Дрогобицьку солеварню державного статусу позбавляють

На це відразу ж відреагували користувачі соцмереж. Більшість з них у новому наказі про роздержавлення вбачають чергову спробу прибрати до рук одне з найстаріших підприємств Європи. Свого часу, після того, як у листопаді 2019 року уряд уперше вніс Дрогобицьку солеварню до списку підприємств, які підлягають приватизації, дрогобицькі громадські активісти, піднявшись на захист однієї зі своїх найбільших пам’яток архітектури та історії, яким для міста Котермака є солеварня, відстояли свою перлину. Далося це нелегко. Щоб не допустити передачі підприємства до приватних рук, мобілізували зусилля не лише народних депутатів. Задля доброї справи добилися й підтримки Львівської обласної державної адміністрації та обласної ради. Спільними зусиллями солеварню відстояли. До приватизації справа не дійшла. Як тепер буде?

Знову, як і в 2019 році

Знову, як і в 2019 році, противники приватизації б’ють на сполох, нагадують про те, що слід всім знати. Перші письмові відомості про солеварню в місті Котермака ще в ХI столітті з’явились. Важко переоцінити історичну цінність як самого сьогоднішнього виробництва, так і цілого майнового комплексу солеварні. Достатньо сказати, що на території підприємства зареєстровано 9 пам’яток архітектури. Сіль тут, як і багато століть тому, видобувають методом випарювання. Вже одне це має велике значення: автентику збережено. Цікаво, що, попри сьогоднішнє складне економічне становище, хронічну нестачу коштів, які б могли використовуватись для розвитку виробництва, збереження архітектурних пам’яток та благоустрою території, солеварня не має боргів. За підсумками минулого року, як поінформували нас на підприємстві, із чистого прибутку до держбюджету сплачено 600 тис. грн.

Трагедія чи порятунок?

Що цікаво? Теперішній керівник підприємства Олег Петренко аж ніяк не вважає, що теперішня приватизація — це згубний шлях. Що зміна форми власності з державної на приватну призведе до руйнації, знищення підприємства як такого. Нагадав про обов’язкові «правила гри» для державного підприємства. Вони аж ніяк не сприяють розвитку та процвітанню. Згідно з теперішніми умовами господарювання, 80% чистого прибутку оподатковуються. Усілякі благодійні внески, як і будь-яка інша допомога, яка надходить до підприємства, так само беруться на «олівець» та оподатковуються за тим же самим принципом. І що ти зробиш, як рятуватимешся? Трагедії у новому наказі Фонду Держмайна України для підприємства, яке очолює, Олег Петренко не бачить. За його словами, може статись так, якщо, звісно ж, новим власником стане людина, яка добре орієнтується у сьогоднішніх потребах колективу солеварів та бачить шляхи його розвитку до такого рівня, коли можна буде отримувати немалий прибуток, що зміна форми власності з державної на приватну стане справжнім порятунком для сьогоднішнього автентичного виробництва. Не потрібно забувати й про такий «запобіжник» від хитрунів та інших спритників, як законодавчо закріплені умови господарювання. Новий власник не зможе дозволити собі все, що заманеться. Доведеться зважати на статус підприємства, забезпечити збереження його профілю. Свавілля, за його словами, не пройде.

І ще одне

Ніхто, як стверджує Олег Петренко, не забороняє, не чинить перешкод «переходу» підприємства до комунальної власності. Виглядає на те, що свої можливості для втручання у процес зміни форми власності солеварні мають, як це вже було у 2019 році, як Дрогобицька міська рада, так і львівська обласна влада. Як воно буде — покаже час.