«Устаткування безкоштовно перевозили поштові вагони, бо в кишенях — нуль готівки»

З початку широкомасштабного вторгнення рф Житомирщина прийняла лише 8 релокованих підприємств зі східних та південних теренів України. Це один з найгірших показників по Україні щодо релокації бізнесу. У Житомирській ОВА пояснюють такий провал тим, що регіон став транзитним — підприємці перевозили сюди тимчасово обладнання, а потім їхали працювати на захід України — Львівську, Закарпатську та Івано-Франківські області. Близько року у Звягелі (колишній Новоград-Волинський, історичну назву місту повернуто у листопаді 2022 року), що у Житомирській області працює релоковане підприємство з Харкова — «Віалком-Т», яке виготовляє сантехніку на український та закордонний ринок.

На релоковане підприємство завітала журналістка «ВЗ» в рамках престуру від Харківського пресклубу.

… Нашу групу зустрічає начальник виробництва «Віалком-Т» Артем Пустовалов та один із засновників підприємства Володимир Поволоцький. Ведуть у цех, щоб показати виробництво. Пану Артему вкрай складно спілкуватися українською мовою. Тож ініціативу щодо розповіді про життя-буття на новому місці перехоплює його колега та бізнесовий соратник пан Володимир. Попередив: «Мені зручніше спілкуватися російською, але тепер намагаюся комунікувати з усіма лише державною мовою, бо це на часі. Мені це подобається. У побуті теж спілкуюся лише українською».

Харківське підприємство, яке працює з 2009 році через широкомасштабне вторгнення рашистів, знайшло місце для роботи в промисловій зоні Звягеля. Колись тут був завод з виробництва комбайнів. Приміщення пустувало і було у вкрай занедбаному стані: без стелі, без підлоги… За оренду харківські бізнесмени платять 55 гривень за метр квадратний, площа приміщень — три тисячі метрів квадратних.

Зараз підприємство працює лише на частині площі, решту ще облаштовують. Податки харківські бізнесмени сплачують не у Звягелі, а в Харкові. В один голос кажуть, що вони з харківським корінням і сподіваються, що колись повернуться працювати у рідне місто.

«Коли росіяни почали масовано обстрілювати Харків і щоночі прилітало по десять ракет, які цілеспрямовано били по об'єктах промисловості, ми змушені були міркувати над болючою темою евакуації в безпечне місто, — відзначає Володимир Поволоцький. — У червні минулого року таки релокувалися. Обирали нове місце спершу у Рівненській області. Але зважили перевезення устаткування та логістику і згодом ухвалили рішення зупинитися у Звягелі Житомирської області. Через війну наші потужності у рази знизилося. У Харкові до війни у нас працювало 40−50 осіб, зараз 15−22 працівники. На роботу взяли місцевих мешканців. Харківських працівників у Звяглові є обмаль».

Запитую, як підприємці перевозили обладнання з Харкова. «Скористалися державною програмою релокації, — пояснив Володимир Поволоцький. — Обладнання перевозили поштовими вагонами, у цьому допомогла „Укрпошта“. Перевезли 5 фур, цього на першому етапі вистачило, щоб запустити виробництво. Шосту фуру з обладнанням привезли за власні кошти. Це справді була хороша допомога від держави. Бо у війну особисто я увійшов із декількома тисячами гривень на банківській картці, а в кишені - нуль готівки».

У Звягелі підприємці з Харкова, каже пан Володимир, пробують налагодити виробництво унітазної гофри неармованої (видувної). Це новий метод виробництва труб для зливного бачка унітаза. Зараз активно виготовляють кришки для унітазів та інші речі для «начинки» ванної кімнати. До війни оборот підприємства був на рівні 25−35 мільйонів гривень.

«Для нас важливо пережити цей рік. Сподіваюся, за рік вийдемо бодай на об'єм продажу з оборотом 10−15 мільйонів гривень. Але треба серйозно попрацювати. На ринки збуту війна не вплинула, ми постачали нашу продукцію переважно на український ринок, а також до Молдови та Вірменії, — продовжує розмову Володимир Поволоцький. — Торік планували їхати на спеціалізовану вставку до Мілану, але через війну не вийшло».