«На полонинах у горах овець доять тільки чоловіки»

Неподалік міста Пустомити, на хуторі Радвань, учасник АТО Антон Мільчевич, повернувшись зі сходу, не лише відновив діяльність своєї ферми, на якій утримують понад чотириста овець, а й залучає до роботи своїх побратимів. У амбітних планах Антона Мільчевича — створити високоефективне конкурентне підприємство з вирощування племінних овець і поглибленої переробки продукції, а ще — розвивати «зелений» туризм.

Днями у господарстві учасника бойових дій побувала регіональна комісія, яка рекомендуватиме Міністерству аграрної політики та продовольства присвоїти фермі статус суб’єкта племінної справи у тваринництві. Разом із членами комісії подивитися на вівцеферму вирушила журналіст «ВЗ».

Мальовнича місцевість поблизу Львова. Щойно зазеленіє травичка, вівці вийдуть на пасовище. На своєму обійсті гостей радо приймають господарі — Антон і Галина Мільчевичі. Кажуть, почали 2007 року з двадцяти овець, яких завезли із Закарпаття. Звідти родом Антон Мільчевич, що одружився з львів’янкою Галиною. Трохи жили у Львові. Згодом побудували будинок і переселилися на хутір Радвань. Тут господар займався столярною справою і трохи вівчарством, яке згодом перемогло. Зараз має дві породи овець — асканійська м’ясо-вовнова тонкорунна і карпатська молочна. Днями поїде у Словаччину, де ознайомиться з тамтешніми господарствами, бо хоче зміцнювати молочне стадо.

Овече молоко — надзвичайно поживне. «Воно вбиває бактерії, — розповідає господар. — Тому в горах, де немає відповідних санітарних умов, не буває отруєнь овечим сиром. Овече молоко дають дітям, вагітним жінкам».

Зараз такий період, коли овечки дають молоко, бо народили маленьких ягняток. Незабаром молока буде більше — до 150 літрів на день, тож у планах — перейти на машинне доїння.

Молоко забиратиме сироварня «Джерсей», де виготовляють різні козячі сири.

Як з’ясувалося, доїти вівцю — непросто. У горах, на полонинах цим займаються тільки чоловіки, до овець жінок не допускають. Тому Антон Мільчевич запросив до себе чоловіків із Закарпаття, які доять овець.

Працюють і місцеві мешканці, але вони виконують інші роботи у господарстві — прибирають, заготовляють корми тощо.

Антон планує створити якісне стадо, придбати племінних баранів. Для цього співпрацює з науковцями. З одним із них, провідним науковим співробітником лабораторії дрібного тваринництва Інституту сільського господарства Карпатського регіону Мироном Петришиним, познайомилися у господарстві. Науковець брав участь у виведенні української гірської карпатської породи, яка зараз переважає у господарстві Антона Мільчевича.

Ця порода універсальна за продуктивністю — є вовна, м’ясо і молоко. «Ця порода затверджувалася як порода овець із білою вовною, тому що для промисловості тоді треба було білої вовни, — розповів пан Петришин. — Але зараз криза з натуральною вовною у цілому світі, бо її замінили синтетичні волокна. Гірськокарпатська вовна використовується у народних промислах — виготовляють ліжники, килими на Косівщині, Рахівщині. Виник попит на чорну і сіру вовну, тому що її не треба малювати. Раніше чорних та сірих овець вибраковували, а тепер, коли є попит, залишають для розведення».

Антон Мільчевич згуртував групу фермерів Пустомитівщини, разом створили громадську організацію, а потім і сільськогосподарський кооператив. Започаткували агротуристичний кластер «ГорбоГори». Планують розвивати різного роду виробництва, «зелений» туризм (визначення та маркування туристичних маршрутів, створення інформаційного центру, двох кемпінгів-агросадиб тощо). Мають намір організувати відвідування привабливих у районі місць, зокрема жіночого монастиря, цілющого джерела в селі Раковець, споруди колишнього костелу святого Валентина, де, за переказами, зберігалися його мощі. Фермери уже відкрили власний магазин у Пустомитах, де реалізовують свою продукцію.