Передплата 2024 «Добрий господар»

«Перець» сприяв успіхам київського «Динамо»

“Перець” 1966-1970 років, час правління Л. Брежнєва і М. Косигіна. До краю погіршилися відносини між Радянським Союзом і Китаєм — на Далекому Сході дійшло до стрілянини на острові Даманському. В Китаї тоді проводили “культурну революцію”. “Перець” цих подій не критикував і не коментував...

Під ПЕРЧАНСЬКОЮ критикою постійно перебували п’яниці, бюрократи, ледарі, дармоїди та авральники — про них карикатури і гуморески в кожному номері. В радянському суспільстві тоді велике значення мали товариські суди, групи народного контро-лю. Це позитивні, так би мовити, народні інституції. Негативом були так звані трійки, коли часто зовсім не знайомі між собою чоловіки складалися на пляшку горілки “на трьох” і розпивали де заманеться. Ця “самодіяльність” була масовою.

В той час високих спортивних успіхів на всесоюзній першості з футболу досягали київські динамівці — виборювали чемпіонство три роки поспіль. Перчанські гумористи були завзятими вболівальниками київського “Динамо”. Перед новим 1967 роком надрукували телеграму київським футболістам: “Кубки підіймаємо і в новому році бажаємо: щоб знову світило нам злато медалей і кубки дзвеніли (звичайно з кришталю)!”.

Гортаючи сторінки “Перця” 1967 року, натрапив на пісню про київське “Динамо”, яка тоді в Україні (і не тільки) була популярною. Співалося на мотив “Черемшини”.

...Минуло чимало часу... Київське “Динамо” зараз не те. Як вболівальник не зміг змиритися, щоб ця пісня “спочивала” в архівах. Тож переписав її з “Перця” для молодого покоління українських вболівальників.

Гучно диктор крикнув, мов у лісі,

Київ виграє у Кутаїсі,

Наш Медвідь жене м’яча по краю,

Бишовець з Хмельницьким нападають.

Приспів:

Всюди гарно виграють кияни,

Не страшні їм форфарди-тарани,

Сабо із Мунтяном

Бібу з Паркуяном

Ждуть медалі, ждуть.

Як Турянчик в нападі зіграє,

Так “Торпедо” з Києва втікає,

Біба розпечатав їм ворота

І відбив від золота охоту.

Йдуть вони собі до п’єдесталу,

ЦСКА від Києва відстало,

А “Спартак” в турнірі загубився,

Десь біля краєчку опинився.

Ось як хлопці — «динамівці» грають,

В Кубок вони золото вкладають,

Ще прийдуть часи, коли й богиню

Заховають в українську скриню.

Тоді вболівальники не на жарт уявляли збірну СРСР з футболу так: Мунтян, Паркуян, восьмеро киян і один Банішевський (нападник з “Нефтчи” Баку). В “Перці” завжди був і є розділ “Страшне перо не в гусака”, в якому друкують кумедні зразки “народної творчості”: “Смерть громадян, не завірена довідкою лікаря, вважається недійсною” (з оголошення в сільраді).

“Прошу правління колгоспу добавити мені оплату за знесену сотню яєць. Прошу учитать мій труд” (із заяви колгоспника).

“Свинар Карпо міг би давати більший опорос, та не хоче мати лишньої мороки” (з виступу тваринника на зборах).

“Потрібно дві жінки для закваски і засолки” (з оголошення).

“Товариші відпочивальники! Товари в купальних костюмах не відпускаються” (з оголошення біля пляжу).

“Товариський суд ришає: обвинувачений назвав голову товариського суду “останній хам, свиня” оскарженню не підлягає. Штраф 15 крб.” (з рішення товариського суду).

В ті роки “Перець” редагував Ф. Маківчук, редколегія: М. Білкун, К. Заруба, В. Зелінський, О. Михалевич, С. Олійник.

Виходив журнал двічі на місяць, ціна номера 10 копійок, тобто передплата “Перця” коштувала 2 карбованці 40 копійок на рік.

Кілька сатиричних і гумористичних мініатюр 1966-1970 років

Карикатура В. Григор’єва: чоловіки пхають свої машини, які не заводяться, — один “Волгу”, другий “Запорожець”. Той, що штовхає “Волгу!:

— А все ж таки у мікролітражки є свої переваги...

“Чайна” (насправді там тоді торгували горілкою на розлив). У робочий час серед білого дня звідти лунають: “Посіяла огірочки...”, “Сіяв мужик просо, жінка каже: мак”. Перехожі:

— Так, посівна у них в розпалі!

Пояснив

Йдучи з батьком у дитсадок, чотирирічний Сашко запитав:

— Тату, а чому вчора з димаря хлібопекарні йшов чорний дим, а сьогодні білий?

— Це тому, що вчора випікали чорний хліб, а сьогодні печуть білий, — відповів всезнаючий тато.

Карикатура А. Арутюнянца

Школярі — письменнику:

— Гаряче дякуємо вам за вашу творчість. Ваші книги допомогли нам здобути першість у зборі макулатури.

У школі

Вчитель:

— Коли одна гуска коштує один карбованець, то скільки будуть коштувати 10 гусей?

Ілько підносить руку і запитує:

— Прошу сказати, де є такі дешеві гуси?

Карикатура І. Алексадровича

Батько — синові:

— Ех, ти! Закінчив політехнічний, а самогонного апарата скласти не можеш!

Карикатура А. Василенка

Дорослий син з жінкою й дітьми, приїхавши до своєї мами:

— Як, мамко, здоров’ячко вашої корівки? Чи несуться курочки? Чи добре вродило в садочку?

Ну, та й ваше здоров’ячко як там?

Карикатура А. Арутюнянца

Батьки незаміжньої доньки її хлопцеві:

— Заходьте, Женю, час-тіше. Перед вашим при-ходом донька дуже гарно квартиру прибирає.

І коротко:

— Людина — найрозумніше створіння у світі, тому має привілей робити найбільші дурниці.

— Гідність спить у кожній людині, але не в кожного прокидається.

— Казав на дружину «моя половинка...», бо заробляв удвічі менше за неї.

— Роботяга:

— Страшенно люблю труд! Повірте, можу цілий день милуватися, як люди працюють!

— На демонстрації з плакатами:

«Лікеро-горілчаний завод — план виконано на 135%».

«Овочево-засолювальний комбінат — план виконано на 100%».

— Ей, закуска, не відставай!

— Привезли дрова в сільську школу:

— Ну, цього року в школі тепло буде: син голови в перший клас пішов.

— Пияки з червоними носами зібралися біля оголошення такого змісту: «Лікеро-горілчаному заводу терміново потрібні дегустатори...».

— Ти чув, як Ойстрах грав учора?

— За «Шахтаря», «Пахтакор»?

Сучасна сатира в «Перці» (2012 рік)

Малюнки В. Чмирьова

— А чого це дитячий спортмайданчик розбирають?

— Бо кандидат у депутати, який його побудував, на виборах пролетів...

Мобілкою...

— Любий, купи кілька тарілок, бо в нас уже жодної чистої не залишилося.

Малюнок А. Василенка.

Біля входу у Верховну Раду

Священики — оточенню:

— Вирішили ще раз освятити, бо дуже нечисте місце.

Малюнки А. Гайно

Бабуся збирає малого в школу. Онук:

— Та нащо в школу ходити? В Інтернеті ж можна про все дізнатись!

Якщо держава видала вам щось безплатно — перевірте свої кишені.

Лозунг в кабінеті начальника: «Покращення життя вже завтра!»

Начальник — відвідувачам:

— Приходьте завтра.

Український сир: куштував сам Онищенко.

Схожі новини