували, і до 1954 року існувала Кримська область у складі Росії.

«Мы вытоптали мусульманский рай...»

...Наносы рек на сажень глубины

Насыщены камнями, черепками,

Могильниками, пеплом, костяками.

В одно русло дождями сметены

И грубые обжиги неолита,

И скорлупа милетских тонких ваз,

И позвонки каких-то пришлых рас,

Чей облик стерт, а имя позабыто.

Сарматский меч и скифская стрела,

Ольвийский герб, слезница из стекла,

Татарский глёт зеленовато-бусый