«Починаємо виробництво шкарпеток „з нуля“. Найголовніше, що у нас збереглося, — частина команди»

За інформацією управління інвестицій і проєктів Львівської міської ради, з 24 лютого 110 підприємств зі сходу, півдня та центру України звернулися до Львова щодо релокації бізнесу. За станом на початок листопада, у місті Лева працюють 26 релокованих підприємств, ще 24 — у процесі налагодження роботи та реєстрації документів.

Сфера релокованого бізнесу — виробництво чаю, прокат самокатів, виробництво медичного обладнання, металопрокат, виробництво борошняних та кондитерських виробів тощо. А нещодавно у Львові запрацювала відома в Україні панчішна фабрика із Рубіжного, що на Луганщині. До повномасштабного вторгнення рф на підприємстві у Рубіжному працювало 162 особи, до Львова переїхали 15 робітників. На фабриці шукають ще 12 працівників. Кажуть, зараз бракує фахівців в’язального цеху.

Частина працівників фабрики зараз мешкає у гуртожитку на вулиці Пулюя у Львові. Річну оренду за виробниче приміщення у Львові оплатив проєкт USAID «Економічна підтримка України». Довелося частково купувати обладнання та інші засоби для відновлення роботи. У Рубіжному працювало 98 в’язальних машин, у Львові зараз — 40. Виробництво фабрики вдалося відновити поки що на третину. Релоковане підприємство уже виконує замовлення, щоб ноги українців в осінньо-зимовий період завжди були в теплі. «Фішка» сезону — шкарпетки з написом «Русні п… да».

«Починаємо „з нуля“. Найголовніше, що у нас збереглося, — частина команди, яка зараз тут відновлює виробництво, — розповіла „ВЗ“ комерційна директорка Рубіжанської панчішної мануфактури Ольга Ушакова. — Обстріли Рубіжного почались із першого дня війни. Ми оперативно вирішили зупинити виробництво, щоб не наражати працівників на небезпеку. З того дня ми не були на виробництві. Думали, усе якось стихне, і ми зможемо забрати обладнання, вивезти його. Але, на жаль, нічого не забрали з Рубіжного. Вже у березні на виробництво були прильоти, влучання, пожежі… Другий поверх фабрики повністю зруйнували, а продукцію розграбували. Тепер працюємо у Львові, у виробничому приміщенні колишнього заводу легкої промисловості. З пошуком приміщення для роботи нам допомогла мерія. На початку жовтня ми отримали та почали встановлювати в’язальне обладнання».

Ольга Ушакова каже, на фабриці роблять шкарпетки для панів і панянок з Чехії та Нідерландів. «Але наші перші львівські шкарпетки вирішили в’язати для українців, — веде далі пані Ольга. — Ще до прибуття верстатів ми почали отримувати передзамовлення, найближчими днями почнемо в’язати нові патріотичні шкарпетки. У Рубіжному, окрім шкарпеток, ми виготовляли також колготки, одяг для фітнесу. У Львові наразі будемо працювати лише над шкарпетками, бо обладнання для інших речей ще не маємо».

Підприємство з нуля закупило не лише обладнання, а й сировину для шкарпеток. «Ще до війни ми замовили і проплатили три контейнери бавовни, — продовжує розмову Ольга Ушакова. — Бавовна мала ось-ось зайти в порт «Одеса». Нам дуже пощастило, бо щось сталося, вони затрималися в дорозі і не потрапили до Одеси. Отримали своє замовлення вже з порту Константи.