Андрій Худо: «Завдяки цій кризі молодь отримає життєвий досвід, який ми пережили у 90-ті»

Ось тільки чи після карантину все буде саме так, як було раніше? Багато підприємців бояться, що найгірше якраз попереду. Чи весь бізнес виживе, які наслідки матиме ця пандемія для підприємницького середовища і які висновки варто зробити усім нам — у розмові з одним із засновників холдингу «!Фест» Андрієм Худо.

— Ваш бізнес, який значною мірою орієнтований на сферу гостиннос­ті (це, зокрема, ресторани, кав’ярні, готелі), критично залежний від турис­тів. Відтак через карантин став чи не найбільш уразливим. Наскільки мо­рально і, звісно, матеріально були го­тові до такого форс-мажору. Чи мали достатній запас міцності?

— Ніхто, мабуть, не був готовий, але ми сприйняли ситуацію з усвідомленням, що треба адаптовуватися до нових реа­лій. Найбільше напружує те, що не зна­ємо, коли карантин завершиться. Спо­чатку ми готували план з врахуванням, що карантин триватиме до 3 квітня, по­тім був інший план, орієнтований на 24 квітня, тепер третій, який, звісно, зна­чно гірший, ніж попередні. Люди сидять вдома, без роботи, а в холдингу працю­вало 2,5 тисячі людей. Ми почали транс­формувати нашу систему і створювати нові робочі місця, куди працевлаштува­ли частину працівників. У деяких ресто­ранах і готелях відкрили продуктові ма­газини. Водночас запустили доставку їжі з ресторанів і продуктів з магазинів «Два кроки». Багато офіціантів та працівни­ків офісу задіяли до цієї роботи. У травні будемо бачити фактичне дно, тобто ро­зуміти, який маємо мінус, і тоді будува­ти подальшу стратегію. Сподіваюсь, 12 травня дозволять відкрити літні майдан­чики. Це дасть нові робочі місця, а голо­вне — це буде позитивний сигнал для лю­дей, для туристів, що місто оживає. Тут не йдеться про гроші, ресторани не бу­дуть заробляти, але працівники будуть мати зарплату, а туристи — стимул приї­хати до Львова.

— Якщо усю діяльність холдингу брати за сто відсотків, то сьогодні на скільки відсотків працюєте?

— «Видавництво Старого Лева» у квіт­ні зробило обороту більше, ніж планува­ли. Три-чотири роки тому вони почали онлайн продажі, і зараз це дало добрий результат. Ресторани, звісно, впали на 90 відсотків. «Авіація Галичини» зараз не продає одяг, але продає маски. Че­рез онлайн-продажі поставили новий рекорд. «Школа вільних і не байдужих» вчить дітей дистанційно, там бізнес-мо­дель збережена. Єдине, що у нас суттє­во виросло, це магазини «Два кроки». За час карантину ми відкрили чотири нові магазини.

— Як колектив сприйняв кризу? Скільки людей скоротили чи відпра­вили у відпустки?

— Звичайно, ніхто не є щасливим від ситуації, люди не задоволені, що не мо­жуть працювати. Ми попередили, що піс­ля закінчення канантину потрібен місяць для відновлення роботи. Але карантин тричі продовжували! Ми не звільняли лю­дей. Більшість відправили у відпустки за власний рахунок. Молодь роз’їхалася до батьків. Тих, хто залишився у Львові, за­лучаємо до нової роботи. У такий спосіб створили 500 нових робочих місць.

— Чи вдалося домовитися з орен­дарями про несплату оренди чи від­термінування оплати на час каранти­ну?

— Нам не нараховують оренду за ко­мунальні приміщення. Інші орендарі так само пішли назустріч і на час карантину не вимагають грошей. Це і є прикладом здорового партнерства. У Києві не все було так гладко, але врешті дійшли поро­зуміння.

— Чи маєте кредити, і чи банкіри такі ж поблажливі, як орендарі?

— Виконуємо усі кредитні зобов’язання. Банки не готові входити у чиїсь проблеми. Але ми і не зверталися з такими проханнями. Наразі даємо собі раду.

— Чи плануєте залучати нові креди­ти?

— Не плануємо.

— Чи переглянули, переосмислили щось у підходах до ведення бізнесу?

— Криза усіх добряче струсонула. Лейтмотив цієї кризи — пристосування. Або ти трансформуєшся і адаптуєшся, або — «на виліт». Задумались над розви­тком бізнесу в онлайні, бо приклад «Ви­давництва Старого Лева» показує: якщо маєш ядро лояльних клієнтів, то у склад­ні часи, коли відсутній офлайн, онлайн може витягувати твій бізнес. Але в наших ресторанах ми робили акцент на емоції, а не просто їжею торгували, в онлайн-режимі складно передавати емоції. Хоча ми зробили весілля онлайн. Одружились киянин і львів’янка. Вийшло дуже круто. Це весілля готувала команда з понад ста людей. Може, і святкування частково пе­рейдуть в онлайн? Але, сподіваюсь, ця зараза скоро відійде, і все повернеться на круги своя. Звичка ходити на каву має повернутися.

— Економісти говорять, що зараз найбільш високий рівень невизначе­ності. Але у тебе, бачу, у вас оптиміс­тичний сценарій розвитку ситуації?

— Я по життю оптиміст, але зважаю на реалії і факти. Якщо на осінь чи до кін­ця року вийдемо на 50 відсотків від пла­ну, буде добре. Це якщо восени не буде другої хвилі пандемії. Мене більше тур­бує, що ця коронавірусна зараза загна­ла і нас, і світ у потужну економічну кри­зу. Вихід з неї буде тривалий і болючий. Ми пережили 90-ті, тому пам’ятаємо, що таке безгрошів’я. А ось молодь, яка при­ходила на роботу і, нічого не вміючи, хоті­ла агресивні зарплати, ця ситуація мала би протверезити. Вони отримають но­вий життєвий досвід, який ми пережили у 90-ті.

— У Львові маєте близько тридця­ти ресторанів. Після карантину пла­нуєте усі одразу відкривати? Чи ті, які до карантину були збиткові або ма­лоприбуткові, не поспішатимете від­кривати?

— Шанс на перезапуск дамо всім, але працюватимуть ті, що зможуть зароби­ти бодай собі на зарплату. Про прибутки наразі не йдеться. Дотувати збиткові за­клади зараз не маємо права. Такі закла­ди вийдуть з ринку. Ринок дасть відповіді на питання: хто на часі, а хто вже не ак­туальний. Найкращі позиції, звісно, у тих ресторанів, які мають власні приміщен­ня, де нема оренди.

— Ваш бізнес орієнтується на ту­ристів. Після кризи сподіватися на ту­ристичний бум не доводиться. Осо­бливо щодо іноземних туристів, які навряд чи поїдуть в Україну. Та й пла­тоспроможність внутрішнього турис­та буде не такою, як до кризи. Чи змо­жуть львівські ресторани вижити за таких умов?

— Справді, іноземні туристи у кращо­му випадку почнуть до нас приїжджати восени. Розраховуємо на внутрішнього туриста. Влітку у нього два вибори: або поїхати на море в Одесу, або у Львів-Карпати.

Платоспроможність туриста впаде, виручки зменшаться, але ми завжди пра­цювали у середньому сегменті, ціни у нас демократичні.

— Чи думали, як заманити до Льво­ва туриста? Раніше проводились без­ліч фестивалів. А цього літа нічого не буде…

— Так, це проблема, бо турист звик до львівських івентів, фестивалів, свят. Ми плануємо 25−27 вересня провести Фес­тиваль крафтового пива.

— До вересня треба дожити. Як влітку ресторанам виживати?

— Пригадуєте, коли була кри­за 2009 року, оголосили акцію «Львів за пів ціни». Треба давати заманливі пропо­зиції. Львів — це емоції. Люди стільки часу сиділи вдома, вони скучили за емоція­ми. Їм треба перезавантажитись. У цьо­му контексті Львів буде добре заходити.

— Який висновок зробили з цієї кри­зи? Чим вона корисна?

— Можливо, ця криза призведе до за­кінчення споживацької ери, коли люди витрачали гроші на непотрібні речі. Люди мають стати більш раціональни­ми. Світ входить у стан трансформації. Зараз ніби є спроба перевести людство у світ онлайн. Це цікаві виклики. У бізне­сі виживуть ті, хто має сильний фунда­мент і довіру. Ця криза показала, що не­мудро ризикувати і відкривати на останні чи позичені гроші якісь проєкти. Період авантюристів у бізнесі закінчився. Люди мають вийти з кризи оновленими, зі світ­лішою головою.